ПІВДЕНЬ

Американський Південь займає південно-східну частину США, простягаючись від покритого буйною рослинністю басейну Блуграсс у північних районах Кентуккі до заболоченого, з безліччю струмочків узбережжя Мексиканської затоки штату Луїзіана, від опуклих пагорбів Західної Віргінії до плоских піщаних островів, віддалених від крайнього півдня півострова Флоріда (рис. 4-18). З

дев’яти регіонів Північної Америки жоден не зазнав більших змін упродовж другої половини XX ст., ніж Південь. Обравши досягнення власних локальних інтересів майже з початку існування держави, Південь у довгі жахливі роки після Громадянської війни переживав значно сильнішу економічну і культурну ізоляцію, ніж решта Сполучених Штатів. Упродовж цілого століття він знемагав від економічної стагнації, але у 1970-х роках урешті було відкинуто старі уявлення нації про цей регіон, і розпочалося піднесення Півдня, яке триває по сьогодні.

Заохочені силами, які створили феномен Сонячного поясу, ділові потоки попрямували у міські райони Півдня. Такі міста, як Атланта, Шарлотт, Маямі почали розквітати і дуже скоро стали мет-рополісами. Потужні конурбації утворилися в таких місцях, як південна та центральна частини Флоріди, передгір’я Південної Кароліни, західне узбережжя Мексиканської затоки від Х’юстона, Новий Орлеан — Мобіл і т. д. Так звана «бульдозерна революція» відбувалася в найбільш сприятливих для відродження сільського господарства районах, роблячи акцент на виробництві таких продуктів, як соєві боби, озима пшениця, м’ясо птиці та ін. У соціальній сфері расова сегрегація в основному була ліквідована більш ніж три десятиліття тому.

Та все ж Південь залишається регіоном, який має багато економічних проблем, оскільки географія його розвитку була вкрай нерівномірною. Хоча кілька зон метрополісів та окремі зони фермерського господарства отримали певні переваги, багато інших великих населених пунктів не здобуло жодних, тому в ландшафті Півдня часто трапляється поєднання поступу й відсталості. Не дивно, що прірва між багатими та бідними тут глибша, ніж у будь-якому регіоні США. Економічні диспропорції мають і расовий вимір — у темношкірого населення набагато вищі показники бідності порівняно з білим населенням, і воно значно відстає у показниках сімейного доходу та досягнення статусу середнього класу.

В рамках просторової структури розвитку нове багатство Півдня зосереджене переважно у центрально-міських осередках бізнесу і розквітаючих кільцях передмість. З іншого боку існують широко розкидані райони, які щосили намагаються добитися успіху. Це менш сприятливі для сільського господарства зони (наприклад, хронічно депресивні низовинні землі заплав у нижній частині

Міссісіпі) та сотні містечок, де робочі місця пропонують лише невеликі підприємства занепадаючих галузей, таких як переробна харчова промисловість та виготовлення одягу. У регіональному масштабі можна бачити ще одну географічну структуру нерівномірностей: окрім центрально розташованих Атланти й транспортного коридору «Бумбелт» («Пояс зростання») міжштатівської автомагістралі Інтерстейт-85, що простягається до Північної Кароліни, значна частка економічного зростання Півдня припадає на його периферію — аж до околиць Вашингтона, західного узбережжя Мексиканської затоки чи до крайнього півдня Флоріди.

Перетворення Півдня також змінює його демографічну мозаїку, що наочно показали наслідки президентських виборів 2000 р. у Флоріді. В расовому та економічному аспекті структура населення цього регіону продовжує змінюватися через імміграцію білого і темношкірого населення з Півночі, і ці обидві групи виявляють вищі рівні доходів, аніж постійні мешканці Півдня — як білі, так і темношкірі. В етнічному плані швидкозрос-таюча присутність іспанців та азійців посилює культурну неоднорідність Півдня та стан етнічної напруженості, коли низькокваліфіковане нове населення збільшує конкуренцію для отримання дедалі меншої кількості робочих місць на підприємствах. У своїй віковій структурі регіон також урізноманітнюється з постійним зростанням населення пенсійного віку не лише у Флоріді, а й у Джорджії, Віргінії та в обох Каролінах. Слід зазначити, що величезне міське будівництво починаючи від 1980 р. відкрило широкі можливості для фрагментації середовища постійних мешканців Півдня. Поповнення «скелець» цієї етнокультурної мозаїки є щораз різноманітнішим за суспільним станом та способом життя і чітко сигналізує, шо цей колись покинутий регіон дедалі зближується з рештою країни.

Такий 30-річний перехідний період закінчився тим, що Південь не тільки повністю зайнятий у національній економіці та суспільстві, а й відіграє важливу роль на міжнародній сцені. Упродовж 90-х років європейські та японські компанії, особливо з виробництва автомобілів, які збудували тут цілі промислові комплекси, були активними інвесторами в економіку регіону. Найвигідніші можливості для іноземного бізнесу, які розширюються в добу угоди НАФТА, знаходяться на півдні — у Середній та Південній Америці. Тому Південна

Порт є межею поділу між сушею та водою. Деякі найбільш потужні порти світу лежать у гирлах великих рік, скажімо, як Роттердам, що на виході західноєвропейського Рейну в Північне море. А ось Новий Орлеан, розташований у найвищій точці дельти Міссісіпі, отримує економічні переваги такого вигідного положення з початку XIX ст. Сьогодні, в епоху угоди НАФТА, коли продукти Північноамериканської серцевини дедалі частіше з’являються на арені міжнародної торгівлі, у Південній Луїзіані усвідомили більші можливості для експорту товарів через Міссісіпі. З цією метою нещодавно було вкладено величезні інвестиції у модернізацію та розширення порту Новий Орлеан. Деякі результати цього можна побачити тут уздовж відтинку великої ріки: частину гігантського нового портового комплексу, що тягнеться більш ніж на 20 миль (32 км) вверх за її течією.

Флоріда для багатьох поколінь була чи не най-прогресивнішим районом, а Маямі — «воротами до Латинської Америки».

Останнім часом інші частини Півдня зацікавлені у послабленні цієї монополії: Атланта відкрила низку нових безупинних авіамаршрутів, а Новий Орлеан намагається збільшити свою частку прибуткової морської торгівлі, завершуючи будівництво найдовшого (24 милі/38 км) лінійного порту за найвищими світовими технологіями. У Мемфісі втілюються плани зробити цей метрополіє глобальним дистриб’юторним центром на базі повітряних перевезень.

До кінця XX ст. більшість географів не могли чітко ідентифікувати Південно-Західний регіон, відносячи прикордонну зону між США та Мексикою до

півдня Внутрішнього континентального регіону, а райони гір і плато — до його західної частини. Сьогодні ця зона стабільного розвитку, представлена штатами Техас, Нью-Мексико та Арізона, здобула собі місце на регіональній карті Північної Америки (рис. 4-18). Південний Захід, який усе ще перебуває у стадії становлення, є унікальним у Сполучених Штатах регіональним комплексом двох культур. На гребені хвилястої границі Сонячного поясу іммігруючі англо-американці з’єднуються зі швидкозростаючим мексикансько-американським населенням, що осіло і злилося з численним давнім іспанським населенням — нащадками колоністів, які колись замешкували узбережжя Мексиканської затоки від Техасу до Центральної Каліфорнії. Якщо додати велику кількість корінних американців, то Південний Захід фактично можна визнати регіоном трьох культур.

Недавнє швидке піднесення Техасу, Арізони та Нью-Мексико будується на такій основі: 1) наявності великої кількості електроенергії для кондиціонерів упродовж довгого і надзвичайно спе-котного літа; 2) достатній кількості води, яку повністю відводять із плавальних басейнів для зрошування сільськогосподарських культур; 3) належного розвитку автомобільного транспорту. Перше і третє здобути відносно легко, оскільки східна половина Південного Заходу щедро обдарована нафтою і природним газом (рис 4-14). Однак майбутнє запасів води є проблематичнішим. Приміром, Фінікс і Тусон (штат Арізона) не могли би зростати теперішніми швидкими темпами без величезного нового каналу, що несе води ріки Колорадо через сотні миль пустелі.

Економічне зростання Південного Заходу очолював Техас, який у 90-х роках перестав залежати від своєї газової та нафтової промисловості (частка яких у ВНП штату тепер складає лише чверть від рівня 1980 р.). Після серйозного спаду в 1980-х роках, пов’язаного з нафтою, економічна діяльність штату була реструктуризована і диверсифікована. Успіх не забарився, і сьогодні трикутник східного Техасу, який утворюють Даллас — Форт-Верт, Х’юстон і Сан-Антоніо, став одним із найбільш продуктивних постіндустріальних комплексів світу, що спеціалізуються на інформаційному бізнесі, послугах у сфері охорони здоров’я та виробництві високих технологій. Метрополіє, центр якого знаходиться у столиці штату Остіні, став технополісом, що поступається лише Силіконовій Долині, займаючи друге місце у комп’ютерних

дослідженнях та розробках, а також у виробництві напівпровідників і персональних комп’ютерів. На вершині трикутника біметрополіс Даллас—Форт-Верт (ДФВ) являє собою ціле гроно високотехно-логічних галузей, зосереджених у технополісі на північ від Далласа: це найбільша у світі концентрація телекомунікаційних компаній.

Як ілюструє рисунок 4-20, географія зайнятості дедалі більше орієнтується на процвітаючі коридори передміських автострад; це справедливо й щодо метрополісів Остін, Х’юстон та Сан-Антоніо. Біметрополіс ДФВ є також техаським форпостом зовнішньої торгівлі й розвитку, зумовлених угодою НАФТА; він стає і північним якорем нового транснаціонального коридору зростання, що простягається як понад 500 миль (800 км) у південному напрямку від Далласа через Остін та Сан-Антоніо до Монтеррею, тобто у глиб Мексики.

Західний фланг регіону, розвиток якого зосереджений головно у Південній Арізоні, є унікальним. Він є найбільш технологічно трансформованою пустелею світу, яку можна порівняти лише з пустелею Негев у Ізраїлі. Тоді як Негев призначена для ведення сільського господарства, значно інтенсивніший розвиток Арізони характеризується безмежними урбанізованими ландшафтами, найкраще представленими двома найбільшими містами регіону — Фініксом і Тусоном. Упродовж 1990-х років Фінікс розширявся у навколишню пустелю зі швидкістю один акр за годину і продовжує рос-

ДЕНТОН

КОЛЛІН

Річардсон

ЗОНА

ТЕЛЕКОМ.

ПОКРИТТЯ

ТАРРАНТ

аеропорт!

Арлінґтої

І Форт-Beg

ДАЛЛАС І

ПРОГНОЗУВАННЯ РОБОЧИХ МІСЦЬ на ОДИН АКР* у 2010 р.

у БІМЕТРОПОЛІСІ ДАЛЛАС-ФОРТ-ВЕРТ

Низька густота

| Середня густота

| Висока густота

Межі

Шосе

округів * Один акр дорівнює 0,4 га

РИСУНОК 4-20

ЗАХІДНЕ ПОГРАНИЧЧЯ 293

ти з уражаючою річною швидкістю приблизно 4 %. Хоча сили, що виступають за повільніший розвиток штату, набирають обертів, політичні та бізнесові лідери не збираються обмежувати його. Але обидві сторони однаково усвідомлюють, що відновлювані запаси води — джерело життєвої сили штату та ключ до його майбутнього — доходять своєї граничної межі.