АФРИКАНСЬКА ПЕРЕХІДНА ЗОНА

Іслам поширювався по землі та по воді. Він перетнув Середземне море та Індійський океан; він здобув опору на багатьох берегах — від Східної Африки до Індонезії. У Північній Африці іслам також подолав пустелю. Він досяг верхів’їв Нілу на човнах і через Сахару караванами дістався народностей внутрішніх степів і саван на південному боці пустелі. Там, уздовж широкої смуги Африки, відомої як Сахель (арабське слово, що означає

ЕКВАТОРІАЛЬНА ГВІНЕЯ <

АФРИКАНСЬКА ПЕРЕХІДНА ЗОНА: ВІДСОТОК МУСУЛЬМАН у КРАЇНАХ

НАСЕЛЕННЯ

• до 50 000

• 50 000-250 000

• 250 000-1 000 000

• 1 000 000-5 000 000 ф понад 5 000 000

Столиці країн підкреслено

Т? понад 90 Щ 71 — 90 50 — 70 Т 10 — 49 J ДО 10

нині Приблизна межа між мусульманськими і немусульманськими регіонами

0 400 800 1200

нн Західна межа мешкання сомалійського народу

1600 2000 км

800

1200 миль

ІНАІЙСЬКИЙ

ОКЕАН

ї

10° на CXIJ&. від Грінвіча

т

«кордон» або «окраїна»), проповідники ісламу навернули до мусульманської віри мільйони. Як ми виявимо у наступному розділі, зона між пустелею і лісами була одним із африканських культурних осередків, і тут знаходилися великі й давні держави. їхні правителі та піддані прийняли іслам, і незабаром величезні натовпи західних африканців рухалися саванним коридором на схід у щорічній прощі до Мекки.

Тоді прийшли європейські колонізатори, і сформувалася сучасна політична карта Африки. Мусульмани і немусульмани опинилися у країнах, не ними збудованих. Тоді як країни Північної Африки є на 90 % мусульманськими, ті, що лежать на узбережжі Західної Африки, від Ліберії до Беніну, мусульманські менш ніж на 50 % (рис. 7-12). Перехід із півночі на південь особливо чіткий у серцевині континенту: Лівія на 97 % мусульманська, Чад — на 54 %, Центральноафриканська Республіка на 15 %, а Конго — на 1 %.

У деяких країнах Африканської перехідної зони мусульмани і немусульмани живуть поряд, як в Ерітреї на сході та Ґвінеї-Бісау на заході, але частіше перехід має регіональний характер. Як ілюструє рисунок 7-12, Північна Нігерія, Північний Чад і Північний Судан переважно мусульманські, тоді як у кожній з цих країн південь здебільшого християнський чи анімістський (тобто традиційних форм вірування). Це не означає, що на півночі не живуть християни, або мусульмани не живуть на півдні, але це створює регіональні контрасти, виражені у культурному ландшафті, соціальних нормах, правовій практиці та інших речах. Такі відмінності призвели до жорсткої політичної напруженості в Нігерії та до відкритих конфліктів у Чаді й Судані. В Ефіопії, яка вважається на 31 % мусульманською, переважно сомалійські мусульмани сконцентровані на схід, а немусульмани на захід від лінії, що простяглася від Джібуті до Східної Кенії. Східна Ефіопія етнічно є сомалійською, а культурно — ісламською, і на території Огаден стосунки з сомалійцями через кордон набагато тісніші, ніж із рештою Ефіопії. Ха-рер — колись столиця мусульманської держави і єдине ефіопське місто-фортеця мусульманського стилю — досить віддалене від нинішньої столиці Аддіс-Абеби, заснованої християнами.

На крайньому сході Африканської перехідної зони лежить Сомалі, 7,7 млн населення якого (практично всі мусульмани) ведуть кочовий спосіб життя, займаючись тваринництвом і покладаючись на ласку пустельного клімату. Про Сомалі дізнався увесь світ в 1990-х роках, коли посуха вбила тисячі людей, кланово-організований суспільний лад прийшов до колапсу, а допомога ООН призвела до руйнівних наслідків. Міжкланова війна знищила

те, що залишилося від суспільної системи, і розорила столицю Моґадішо. У 1991 р. північна частина країни проголосила себе незалежною під назвою Земля Сомалі, але жодна держава не визнала її. У 2000 р. Сомалі все ще не мало центральних владних органів, але збори кількох тисяч представників сотень кланів країни у Джібуті призначили 225 учасників перехідної Національної Асамблеї. Отож є надія на те, що в країні постане щось подібне до сучасної державної системи.

Слід зауважити, що цифри на рисунку 7-12 є лише оцінковими. Чисельність мусульман і нему-сульман в Африканській перехідній зоні не може бути відома з певністю, але з роками оцінка кількості прихильників ісламу зростає. Деякі оглядачі ставляться до Африканської перехідної зони як до мусульманського фронту, тобто зони, звідки іслам 17 продовжує поширюватися, впливаючи на понад 20 африканських держав — від Гвінеї на заході до Ефіопії на сході.