Аскольдова могила

Неподалік від Марийського палацу знаходиться Аскольдова могила — парк, історія якого сягає тих часів, коли Русь була ще язичницькою. У другій половині IX століття княжили в Києві два брати — Аскольд і Дір. У 882 році підступний варязький князь Олег убив правителів Києва. «…Сховав Олег одних воїнів у човнах, а інших залишив позаду, а сам пішов до них, несучи на руках малого Ігоря. Підплив до Угорської гори, сховав решту воїнів і послав сказати Аскольду і Діру: “Ми купці, їдемо до Греків від Олега і княжича Ігоря. Прийдіть до нас, до родичів своїх”. Коли ж Аскольд і Дір прийшли, вискочили всі воїни, заховані в човнах, і сказав Олег Аскольду і Діру: “Не князі ви і не князівського роду, а я — князівського роду”. А коли винесли на руках Ігоря, промовив: “А ось він — син Рюриків”. Убили Аскольда й Діра, і віднесли на гору, і поховали на горі, яка тепер називається Угорською», — так про ці сумні події мовиться в «Повісті минулих літ».

Князя Аскольда, убитого за наказом князя Олега, поховали неподалік від місця загибелі. І, як ідеться в «Повісті минулих літ», такий собі Ольма побудував на цьому місці церкву Святого Миколая. А в 1810 році відомий київський архітектор А. І. Меленський на місці дерев’яної церкви побудував камінну церкву-ротонду, яку пізніше перебудували в парковий

павільйон. Згодом навколо утворилося кладовище, де було поховано багато видатних киян. Тепер у ротонді діє Микольська церква Української греко-католицької церкви. Поряд із Микольською церквою розміщується ще одне пам’ятне для всіх українців місце — могила юнаків, загиблих у нерівному бою з більшовицькими частинами навесні 1918 року під станцією Крути.

Віддавши шану захисникам української державності, підемо далі. Нас чекає одна з найбільших святинь православного світу — Свято-Успенська Києво-Печерська лавра. Ось уже майже тисячу років осяває вона своїм світлом береги Дніпра. Лавра — це не просто монастир, не просто історико-архітектурна пам’ятка. Лавра — це душа Києва. В усі часи гостями печерських самітників були сильні світу сього: великі київські князі, російські царі та імператори, президенти й прем’єр-міністри. Але не їхньою увагою славиться Києво-Печерська лавра.

В часи князювання Ярослава Мудрого на правому високому березі Дніпра священик кліру княжої церкви на Берестові Іларіон «іскопа печерку малу двусажену», де на самоті проводив час у благодатних молитвах. Князь Ярослав, бажаючи відстояти свою незалежність як у справах державних, так і справах церковних,