§ 21. Клас Павукоподібні

Павукоподібні — найперші тварини, що залишили водну стихію, перейшли до наземного способу життя і дали в цих умовах велику різноманітність повзаючих і літаючих форм.

З давнини образ павука непокоїв уяву людей. Павуків боялися, їх наділяли магічними властивостями, використовували з лікувальною метою.

Розглянемо особливості способу життя, будову і системи органів павукоподібних на прикладі павука хрестовика. Його легко розпізнати за характерним малюнком на спині, що нагадує хрест (мал. 47).

Спосіб життя. Павук хрестовик — хижак. За допомогою своєї ловчої сітки — павутини — він полює на дрібних літаючих комах. Павутина утворюється зі спеціальної рідини, яку виділяють павутинні залози.

Павутина хрестовика завжди має круглясту форму (мал. 48). Це своєрідна конструкція з ниток різного складу і призначення. Її основа — рамка і радіальні нитки — з міцної сухої павутини, яку павук прикріплює до навколишніх предметів. Спірально закручені ловчі нитки утворюються з клейкої павутини і розміщуються по колу, з’єднуючи сухі

радіальні нитки, по яких і бігає павук, аби не потрапити у власну пастку. Чекаючи на здобич, він сидить у центрі павутини або ховається десь у листочку, скрученому в трубочку. Павук протягує до себе сигнальну нитку, яка реагує на коливання павутини. Смикнулася нитка — отже, до сітки потрапила здобич. Тоді павук з’являється зі схованки і паралізує жертву, вводячи їй у тіло отруйні речовини і травний сік. Потім він обплутує павутиною здобич, доки вона не перетравиться. Після цього павук висмоктує з комахи рідкі поживні речовини.

• У тропічних лісах Нової Гвінеї живуть павуки нефіли. Ці великі (завбільшки з палець людини) павуки снують ловчі сітки, діаметр яких сягає метра. У них заплутуються навіть невеликі пташки. Жителі Нової Гвінеї і

Мал 47. Зовнішня будова павука хрестовика:

1 — ногощупальця; 2 — очі;

З — головогруди; 4 — ходильні ноги; 5 — черевце.

77

Мал. 48. Будова павутини павука хрестовика.

деяких океанічних островів використовують павутину нефіла для своїх потреб. За допомогою сачка, зробленого з цієї павутини, вони ловлять не лише метеликів та жучків, а й пташок і навіть кажанів, а з води витягують невелику рибу.

Будова тіла. Тіло павука хрестовика складається з двох відділів — головогрудей і черевця (див. мал. 47). Він має 6 пар кінцівок. На голово-грудях містяться 4 пари очей і пара міцних щелеп — хеліцери (від грец. хеле — кіготь, керас — ріг). Хеліцери — це видозмінені кінцівки, тому їх ще називають ногощелепами. Вони закінчуються кігтеподібним члеником, в якому проходять протоки отруйної залози. Хеліцери виконують функцію щелеп, якими павук захоплює їжу. На головогрудях розташована і друга пара видозмінених кінцівок — ногохцупальця, що є органами дотику та смаку. Павук має 4 пари ходильних ніг, функція яких — пересування. Вони також розміщені на головогрудях. Кінцівки павуків вкриті густими волосинками.

На черевці павука, біля його заднього кінця, знаходиться 3 пари павутинних бородавок, крізь які павук виділяє павутину. За походженням павутинні бородавки — це видозмінені кінцівки.

• Складається враження, що предки сучасних павуків були на диво багатоногими істотами, адже практично всі частини тіла павука: щелепи, ногощупальця, павутинні бородавки — усе це «колишні ноги».

Покриви тіла. Тіло павука вкрите багатошаровою кутикулою, яка головним чином складається з хітину, а зверху — ще й шаром водонепроникної речовини. Багатошаровість покривів забезпечує максимальне збереження води в тілі тварини, тому павукоподібні можуть жити в найпосушливіших районах земної кулі.

Опорно-рухова система тіла павука побудована майже так, як аналогічна система рака. Щільний хітиновий зовнішній скелет захищає тіло павука від висихання, що забезпечує існування на суходолі.

Травна система павука дуже своєрідна (мал. 49). Починається травний тракт ротовим отвором, що переходить у глотку з сильними м’язами. У глотку відкриваються протоки травних залоз — печінки і слинної залози. Речовини, що виділяють ці залози, вводяться в тіло жертви і швидко розщеплюють тканини здобичі. Тільки після цього павук всмоктує через глотку напіврідку «кашку». Глотка павука переходить у кишечник, де міститься багато сліпих виростів, в яких накопичується рідка

78

2

З 4

5

6

Мал. 49. Системи внутрішніх органів павука хрестовика:

1 — отруйна залоза; 2 — шлунок; 3 — стравохід; 4 — нервова система;

5 — серце; 6 — кишка; 7 — статева залоза; 8 — павутинні залози;

9 — трахеї; 10 — легені; 11 — хеліцери.

їжа. Чимала поверхня кишечнику сприяє швидкому всмоктуванню поживних речовин. Неперетравлені рештки їжі виводяться через анальний отвір.

Видільна система (мал. 49). Органами виділення є мальпігієві судини —

особливі канали, що пронизують усе тіло і впадають у кишечник. Шкідливі речовини з гемолімфи надходять у мальпігієві судини і по них потрапляють у кишечник, звідки виводяться через анальний отвір.

Дихальна система (мал. 49). Павук має два незалежних органи дихання: легені, що відкриваються назовні особливими легеневими отворами на нижньому боці черевця, і трахеї — систему дихальних трубочок, крізь які проходить повітря.

• Чи знаєш ти, як утворилися легені павуків? По-перше, вони походять від зябер, які мали давні водні предки павуків, а по-друге, зябра ці виникли з кінцівок. Цікаво: органи руху перетворилися на органи дихання.

Кровоносна система павуків, як і решти членистоногих, незамкнена (мал. 49). Тому гемолімфа (від грец. гайна — кров, лімфа — чиста вода) — безбарвна рідина, що циркулює судинами кровоносної системи,— потрапляє безпосередньо в порожнину тіла. Тут вона омиває внутрішні органи, постачаючи їм кисень і поживні речовини. Серце павука розташоване на спинному боці черевця. Від нього відгалужується кілька судин.

Нервова система (мал. 49) у своїй будові має багато спільних рис із нервовою системою ракоподібних. У голові павука ганглії зливаються один з одним і утворюють головний мозок.

Органи чуття. Основні органи дотику павука — ногощупальця. Чутливі волоски на кінцівках і поверхні тулуба сприймають дотикові подразнення. За їхньою допомогою павук відчуває навіть коливання повітря. Він має також органи зору — вісім очей. Очі прості за будовою і не поділяються, як у ракоподібних, на окремі фасетки. (Пригадай, що таке фасеткові очі.) Зір у павука дуже слабкий, тому інших павуків він упізнає лише на відстані 20—30 сантиметрів. Органи нюху містяться у невеликих щілинах кутикули. Органи смаку розташовані на ногощу-пальцях і в глотці.

79

• 3 давніх-давен вважають, начебто павуки — великі любителі музики. Варто лише заграти на скрипці, як павук з’являється зі своєї схованки, вмощується на павутині й слухає. Чи не романтичне повір’я? Проте прискіпливі вчені дослідили, що аж ніяк не музику полюбляє павук, який навіть вух не має. Музика не збуджує в нього відчуття прекрасного, а викликає звичайну гастрономічну зацікавленість: «Чи не попалася раптом апетитна мушка?» — він реагує на коливання павутини, породжені звуками.

Розмноження і розвиток. Самок павуків вважають жорстокими: адже вони часто-густо поїдають самців. Це пояснюється дуже просто: самка, наприклад, павука шершня у кілька разів більша від самця за розміром (мал. 50). Тому найчастіше процес запліднення завершується тим, що підсліпувата самка, не пізнаючи у самці представника свого виду, запросто його з’їдає.

Восени самка робить кокон, який дбайливо вкриває павутиною, і відкладає в нього яйця, а сама згодом гине. Навесні з кокона з’являються маленькі павучки — копії батьків.

• У різних видів павуків стосунки між «подружжям» складаються по-різному. Самців за їхньою долею можна поділити на чотири групи. Самці-жертви. їх майже завжди поїдають самки. Недаремно окрему групу павуків називають «чорні вдови». До них належать найотруйніші павуки — каракурт та його американський «родич», самці яких такі немічні, що як не поїдять їх самки, то однаково вони загинуть від голоду. Самці-утриманці. Це дрібні істоти, не здатні самі добувати собі корм. Вони підбирають рештки їжі за самкою-годувальницею. Представником цієї групи є відомий павук нефіл. Самці-пристосуванці — дуже обережні павуки. Вони роблять самкам «подарунок» — мушку, яку обснувала павутина. «Подарунок» на деякий час відволікає самку, і самець після запліднення має змогу втекти. Самці-щасливці за своїми розмірами майже не поступаються самкам, а тому «подружжя» може жити разом тривалий час. До цієї групи належить павук сріблянка.

Різноманітність павукоподібних. До класу Павукоподібні належить понад 60 000 видів тварин.

Ряд Павуки об’єднує понад 20 000 видів. Усі павуки мають ногощу-пальця, які закінчуються члениками з невеликими кігтями, та павутинні бородавки на черевці.

Павуків поділяють на дві великі групи.

До першої групи належать великі павуки, яких називають птахоїдами (мал. 51). Це найбільші за розміром представники павукоподібних, окремі екземпляри яких завбільшки з долоню людини. Удень птахоїди ховаються в нірках, розколинах каменів або в кублах із павутини, а вночі полюють, активно переслідуючи своїх жертв. Звичайна здобич цих па-вуків-гігантів — комахи, але можуть вполювати й дрібних ящірок, змій, жаб, птахів (найчастіше — пташенят). Найбільший птахоїд (близько

Мал. 50. Самка (внизу) й самець павука шершня.

80

1 2 Мал. 51. Ряд Павуки:

1 — павук-птахоїд; 2 — сріблянка у повітряному дзвоні.

10 см у діаметрі) живе в Південно-Східній Азії. Його кінцівки вкриті довгими чорними волосками. Укус цих павуків не становить небезпеки для людини. На території України трапляється лише один близький до па-вуків-птахоїдів вид — звичайний для наших степів павук землерийка.

До другої групи належать дрібні павуки, які, як правило, плетуть ловчі сітки — павутини.

• Чи знаєш ти, що павутина вдесятеро міцніша й удвічі еластичніша за нитку, яку плете шовковичний шовкопряд? Тому деякий час була навіть поширена думка: замість шовкопряда розводити павуків. Проте, коли підрахували, скільки для їх розведення знадобиться мух, то зрозуміли: аби мінімально задовольнити потреби людства в павутинному шовку, не вистачить усіх мух, що є на планеті.

До родини павуки Снувальники належить горезвісний надто отруйний павук каракурт. Сита самка каракурта завбільшки з горіх ліщини, а голодна — з горошину. На спині у самок можна помітити тринадцять червоних цяточок. Самець каракурта зовсім крихітний, і необізнана людина звичайно не розпізнає його. Живе каракурт у степах і пустелях, поширений на півдні України. Проте на павутинках-парашу-тиках маленькі павучки можуть потрапляти і в інші зони. Тому каракурта можна побачити навіть на луці неподалік від Києва. Живуть ці павуки в нірках, оточених ловчими сітками. Укус каракурта дуже небезпечний для людини і свійських тварин.

• За 10—15 хвилин після укусу каракурта в людини терпнуть руки й ноги, вона не спроможна ходити, спостерігається розлад дихання. У тяжких випадках людина може загинути протягом 2—3 годин після укусу. Потерпілому необхідно вчасно ввести протикаракуртову сироватку. Слід пам’ятати, що отрута цього павука в п’ятнадцять раз сильніша за отруту гримучої змії.

Тарантул — найбільший з павуків, що трапляються на території України. Він є представником родини Тарантулові. Живе в степу, в полі, сільськогосподарських угіддях, іноді проникає в будинки. Отрута тарантула в п’ятдесят раз слабша за отруту каракурта.

81

N

• У Середні віки тарантулів вважали надзвичайно отруйними тваринами. Побутувала навіть думка, що укус цих павуків спричинює епідемії небезпечних хвороб. Кажуть, аби позбутися цих хвороб, італійці винайшли танець — тарантелу. Звичайно, думка про те, що хворий, танцюючи до цілковитого виснаження, видужає, була хибною.

Водяний павук (сріблянка) — це єдиний представник родини Водяні павуки. Він усе життя перебуває під водою. Тут він народжується, добуває їжу, розмножується і гине. Дихає водяний павук, як і решта павуків, киснем повітря, який запасає в своїй «хатинці» — підводному дзвоні, що утворюється з пухирців повітря (мал. 51). Ці пухирці утримує під водою павутинна сітка.

“ Ряд Кліщі — численна група переважно мікроскопічних павукоподібних, що об’єднує близько 20 000 видів. Кліщ має тіло, не розчленоване на голову, груди й черевце, та специфічний ротовий апарат — хоботок.

Кліщі — переносники збудників багатьох інфекційних хвороб. Най-небезпечнішими є іксодові кліщі (мал. 52), які чатують на свою жертву, сидячи на кущі або на трав’янистій рослині, витягнувши вперед пару чіпких передніх ніг. Відчувши тепло тварини (або людини), що наблизилася, кліщ чіпляється до її шерсті (у людини — за одяг), а потім проникає в покриви тієї частини тіла, де шкіра найніжніша, і починає ссати кров. Якщо кліщ насмоктався крові хворої тварини, то він передасть збудників хвороби іншим тваринам — своїм новим хазяям. Таким чином іксодові кліщі переносять тиф, різноманітні пропасниці, туляремію, хворобу Дайма та енцефаліт.

Енцефаліт — це надзвичайно небезпечна хвороба, що уражає нервову систему людини. Ця хвороба спостерігається лише в певних місцевостях — осередках зараження. На території України енцефаліт трапляється дуже рідко. Проте слід пам’ятати, що після прогулянки у лісі необхідно відразу ретельно оглянути поверхню тіла, перевдягтися і перевірити, чи не проникли кліщі в одяг.

Небезпечний для людини коростяний кліщ — збудник неприємного захворювання — корости. Цей крихітний (завбільшки до 1 мм) паразит живиться клітинами шкіри своєї жертви, прогризаючи у ній вузенькі

Мал. 52. Ряд Кліщі (під мікроскопом):

1 — іксодовий кліщ; 2 — самка тропічного аргазидового кліща — переносника висипного тифу.

82

довгі ходи, що спричинює нестерпний свербіж. Зараження коростою відбувається і внаслідок контакту з хворою людиною.

Серед кліщів відомі рослиноїдні. Павутинний кліщ — небезпечний шкідник, який живиться клітинним соком багатьох видів сільськогосподарських та декоративних рослин. Про наявність цього шкідника на рослині свідчить скупчення тонкого шару павутини на нижній поверхні листків і черешку.

Павукоподібні — це переважно хижі яленистопогі тварини, які дихають за допомогою легенів і трахей, мають міцні багатошарові покриви тіла. Завдяки розвитку систем внутрішніх органів і особливостям розмноження павукоподібні — найперші тварини, що залишили водне середовище існування і пристосувалися до життя на суходолі. Серед павуків трапляються окремі види, отрута яких небезпечна для людини, а серед кліщів є багато паразитів, що переносять збудників тяжких інфекційних хвороб.

Терміни і поняття: клас Павукоподібні, павутина, павутинні залози, хеліцери, отруйні залози, ногощупальця, павутинні бородавки, печінка, слинна залоза, мальпігіеві судини, легені, трахеї, гемолімфа, головний мозок, кігті, хоботок.

Перевір себе. 1- 3 яких частин складається тіло павука? 2. Які органи розташовані на тілі павука і яка їх функція? 3. Яка будова павутини і чому павук не заплутується в ній? 4. Назви особливості травної системи павукоподібних.

5. Яка функція мальпігієвих судин? 6. Чому рідину, що циркулює кровоносними судинами павука, називають не кров’ю, а гемолімфою? 7. За якими особливостями будови тіла павуки відрізняються від кліщів? 8. Які хвороби можуть поширювати іксодові кліщі?

Як ти ішажасш? 1- Чому всі павуки — хижаки? 2. Чому павуки, на відміну від кліщів, не переносять збудників небезпечних для людини захворювань?

Біологія: підруч. для 8 кл. загальноосвіт. навч. закл./ С. В. Межжерін, Я. О. Межжеріна.— К.: Освіта, 2008