АВСТРАЛІЯ

1 січня 2001 р. Австралія відсвяткувала свій 100-літній ювілей як держава Австралійський Союз, усе ще визнаючи британського монарха главою держави. Своє друге століття країна розпочала, маючи в активі міцну економіку, стабільний політичний устрій, високий рівень життя більшості населення, а також блискучі перспективи на майбутнє. Австралія розташована на Тихоокеанській окраїні; тут широко розкинулися орні землі та обширні пасовища, протікають великі ріки і життєдайні підземні води, надра багаті на корисні копалини, а природа щедро дарує джерела енергії. 20-мільйонне населення країни в основному

НАЙБІЛЬШІ МІСТА АВСТРАЛІЙСЬКОГО СВІТУ

Місто, країна

Населення, млн (прогноз на 2002 р.)

Аделаїда, Австралія

1,1

Окленд, Нова Зеландія

1,2

Брісбен, Австралія

1,7

Канберра, Австралія

0,3

Мельбурн, Австралія

3,3

Перт, Австралія

1,4

Сідней, Австралія

3,7

Веллінгтон, Нова Зеландія

0,4

має добру освіту. Все це відносить Австралію до тих країн планети, яким найбільше пощастило.

Проте не всі австралійці можуть однаково насолоджуватися благами щасливої долі. Під час святкувань про себе заявили ті, хто зазнає утисків. Корінне населення країни (аборигени) хоча й становить невелику меншину чисельністю близько 300 000 осіб, є непропорційно погано забезпеченим майже в усіх сферах. Це видно з меншої тривалості життя аборигенів і з вищого за середній рівня безробіття; мало хто з них має вишу освіту, але багато хто опиняється за гратами. Зараз нація розпочала кампанію боротьби з цим лихом, проводячи демонстрації примирення і офіційно при-носячи вибачення аборигенам за заподіяну в минулому шкоду, покращуючи їхнє соціальне забезпечення і приймаючи позитивні для них рішення по земельних справах.

Коли Австралія постала як федеративна держава, її ВНП на одну особу був найвищим у світі. В результаті з країни ринув бурхливий потік експорту в Європу, а саме населення процвітало. Такі золоті часи навряд чи могли тривати вічно: з часом частка Австралії у світовій торгівлі знизилася. Та все ж і сьогодні Австралія входить до числа 15 найрозвинутіших країн світу за обсягом ВНП, а більшість населення живе досить комфортно.

Проте не можна говорити, що Австралію обійшли стороною усі спади у світовій економіці, частиною якої вона є, і шо за майбутнє не треба хвилюватися. У період 1980-х — початку 1990-х років, коли Тихоокеанська окраїна переживала значне зростання, дехто з місцевих гумористів називав Австралію НЗК — Новою Занепадаючою Країною: продавцем сировини, необробленого матеріалу; постачальником домашньої худоби, м’яса, пшениці на мінливі світові ринки; суспільством, яке глибоко загрузло у боргах. Наприкінці 1990-х економіка Тихоокеанської окраїни зупинилася у розвитку, внаслідок чого поширилися невтішні прогнози шодо самої Австралії. Проте економіка країни виявила чудову здатність до пристосування. Щойно вичерпалися азійські ринки, їм на

зміну прийшли західні, і економіка Австралії подолала кризу ефективніше, ніж передбачалося.

Дані статистики вказують на теперішній добробут Австралії. За показниками розвитку, про які йшлося в розділі 10, Австралія набагато випередила всіх західних конкурентів у Тихоокеанській окраїні, крім Японії. На час святкування свого сторіччя як нація австралійці заробляли в середньому істотно більше, ніж жителі Таїланду, Малайзії чи Південної Кореї. За рівнем споживання енергії на особу, кількістю автомобілів і кілометражем доріг, а також за станом здоров’я й освіти населення Австралія мала всі показники розвинутої країни. Її міста, де проживає 85 % усієї людності, не оточені вбогими перенаселеними кварталами; серед жителів села теж немає бідних.

Відстані

Австралійці часто говорять про відстані. Один із провідних істориків, Джеффрі Блейні, назвав тиранією величезну віддаленість від інших країн і розрізнене життя всередині країни. Навіть сьогодні Австралія лежить осторонь практично будь-якого місця на Землі. Рейс із Лос-Анджелеса до Сіднею пасажирським літаком триває 14 годин без посадок і, відповідно, дуже дорогий. Вантажні рейси привозять товари на ринки Європи за 10—

14 днів. У межах самої країни відстані вимірюються в континентальних масштабах, і австралійці буквально платять за це високу ціну. Доки деякі нові приватні авіакомпанії розпочали «цінову війну», вони платили за внутрішні рейси більше, ніж пасажири будь-де у світі.

Але відстань також була союзником, дозволяючи австралійцям ігнорувати очевидне. Австралія — потомок Британії, аванпост Європи. Коли іммігранти приїжджали сюди з Британії чи Ірландії, перед ними відкривалися розмаїття природного довкілля, розкішні ландшафти, просторі рівнини і, здавалося, безмежні можливості. З розширенням Японської імперії віддаленість Австралії врятувала її. Коли імміграція стала проблемою, зручна ізольованість цієї країни давала змогу проводити політику сприяння білій расі. Офіційно її скасували лише у 1976 р. Внаслідок Індокитайської війни сотні тисяч «човнярів» покинули В’єтнам, але майже ніхто з них так і не дістався австралійських берегів.

Сьогодні Австралія швидко змінюється. Імміграційна політика звертає головну увагу на кваліфікацію, вміння, фінансовий статус, вік, володіння англійською. Що стосується професійних навичок, то особливо бажані спеціалісти високих технологій, фінансисти, медичні працівники. Без-

проблемно отримують дозвіл родичі тих, хто іммігрував раніше, а також ті, хто просить політичного притулку. За останні роки загальну кількість іммігрантів було обмежено до 80 000 щорічно, але може виникнути необхідність підвищити цей рівень заради зростання населення країни. Згідно з останніми даними природне зростання населення Австралії ледь перевищує нуль.

Зміни в імміграційній політиці Австралії вже значною мірою відбилися на культурному ландшафті, особливо в урбаністичних зонах. Суспільство країни швидко стає багатокультурним. Для прикладу, кожний сьомий житель Сіднею родом з Азії, а до 2010 р. цей показник зросте до кожного п’ятого. У 1990-х роках, коли Японія була головним торговим партнером Австралії, місцеві школи почали викладати японську десяткам тисяч дітей. Отож Австралійський світ перебуває у постійному розвитку.

Серцевина та периферія

Австралія — це величезний материк, але її населення здебільшого зосереджене у серцевині, яка лежить на сході та південному сході. Більша її частина виходить до Тихого океану, який тут називають Тасмановим морем між Австралією та Новою Зеландією. На рисунку 12-4 видно, як ця серпоподібна серцевина простягається з півночі від міста Брісбен аж до Аделаїди і охоплює найбільше місто Сідней, столицю Канберру і друте за величиною місто Мельбурн. Другий серцевинний ареал розвинувся на далекому південному заході з центром у місті Перт. Між двома серцевинами лежить неосяжна периферія, яку австралійці називають Outback — Необжиті райони. 8

Щоб краще зрозуміти еволюцію геопросторо-вої організації, варто звернутися до кліматичної карти світу (рис. 1-8). Природа влаштувала так, що найсприятливіші умови для життя в Австралії існують на територіях, які виходять до Тихого та Південного океанів, але ці території невеликі. Країну можна схарактеризувати як окраїнне узбережжя з містами, містечками, фермами і лісистими схилами, яке поступається внутрішнім безмежним посушливим необжитим районам. Від західного краю Великого Вододільного хребта простягаються безкраї трав’янисті пасовиська, завдяки яким Австралія стрімко вступила у свій перший ринковий період і на яких усе ще випасається одна з найбільших овечих отар на Землі (понад 160 млн голів дають більш ніж п’яту частину всієї вовни, яку продають у світі). На вологіших землях півночі та сходу випасається мільйонне поголів’я великої рогатої худоби; ранчове господарство тут існує близько двох століть.

Австралійські аборигени з’явилися на континенті ще 60—50 тис. років тому, перетнувши Бас-сову протоку від опанованої ними Тасманії. На той час, коли капітан Артур Філліп дістався гавані, тепер відомої як Сіднейська, щоб започаткувати сучасну Австралію (1788 р.), вони утворили змішану місцеву культуру. Але європеїзація Австралії прирекла аборигенну спільноту на вимирання.

Першим постраждало населення прибережної зони, яке опинилося на заваді розбудови британських виправних колоній та вільних міст. Відстань захищала аборигенів у внутрішніх північних районах краще, ніж будь-де. На Тасманії корінних мешканців витіснили за кілька десятків років після того як вони прожили тут, мабуть, 45 000 років.


«Моїм найяскравішим враженням від перших відвідин Аліс-Спрінґса були клаптикові виноградники і виноробні у цьому випаленому пустельному довкіллі, прилеглому до аеропорту. Тут я отримав справжній урок з економічної географії. Виноградарство у цьому районі стало можливим завдяки іригації від підземного водопостачання, а туристична галузь зробила його продукцію прибутковою. Але жодне з цього не є очевидним для даного пейзажу! Пасмо хребта Макдон-нелла нависає над містом під пекучим сонцем австралійської пустелі. Чим може похвалитися Аліс-Спрінґс, то це центральним розташуванням — це найбільше поселення на величезній території, яке австралійці часто називають «центром». Ділячи приблизно навпіл майже 3200-кілометрову магістраль від Дарвіна на узбережжі Північної території до Аделаїди на Південному океані, Аліс-Спрінґс також є північною кінцевою станцією Центральноавстралійської залізниці, яку можна побачити на цьому фото. Експорт великої рогатої худоби і видобування корисних копалин є тут ще одними провідними галузями господарства. Щоб тут жити, потрібне почуття гумору, і місцеві мешканці його мають: на напіввисохлій річці Тодд проводяться щорічні змагання з перетягування човнів. Додамо, що жодне з досліджень Аліс-Спрінґса не буде повним без згадки про базу Королівської повітряної служби, яка надає медичну допомогу віддаленим селам і хуторам». Із

Із часом головні узбережні поселення стали центрами семи різних територій, кожна з яких мала своє запліччя. До 1861 р. було проведено делімітацію Австралії на частини з прямолінійними межами, яка збереглася дотепер (рис. 12-4). Сідней став центром Нового Південного Уельсу; Мельбурн, суперник Сіднею, — Вікторії; Аделаїда стала ядром Південної Австралії; Перт — Західної Австралії, Брісбен — Квінсленду, а в Гобарті засідав уряд Тасманії. Найбільше скупчення аборигенного населення, яке все ж вижило, було на так званій Північній Території з центром у Дарвіні. Незважаючи на культурну спільність, австралійські «штати» не погоджувалися з Лондо

ном щодо колоніальної політики, а також між собою з економічних і політичних питань. Творення австралійської нації наприкінці XIX ст. відбувалося повільно і з труднощами.

Федеративна держава

1 січня 1901 р., після багатьох років тривалих і важких переговорів, Австралія постала такою, якою ми знаємо її сьогодні: Австралійський Союз, що складається з шести штатів і двох федеральних територій (табл. 12-1; рис. 12-4). Спеціальний статус федеральної території було надано Північній території, щоб захистити права її аборигенного населення. Друга федеральна територія була відмежована на півдні Нового Південного Уельсу для визначення нової федеральної столиці — Канберри. І Сідней, і Мельбурн запекло боролися за цю честь, але кращим рішенням було визнано те, що уряд має засідати в абсолютно новому та спеціально визначеному місці. У 1927 р. завершилося спорудження урядових будинків, і адміністрація переїхала до Канберри — міста, зведеного від нуля і призначеного служити нації, створеній із сукупності неспокійних колоній.

Сьогодні Канберра, єдине велике місто Австралії, розташоване не на узбережжі, налічує 342 000 населення; це менше однієї десятої людності Сіднею. Канберра не стала полюсом зростання, але звеличилась як символ австралійського федералізму. Уніфікація Австралії стала можливою завдяки ідеї давніх греків і римлян, добре відомої американцям і канадцям, — ідеї об’єднання, тобто федерації. Протилежним є твердження, що держа- 9 ви мають бути централізованими, або унітарними. Більшість європейських країн — унітарні держави, ю в тому числі Сполучене королівство Великої Британії та Північної Ірландії. Хоча більшість австралійців змалку всотали саме британську традицію, вони перебороли її та створили Союз, який фактично став федерацією штатів з різними поглядами, економікою і метою, до того ж віддалених один від одного великими відстанями. А втім експеримент удався.

Урбаністична культура

Протягом століття федеративного об’єднання австралійці розвинули урбаністичну культуру. Незважаючи на безкраї простори і романтичну далечінь, 85 % населення проживає у містах і містечках. На карті видно, що територіально-функціональна організація Австралії подібна до японської, — вздовж узбережжя розташовані великі міста, промислові комплекси, а також головні

Таблиця 12-1

ШТАТИ І ТЕРИТОРІЇ ФЕДЕРАТИВНОЇ АВСТРАЛІЇ, 2002 р

Штати і території

Площа

Населення, млн

Столиця

Населення, млн

Штати

ТИС. кв. миль

тис. км2

Новий Південний Уельс

309,5

801,6

6,6

Сідней

3,7

Квінсленд

666,9

1729,2

3,5

Брісбен

1,7

Південна Австралія

379,9

983,9

1,5

Аделаїда

U

Тасманія

26,2

678,5

0,5

Гобарт

0,2

Вікторія

87,9

227.7

4,9

Мельбурн

3,3

Західна Австралія

975,1

2525,5

1.9

Перт

1,4

Території

Австралійська столична територія

0.9

2,3

0,3

Канберра

0,3

Північна територія

519.8

1346,3

0,2

Дарвін

0,1

сільськогосподарські території. В Японії так склалося через гірський рельєф країни, а в Австралії — через посушливість внутрішніх районів. Проте на цьому подібність закінчується. Територія Австралії у 20 разів перевищує Японію, а населення останньої майже всемеро більше за австралійське. Портові міста Японії виросли на імпорті сировини та експорті готових товарів. Через австралійські міста корисні копалини і сільськогосподарські продукти з необжитих районів транспортуються на іноземні ринки, а з-за кордону ввозяться промислові товари. Відстані в Австралії значно більші, а міжтери-торіальні контакти, зрозуміло, слабші. У порівняно малій щільно організованій Японії можна подорожувати з одного кінця країни в інший автомагістралями, тунелями й мостами з високою швидкістю і зручністю. В Австралії сухопутна подорож із Сіднею до Перта або з Дарвіна до Аделаїди забирає багато часу і дуже повільна; тут нішо не зрівняється з японськими швидкісними поїздами.

Австралія — обширна та молода країна зі своєрідною культурою, за якої міський та сільський ландшафти практично не змінюються на території усього континенту. Сідней, який часто називають австралійським Нью-Йорком, розташований у мальовничій гавані. Гамірний висотний бізнесовий район міста здіймається над портом, який кипить від поромів і вантажних кораблів. Сідней — це величезний метрополіє, який постійно розбудовується, з численними центрами в кожному з його передмість. Тут змішалися стрімкість сучасності та британська стриманість. Мельбурн пишається своєю архітектурою та культурою. Брісбен, столицю Квінсленду, розташовану на так званому Золотому Березі, до якого прилягає Великий Бар’єрний риф, називають австралійським Маямі. Проте, на відміну від Маямі, жителі Брісбена можуть рятуватися від літньої спеки у ближніх горах. Перт є одним із найбільш ізольованих міст світу. Він віддалений від свого найближчого рівноцінного сусіда — Аделаїди — двома третинами континенту, а від Південної Азії та Африки — тисячами миль океану.