§ 41. Різноманітність і охорона плазунів

Сучасних плазунів поділяють на три ряди.

Ряд Черепахи. До нього належать своєрідні тварини, що мають кістковий панцир, який надійно захищає їх від хижаків (мал. 105, 106). У разі небезпеки черепаха ховає під панцир голову, лапи і хвіст. Верхній щит панцира приростає до ребер і хребта. Нижню частину панцира утворюють кістки скелета: ключиці й ребра. У водяних черепах панцир має обтічну форму, в сухопутних — куполоподібну. Черепахи позбавлені зубів, натомість мають у щелепах рогові пластинки.

• Відома група м’якотілих черепах, у яких панцир з м’якої шкіри. Мабуть, необхідність постійно дбати про власну безпеку безнадійно зіпсувала характер м’якотілих черепах. Вони — хижаки з хваткою бульдога і вирізняються лютим норовом.

Нині відомо близько 230 видів черепах. Живуть ці тварини у воді й на суходолі в місцевостях з помірним і тропічним кліматом. Переважна більшість видів черепах поширена в тропіках.

На території України трапляється лише черепаха болотяна. Вона живе у прісних водоймах. На суходіл виходить, щоб погрітися на сонці або

Мал. 105. Морська черепаха.

Мал. 106. Будова панцира і скелет черепахи: 1 — верхній щит панцира; 2 — хребет.

164

відкласти яйця, які закопує в пісок. Черепаха болотяна — хижак, живиться водяними безхребетними та рибою. В Україні цей вид черепах чисельний, а в багатьох країнах Західної Європи — рідкісний, тому перебуває під охороною.

Ряд Крокодили об’єднує плазунів з характерною «крокодилячою» формою голови (плеската з довгим рилом), тілом, вкритим рядами рогових щитків, пласким довгим, дужим, сплющеним з боків хвостом. Ніздрі та отвори вух можуть замикатися клапанами. Довжина їх тіла від 1 до б метрів. Особливістю внутрішньої будови крокодила є наявність чотирикамерного серця. (Пригадай, шлуночок серця прудкої ящірки має лише неповну перегородку.) Отже, через серце крокодила венозна і артеріальна кров проходять окремо, хоча в кровоносних судинах кров частково змішується. Крокодили — давні плазуни. Вони були сучасниками динозаврів, які вимерли 80 млн років тому. Ряд Крокодили налічує 23 види.

• У часи динозаврів жили 16-метрові крокодили. Уяви собі крокодила завдовжки із залізничний вагон. Зрозуміло, чому вони вимерли. Адже на сніданок такому крокодилу тільки динозавра подавай!

Алігатори — це відносно невеликі крокодили, довжина яких становить близько 2,5 метра. Винятком є амазонський алігатор завдовжки до 5 метрів. Живляться вони рибою, птахами, дрібними і середніми ссавцями. Найвідоміший міссісіпський алігатор, поширений на півдні Сполучених Штатів Америки. Алігатори, за винятком амазонського, не становлять небезпеки для людини. Особлива група алігаторів — каймани — невеликі крокодили, які живляться переважно птахами.

Справжні крокодили налічують найбільшу кількість видів. Найвідомішим серед них є нільський крокодил, який живе в Африці (мал. 107). У Стародавньому Єгипті його вважали священною твариною. Нині цей вид крокодилів майже винищено.

Дорослі крокодили полюють із засідки. Вислідивши здобич, крокодил раптово вискакує з води, стрибає, хапає бідолашну антилопу або зебру за морду і намагається затягти у воду. Нільський крокодил нападає і на людей. Небезпеку для людини становить гребінчастий крокодил, поширений в Азії, Океанії й Австралії. На відміну від африканського «родича», він може жити в морській воді і запливає на сотні кілометрів від берега.

Мал. 107. Ряд Крокодили:

1 — нільський крокодил; 2— гавіал.

Г DesigenPLANET-UA ?

http://www.ex.ua/view/16867924 !

165

2

Мал. 108. Ряд Лускаті:

1—2 — гекон токі та його лапа; 3 — хамелеон.

Гавіали — це крокодили з довгою вузькою мордою (мал. 107). Вони полюють на рибу. Причаївшись, гавіал чекає на здобич, а побачивши рибу, що пропливає повз нього, різко повертає голову і хапає жертву. На людей ці крокодили не нападають.

Ряд Лускаті об’єднує рептилій, тіло яких вкрите роговими лусками (мал. 108, 109). Ряд налічує 6500 видів тварин.

Підряд Ящірки. До нього належать переважно чотириногі тварини, що мають однаково розвинені задні й передні п’ятипалі кінцівки і довгий хвіст. Трапляються ящірки взагалі без ніг, а деякі види обходяться двома ногами. Щелепи ящірок завжди мають зуби, а їх голови часто «прикрашають» гребені чи різноманітні рогоподібні вирости.

Найбільші за розмірами ящірки — варани. Комодський варан, поширений на островах Східної Індонезії, сягає 3,5 м у довжину. Це найдовша ящірка в світі.

Гекони — нічні ящірки з великими немиготливими очима. На пальцях геконів містяться спеціальні щіточки з мікроскопічних волосків або щетинок і ворсинки (мал. 108). За їх допомогою гекони чіпляються до шершавої поверхні й можуть лазити не лише по вертикальній стіні, а й по стелі догори ногами, неначе мухи (на яких, до речі, гекони і полюють). На відміну від переважної більшості плазунів, гекони часто видають звуки: пищать, кумкають, цвірінькають або тріщать. На території України в Криму живе середземноморський гекон.

Хамелеони — екзотичні ящірки, поширені в тропічних лісах. їх довжина від 4,5 до 45 сантиметрів. Голова хамелеона має різноманітні гребінчасті чи рогоподібні вирости. Великі вирячені очі, прикриті шкірястими повіками, здатні обертатися на 180′, незалежно одне від одного. У тварин чіпкий хвіст, що закручується кільцями. Хамелеони полюють на комах, викидаючи довгий липкий язик (наче вистрілюють ним). Найвідоміша властивість хамелеонів — здатність змінювати забарвлення шкіри залежно від стану тварини та зовнішніх умов. (Які риси характеру властиві людям, що їх називають хамелеонами?)

Веретінниці — група ящірок, яким притаманні змієподібна форма тіла і відсутність кінцівок. Веретінниці схожі на змій, але відрізняються від них насамперед відсутністю помітної шиї, а також наявністю рухомих повік і вушних отворів. Безногі ящірки веретінниця і жовтопуз — представники фауни України.

Справжні ящірки мають стрункий видовжений тулуб і довгий ламкий хвіст. (Пригадай, як називається явище самокаліцтва в

166

ящірок.) На території України, крім розглянутої нами прудкої ящірки, трапляється ще 5 видів ящірок, з них найвідоміші зелена і живородна.

Підряд Змії. Змії відрізняються від інших хребетних тварин своєрідним зовнішнім виглядом, немиготливим поглядом, способом пересування, що так і називається — змієподібний. Особлива властивіть певної частини змій — їх отруйність. (Пригадай, про яких отруйних тварин ти вже дізнався, вивчаючи зоологію.)

Пітони й удави — це величезні неотруйні змії, довжина яких 5—6 метрів. Вони полюють із засідки і душать свою жертву, обвиваючись навколо неї кільцями і не даючи їй змоги зробити вдих. Гігантські пітони й удави полюють на мавп, оленів, антилоп. Найбільший сітчастий пітон завдовжки до 10 метрів. До удавів належить і анаконда, поширена в Південній Америці у басейні ріки Амазонки. Звичайна довжина цієї змії — 5—6 м, проте трапляються екземпляри завдовжки понад 10 метрів. Ці змії небезпеки для життя людей не становлять.

Вужеві змії — найчисленніша родина змій. У тропічних країнах трапляються отруйні вужі, довжина яких від 15 см до 3,5 метра. У багатьох видів тропічних вужів отрута стікає не з передніх, а із задніх зубів, розташованих у глибині глотки. Тому отрута вражає жертву лише після того, як змія заковтне здобич. Навіть надто отруйні вужеві змії не зашкоджують людині: адже щоб торкнутися їхніх отруйних зубів, треба докласти неабияких зусиль. На території України живе кілька видів неотруйних вужевих змій: вуж звичайний і вуж водяний, мідянка, полоз жовточеревий і полоз леопардовий, чотирисмугий полоз, лісовий полоз.

Аспідові змії, які об’єднують близько 230 видів, надзвичайно отруйні. У тіло жертви отрута проникає, коли змія кусає її передніми зубами. Відомі навіть змії, які плюються отрутою. Наприклад, індійська кобра на відстані двох метрів влучно вистрілює порцію отрути в очі нападника. Отрута спричинює різке подразнення очей, знезброює ворога і навіть може призвести до сліпоти.

Морські змії — виключно тропічні форми, їхня отрута най-сильніша серед отрут інших змій. Більшість видів цих змій живе в морі, тут вони і розмножуються живородінням.

Найнебезпечніші для людини — гадюкові змії, до яких належить і добре відома гадюка звичайна. Гадюки мають найдосконаліший отруйний апарат. У стані спокою отруйні зуби, що нагадують ікла хижого звіра, розташовані горизонтально, а коли паща відкрита, вони внаслідок рухомості кісток верхнього піднебіння випростуються вперед і стають вертикальними (неначе складений ніж). У гадюки звичайної висота отруйних зубів близько 0,5 см, а в двометрових тропічних гадюк — сягає З—4 сантиметрів. Отрута виробляється видозміненими слинними залозами і стікає по спеціальних отрутопровідних каналах, що закінчуються на передньому кінці зубів. Завдяки тому що в закритій пащі зуби укладаються горизонтально, змія ніколи себе не ранить. Окрім того, змії стійкі до власної отрути. Гадюкові змії не кусають, а колють жертву верхніми отруйними зубами.

• Відомо чимало порад щодо того, як знешкодити отруту змії: припекти укушене місце, відсмоктати отруту, накласти джгут на кінцівку вище місця укусу тощо. Усі ці народні методи не сприяють одужанню, а, навпаки, часто

167

1 2

Мал. 109. Ряд Лускаті:

1 — гримуча змія; 2 — кобра; 3 — гадюка звичайна.

погіршують стан постраждалого. У разі укусу змії необхідна кваліфікована медична допомога, а саме: спеціальні ліки, протизміїна сироватка, а в тяжких випадках — навіть переливання крові.

Характерною особливістю будови гадюки, за якою її легко відрізнити від вужа, полоза або мідянки, є трикутна форма голови.

• Розповідають, що мангусти абсолютно не чутливі до отрути кобри, на укус якої звертають уваги не більше, ніж ведмідь на укус бджоли. Справді, мангусти менш чутливі до цієї отрути, ніж, скажімо, собаки. Один мангуст здатний не зреагувати на кількість отрути, яка може вбити 25 собак! Проте спритний мангуст намагається запобігати укусам, вправно рухаючись навколо повільної підсліпуватої кобри. Він очікує слушної нагоди, аби вп’ястися змії в зашийок.

• Поширена думка, що заклинач зачаровує кобру звуками свого музичного інструмента, змушуючи її розгойдуватися в такт музиці. Однак, про всяк випадок, він заздалегідь вириває в змії отруйні зуби. Насправді кобра, як і решта змій, не чує звуків, адже має лише внутрішнє вухо. Вона розгойдується, стежачи за точними рухами заклинача, бо, мабуть, побоюється, що він може напасти на неї. Знання повадок кобри, а не вирвані зуби (замість яких, до речі, виростають нові) рятують заклинача від смертельного укусу. Він безпомилково відрізняє удаваний кидок кобри від справжнього.

Охорона плазунів. В Європі всі рептилії вважаються видами, що потребують охорони. Охороняються навіть такі звичайні для нашої країни тварини, як прудка ящірка, ящірка зелена і черепаха болотяна. Особливого значення набуває охорона змій, серед яких найбільші за розмірами представники вужевих змій — полози. В Україні поширено 5 видів полозів, з них три перебувають на межі зникнення.

Як не дивно, найвразливішими серед змій є отруйні — гадюка звичайна і гадюка степова, хоча, на перший погляд, вони найкраще захищені завдяки наявності отруйного апарату. Причиною такого пригніченого

168

стану цих дивовижних тварин є насамперед руйнування природних ландшафтів і місць існування. Дається взнаки й винищення людиною цих шкідливих, на її думку, тварин.

Серед сучасних плазунів (черепах, крокодилів, ящірок і змій) найдосконалішу будову мають ящірки та змії. їм властивий щільний покрив, який складається з рогових щитків, що прилягають один до одного.

Терміни і поняття: ряд Черепахи, ряд Крокодили, ряд Лускаті, підряд Ящірки, підряд Змії.

Перевір себе. 1. Яка будова панцира черепахи? 2. У чому полягають особливості будови і способу життя крокодилів? 3. Чому лускаті тварини мають таку назву? 4. Яка будова і спосіб життя ящірок? 5. Чим змії відрізняються від ящірок? 6. Яка будова отруйного апарату гадюки?

Як ти вважаєш? Чому змії не мають ніг?

Самостійна робота

Заповни в зошиті таблицю. За даними таблиці зроби висновок, чому ящірку вважають більш розвинутою твариною, ніж жаба й окунь. Обґрунтуй свою відповідь.

Характеристика

тварини

Окунь

Жаба

Ящірка

Органи пересування Скелет

Травна система Видільна система Дихальна система Кровоносна система Нервова система Органи чуття Життєвий цикл

…….-у Тестовий контроль

І І Вибери правильні відповіді.

1. Плазуни перетворилися на сухопутних тварин завдяки тому, що:

а) мають сталу високу температуру тіла; б) у них добре вентилюються легені; в) розмножуються яйцями, вкритими шкаралупною оболонкою; г) їх шкіра вкрита роговими лусками; ґ) мають два кола кровообігу; д) у них добре розвинений мозочок.

2. Загальні ознаки плазунів: а) наявність зубів на верхній і нижній щелепах; б) тазові нирки; в) рогові щитки на тілі; г) розмноження яйцями на суходолі; ґ) відсутність у розвитку личинкової стадії; д) живородіння.

3. Ознаки, за якими змії відрізняються від ящірок: а) відсутність ніг; б) рогові луски, розміщені по всьому тілу; в) отруйні зуби; г) роздвоєний язик; ґ) немиготливий погляд.

4. Назви отруйних змій: а) водяний вуж; б) анаконда; в) гюрза; г) морська змія; ґ) мідянка; д) жовточеревий полоз; е) кобра; є) сітчастий пітон; ж) звичайна гадюка.

169

5. У разі укусу отруйних змій необхідно: а) звернутися до лікаря; б) відсмоктати отруту з рани; в) накласти джгут на уражену кінцівку; г) припекти місце укусу; ґ) ввести спеціальну сироватку; д) прийняти ліки.

Живий куточок

Уявлення про плазунів як про ідеальних і непримхливих мешканців живого куточка помилкове. Ці тварини дуже вибагливі до вологості повітря і, головне,— до температури. Те, що твоя черепаха, самітня в холодній квартирі, пересувається і не скаржиться, зовсім не означає, що їй добре живеться. Просто жалітися вона не вміє. Отакі ці рептилії: навіть за вельми несприятливих умов вони здатні доволі довго існувати — по суті, повільно вмирати. Проте справжній прихильник рептилій може забезпечити своєму улюбленцю приємне життя. Слід лише дізнатися, в яких умовах потрібно утримувати тварину і чим її годувати. Але й це не головне. Головне — любити тварину.

Мабуть, найлегше утримувати в живому куточку черепаху. Сухопутна черепаха — симпатичний і досить розумний невеличкий панцирник — може жити в тераріумі або вільно пересуватися по квартирі. Але в будь-якому разі вона потребує постійного джерела тепла. Найпростіше — поставити на підлозі увімкнену настільну лампу, під якою черепаха матиме змогу погрітися будь-коли (батареї парового опалення не придатні для цього, бо тепле повітря від них підіймається вгору). Якщо ти поставиш лампу в тераріумі, то не забудь влаштувати в ньому затінений куточок, аби черепаха не спеклася живцем. Необхідно також поставити десь неглибоку ванночку з водою, щоб твоя улюблениця, яка потерпає від надто сухого повітря в квартирі, могла намочити лапки. Для водяних черепах найзручніше місце — акваріум з водою, в якому передбачені острівці суходолу, освітлені «сонечком* — настільною лампою.

Улітку черепаха потребує прогулянок. Такі прогулянки — надзвичайно приємна подія для тварини: вона може погрітися на сонечку, пожувати зелену рослинку, подихати свіжим повітрям.

Водяні черепахи живляться мотилем, дощовими червами, личинками борошняного хрущака, шматочками риби й м’яса. Сухопутні черепахи охоче їдять салат, шпинат, капусту, яблука, огірки, моркву, кульбабу, конюшину і подорожник. Чимало черепах із задоволенням ласують булочкою, намоченою в молоці, і час від часу їдять м’ясний фарш та сир. Періодично слід додавати в їжу кальцій — подрібнену яєчну шкаралупу або крейду (тільки не шкільну, бо її виробляють із додаванням клею). І нарешті, відкриємо ще одну таємницю з життя черепахи: якщо ти хочеш назавжди заволодіти серцем своєї вихованки, пригости її полуницями, які всі сухопутні черепахи полюбляють понад усе. Ти побачиш незвичайне видовище — дуже щасливу рептилію, що тихенько пускає носом рожеві бульки з соку полуниць.

170

Птахи — це теплокровні тварини, передні кінцівки яких перетворилися на крила. Тіло птахів вкрите пір’ям, вони мають роговий дзьоб. Птахам властиві чотирикамерне серце і повне роз’єднання артеріальної і венозної крові.

Клас Птахи об’єднує хребетних тварин, що підкорили повітряний простір.

Цей клас налічує близько 8700 видів птахів. До нього належать літаючі птахи (голуби, сороки, дятли, орли, мартини тощо) та нелітаючі (страуси, пінгвіни, ківі).

Біологія: підруч. для 8 кл. загальноосвіт. навч. закл./ С. В. Межжерін, Я. О. Межжеріна.— К.: Освіта, 2008