Азербайджан

Азербайджаном називаються незалежна країна і провінція (остана) в сусідньому Ірані. Азербайджанці з обох боків кордону походять від спільних предків — турків, розділених між російською і перською імперіями згідно з договором 1828 р. До того часу тут поширилося шиїтське мусульманство, і коли комуністи почали втілювати в життя ідею СРСР, азербайджанців виділили в окрему радянську республіку. На сьогоднішній день вона є незалежною державою Азербайджан із населенням 7,8 млн осіб, а на півдні, в іранській провінції проживає ше 10 млн.

Упродовж нетривалого перехідного періоду до незалежності та у пік війни з вірменами азербайджанці (переважно мусульманського віросповідання) схилялися до переорієнтації на південь, до Ірану. Проте географічні реалії диктують практичнішу скерованість. Азербайджан володіє колосальними запасами нафти і природного газу; за радянських часів тут було головне джерело цих паливних ресурсів Союзу. Центром нафтової проми-ловості є Баку, столиця країни на берегах Каспійського моря, яке у принципі не є морем, а лиш озером. Щоб експортувати нафту, Азербайджану потрібні трубопроводи. Між Баку і російським терміналом на Чорному морі в Новоросійську за радянських часів було прокладено нафтопровід. У середині 90-х років лідери Азербайджану оголосили наміри країни прокласти нові трубопроводи через Грузію або Іран. Росія одразу виступила з протестом і навіть почала втручатися в політику Азербайджану, щоб не допустити реалізації таких планів.

На рисунку 3-13 зображено можливості Азербайджану. Трубопровід можна прокласти з Баку через Грузію до узбережжя Чорного моря поблизу Батумі, цілком оминаючи територію Росії. Ще один шлях може проходити через Грузію і Туреччину до середземноморського терміналу у Джей-хані. Існує і третя можливість: прокласти трубопровід через Іран до терміналу в Перській затоці. Москва виступає проти таких альтернатив, але Азербайджан заручився підтримкою потужних союзників. На азербайджанських шельфових родовищах Каспійського моря працюють американські, французькі, британські та японські нафтовидобувні компанії, а уряд США схиляється до турецького маршруту.

Всі ці альтернативні шляхи — справа майбутнього, а сьогодні азербайджанська нафта транспортується територією Росії, і Азербайджан вимушений співпрацювати з Москвою. З огляду на мусульманство і місцерозташування Азербайджану

Сибір 243

може статися так, що він відійде до мусульманського світу. Проте зараз країна міцно пов’язана з закавказькими і північним сусідами.