БАНГЛАДЕШ:

ПОСТІЙНА БІДНІСТЬ

На карті Південної Азії Бангладеш виглядає як ще один штат Індії: країна займає територію подвійної дельти рік Гангу та Брахмапутри, й Індія майже повністю оточує її з боку суші (рис. 9-15).

Але Бангладеш є незалежною країною, створеною у 1971 р. після війни за незалежність проти Пакистану. Сьогодні вона є однією з найбідніших і найменш розвинутих країн Сходу з населенням 133 млн, яке щороку зростає на 1,9%.

Природні лиха

Весною 1991 р. Бангладеш був уражений ше одним із нескінченної серії природних лих — спустошли- 16 вим циклоном, який позбавив життя близько 150 000 люду. Цей тропічний шторм викинув стіну води висотою близько 20 футів на острови й рівнини дельти Гангу й Брахмапутри і змив з лиця землі більшу частину південно-східного портового міста Чіттаґонґ. Хвилі проклали собі дорогу на сушу вздовж рукавів дельти, сіючи смерть і руйнування. Коли вода спала, безліч трупів людей і тварин знесло в море. Це була катастрофа неймовірних масштабів, але все ж не найбільше нещастя, яке пережив Бангладеш. Протягом XX ст. вісім із десяти смертоносних природних лих в усьому світі стосувалося цієї однієї країни. Що ж робить Бангладеш таким вразливим до природних лих?

Погляньмо ще раз на рисунок 9-15. Землі Бан-ґладешу лежать лише трохи вище рівня моря; долина дельти Гангу—Брахмапутри є справжнім лабіринтом. Лише на крайньому сході та південному сході низовини переходять у пагорби і гори. Наносні грунти дельти надзвичайно родючі, і кожен її клаптик засаджений якоюсь культурою: на прожиття — рисом і пшеницею, на продаж — джутом і чаєм. Щорічні розливи рік приносять мул, відновлюючи родючість сільськогосподарських угідь; на краю дельти мул накопичується і формує острови. По мірі того як постають нові землі, люди переміщуються, щоб їх загосподарювати. Цю

міграцію зумовлює поява нових ротів, які потрібно годувати.

Тепер розглянемо перевернуту догори лійку Бенгальської затоки (рис. 9-1). Тропічні циклони часто формуються над її теплою водою та вологим довкіллям (на відміну від Аравійського моря з його сухим повітрям і пустельними берегами у західній частині Індії). Циклони вільно рухаються на північ уздовж вигнутого направо шляху. Коли це відбувається, стіна води, яка нагромаджується попереду штормового вітру, знаходить собі вихід там, де затока звужується і мілкішає. Так час від часу колосальні хвилі накочуються у дельту, змиваючи геть усе. Після стихання шторму вода, яка повертається, спричиняє додаткові руйнування, оскільки рукави дельти, зазвичай сумирні, стають бурхливими потоками.

На відміну від багатих голландців жителі Банґладешу не можуть боротися зі своїм природ

ним ворогом, будуючи величезні дамби і шлюзи. Захисні системи від розливів і штормів неефективні, планування шляхів утечі також. Нещодавно розпочалося спорудження сховів на палях, і вони врятували небагато людей, коли вирував циклон 1991 р. Але навіть такі витрати Бангладешу не під силу.

Спільний Ґанґ

Бангладеш потерпає від надлишку і… дефіциту води. Коли повноводний Ганг піднімається під час вологого мусону, небезпекою є його розлив. Але коли приходить сухий сезон, виникає ризик посухи, бо притоки Ґанґу міліють. Ось чому Бангладеш виступав проти будівництва Фараккської греблі через Ганг якраз перед тим місцем, де ріка покидає Індію. Наслідками цього бар’єру було зменшення

Сілхет.

^Иаймансінґх

Комілла*

— ялсх-

Харнагіхулі

Колката

Чіпаґонґ

зУТАН

БАНГЛАДЕШ

НАСЕЛЕННЯ

• 50 000-250 000

• 250 000-1 000 000

• 1 000 000-5 000 000

ф понад 5 000 000 Столицю країни підкреслено — Залізниці і-1 j

Шосе

гтськии< —

К 22*

район \ ^

Бенгальська затока

Кокс-Базар

100 150 км

ЯНМА

0 50

88° на схід від Грінвіча

100 миль

РИСУНОК 9-15

ГІРСЬКА ПІВНІЧ 539

обсягів зрошувальної та питної води у районі Кхулни, інтрузія солоної води з Бенгальської затоки, втрата сільськогосподарських угідь і лісів, а також масова нелегальна міграція місцевих селян до Індії. У 1997 р. Бангладеш та Індія підписали угоду, яка регламентує поділ вод Гангу, послаблюючи довготривале напруження в регіоні.

Проблеми

Східного регіону Південної Азії

Економічне становище Бангладешу відображене у показнику ВНП на одну особу (сума 350 дол. СІЛА ставить країну поміж економік світу з найнижчими прибутками), у дуже низьких рівнях урбанізації (20 %) та індустріалізації. Це земля фермерів з натуральним господарством та одним із найвищих рівнів фізіологічної густоти у цілому світі (1399 осіб на кв. км /3623 особи на кв. милю). Але високоурожайні сорти рису і впрошування пшениці в умовах сівозмін, де дозволяє клімат, дещо покращили харчування і підвищили продовольчу безпеку. Втім харчування залишається недостатнім, а його режим — незбалансованим.

Столиця Дакка, розташована у центрі, і південно-східний порт Чіттагонг — єдині важливі міські осередки у переважно сільському банґла-деському суспільстві. Інфраструктура слабка: лише одна автомагістраль і одна залізниця перетинають через міст ріку Ганг на заході біля індійського кордону. Другий залізничний міст — через ріку Брахмапутра (Джамуна), який пов’яже Ранґпур з Ми-менсінґхом і сходом країни, у 2001 р. ще будувався. Якщо ви їдете з Дакки до будь-якого більш-менш віддаленого міста, ви повинні бути готові до повільного руху і поромних переправ, які забирають дуже багато часу. Справді, до більшої частини країни можна добратися лише човном, тисячі яких загачують водні шляхи.

Хоча приріст населення є головною проблемою Бангладешу, ми не повинні оминути її глобального контексту. Наприклад, дитина, народжена у Бангладеші, споживає протягом однакової тривалості життя лише трохи більше 3 % того, що дитина, народжена у США, споживає у їжі, енергії, корисних копалинах та інших природних ресурсах. Іншими словами, одна американська дитина споживає стільки, скільки 33 дитини Бангладешу. Виходить, що ця густонаселена країна набагато менше зловживає світовими ресурсами, ніж багата держава таких самих розмірів.

Ще одним викликом для Бангладешу є його відносини з Індією, і не тільки з приводу Гангу. Індія підтримувала Бангладеш протягом його

війни за незалежність із Пакистаном у 1971 р., але Бангладеш залишається переважно мусульманською країною зі значною (понад 10 %) індуїстською меншиною. Рисунок 9-9 свідчить, що Бангладеш прилягає до індійського штату Західна Бенгалія вздовж усієї протяжності його західного кордону, і Західна Бенгалія ділить із Бангладешем дельту Гангу (фактично Бангла бангладеською означає Бенгалія). Бангладеш та Індія мали чвари щодо постачання води і щодо міграцій через кордон, але це ще не все. Як видно з карти, територія Бангладешу залишає вузький коридор між штатами північно-східної Індії, в тому числі Ассамом, і рештою країни. Найлегший шлях між Індією та її північно-східним краєм лежить через Бангладеш, але Дакка відмовилася дозволити Індії такий транзит. Це у свою чергу зробило залізничне сполучення Індії, яке йде в обхід Північного Бангладешу, вразливим для тероризму, і це ще одна проблема у цьому неспокійному регіоні. Коли Індія погодилася з договором 1997 р. стосовно вод Гангу, Дакка захотіла винагородити її, дозволяючи транзит індійських автомобілів, але опозиційні партії заблокували цю ініціативу.

Сам Бангладеш потерпає від соціальної та політичної нестабільності, яка взагалі характерна для Східного регіону Південної Азії. Впродовж багатьох років рух за відокремлення триває у гірському районі — вкритому лісами запліччі Чітта-ґонґу.

Перспективи Бангладешу похмурі. Усі проблеми глобальної периферії є нагальними для цієї густонаселеної безпомічної країни, де виживання є головним заняттям, а все інше — розкішшю.