Басейн Янцзи (Чанцзян)

На противагу одноманітній та плоскій аграрно-індустріально-міській Північнокитайській рівнині, визначеній наносами ріки Хуанхе, басейни і долини Янцзи (Чанцзян) демонструють різномаїття у висоті та рельєфі. Ріка Чанцзян, у своїй нижній течії відома як Янцзи, є артерією, не схожою на жодну іншу в Китаї. Біля її гирла лежить найбільше місто країни — Шанхай. Частина її середньої течії тепер трансформується гігантським інженерним проектом. Далі за течією Чанцзян перетинає густозаселений та продуктивний Сичуаньський басейн. На відміну від Хуанхе Янцзи є судноплавною для океанічних кораблів на понад 1000 км (600 миль) від гирла аж до Уханя (рис. 10-12). Менші кораблі можуть досягти Чунціна, навіть незважаючи на греблі. Кілька приток Янцзи також судноплавні, отже 30 000 км (18 500 миль) водних

транспортних шляхів становлять її дренажний басейн. Янцзи / Чанцзян слугує одним із провідних транзитних коридорів Китаю. Зі своїми притоками вона сприяє торгівлі на величезній території, включно з майже цілим Середнім Китаєм і значною частиною півночі та півдня. Північнокитай-ська рівнина може бути серцевинним ареалом Китаю, але у багатьох аспектах басейн Янцзи є його самісіньким серцем.

У далекому минулому, коли у басейні Янцзи розпочалося вирощування рису і пшениці, було збудовано так званий Великий канал, аби з’єднати цю житницю з північним осередком старого Китаю. Це був найдовший штучний водний шлях у світі (понад 1600 км / 1000 миль), але протягом XIX ст. він відпрацювався. Відбудову каналу почали націоналісти, коли вони контролювали Східний Китай. Після 1949 р. комуністичний режим продовжив цю справу, і тепер значна частина каналу знову відкрита для барж, доповнюючи величезний флот, який обслуговує внутрішню міжрегіональну торгівлю вздовж східного узбережжя (рис. 10-12).

Із рисунка 10-13 видно, що басейн Янцзи є територією вирощування як рису, так і пшениці, доводячи свою вирішальну роль порівняно з півднем і північчю Власне Китаю. Розташований на невеликій притоці ріки Янцзи — Хуанпу, Шанхай слугує побережною брамою цього продуктивного регіону. Місто має величезне запліччя площею 50 000 кв. км (20 000 кв. миль) із понад 50 млн жителів. Близько двох третин цієї людності — це селяни, які постачають продовольство, шовкову пряжу і бавовну для промисловості міста.

Якщо ви помандруєте вверх за течією Янц-зи/Чанцзян, то зустрінете безкінечний потік великих і малих суден, у тому числі так званих «баржо-вих трамваїв», коли шість або більше барж тягне один буксир заради економії палива (час тут не є головним пріоритетом). Рух між Шанхаєм і Уха-нем (Ухань є скороченою назвою конурбації трьох міст — Учана, Ханьяна і Ханькоу) робить Янцзи одним із найінтенсивніших водних шляхів світу. Корабельний дим нещадно забруднює тут довкілля, додаючись до смогу заводів Нанкіна та інших підприємств, що прилягають до берега. Тут промислова революція Китаю демонструє всі свої згубні наслідки.

Вище Уханя рух на ріці послаблюється, бо глибина зменшує розмір суден, які можуть досягти Ічана. Ці судна переправляють вугілля, рис, будівельні матеріали, паливо та багато іншого. Але середня течія Чанцзян стає чимось більшим, ніж торговельним шляхом. У північному згині великої ріки між Ічаном і Чунціном здійснюється один із найбільших інженерних проектів світу. Він має

декілька назв: «Проект Санься», «Проект трансферу вод Чанцзян», «Гребля Трьох Ущелин» і «Нова китайська гребля». Найчастіше його називають Греблею Трьох Ущелин, тому що тут велика ріка протікає через 240-кілометрову (150-мильну) низку уривистих долин шириною приблизно 110 м (360 футів). Біля нижнього кінця цієї природної западини гребля підніметься на висоту більш ніж 180 м (600 футів) над поверхнею долини, а в ширину простягнеться на 2,1 км (1,3 милі), створюючи резервуар, що заповнить Три Ущелини і продовжиться на понад 600 км (380 миль) уверх за течією. Китайські інженери вважають, що гребля усуне несамовитий цикл розливів ріки, сприятиме судноплавству, стимулюватиме розвиток уздовж периметру нового озера і забезпечить щонайменше десяту або навіть восьму частину електроенергії усього Китаю. Ось чому китайці люблять порівнювати цей гігантський проект із Великою стіною чи Великим каналом.

Китайський уряд затвердив цей проект у 1992 р., роботи розпочалися у 1993 р., а течія Чанцзян була відведена у кінці 1997 р. — на рік раніше графіка. У 1998 р. інженери прогнозували завершення будівництва в середині 2009 р. Реалізація проекту потребує значних іноземних інвестицій, але Світовий банк висловив сумніви щодо мегапроектів такого типу і скоротив виділення коштів на Греблю Трьох Ущелин. Інші кредитори зовсім припинили фінансування, проте Китай, незважаючи на економічну кризу, віднаходить ресурси для підтримки проекту. Крім цього, по мірі просування будівництва китайці зможуть запропонувати іноземним компаніям привабливі контракти на багато суміжних проектів (виробництво і передавання енергії, дороги, мости, висо-котехнологічні потужності), які випливатимуть із нього.

Яскравим показником постмаоїстських змін у китайському суспільстві стало те, шо даний проект можна критикувати не лише в іноземних колах, а й у самому Китаї. Здається, більшість китайських громадян підтримують ініціативу, але чимало й висловлюються проти неї. До останніх належать, по-перше, поети, шо нарікають на зникнення багатьох чудових краєвидів; по-друге, археологи, котрі шкодують за втратою пам’яток давнини; по-третє, біологи, які прогнозують значну шкоду довкіллю; по-четверте, соціальні працівники, шо побоюються, що 1,5 млн зірваних з місця людей будуть адекватно захищені. Деякі інженери хвилюються, що замулена наносами Чанцзян швидко забруднить як резервуар, так і обхідний канал біля нього, блокуючи порт Чунцін, вигоди для якого передбачає проект. Є також ті, хто пам’ятає долю тисяч людей, які мали нещастя жити нижче

гребель, зведених будівничими епохи Мао. Вони зазначають невисокий рівень контролю над проектом і припускають можливість безпрецедентної катастрофи.

Одному місту Гребля Трьох Ущелин завдасть (і вже завдала) значної шкоди — це Чунцін, який лежить вище за течією від резервуара. Судна до 1000 тонн могли дістатися цього річкового порту, поки не розпочалося будівництво греблі, але канал, відведений навколо неї, відновить функції Чунціну як порту. Звісно, він дещо втратить свій зв’язок з узбережжям, але йому буде доцільно переорієнтуватися на захід, у швидкозростаючий басейн Сичуань. Будучи недавно перетвореним на «ші» пекінською владою, Чунцін збільшив свою муніципальну територію на ЗО млн осіб. Опинившись біля верхів’їв найбільшого резервуару Китаю, остання націоналістична столиця може стати полюсом зростання номер один у внутрішній частині країни.

Сичуань, басейн якого перетинає Чанцзян після того як витікає з гір на заході, часто був проблемною провінцією як для династичних пра

вителів, так і для комуністичного режиму Його процвітаюча столиця, Ченду, виявила себе одним із найактивніших дисидентських центрів проде мократичного руху Китаю у 1989 р. З теперішніми 120 млн жителів (включно з Чунціном) провінція Сичуань стане одним із десяти найбільших штатів світу, але вона не містить навіть 10 % населення Китаю. На родючих, добре зрошених грунтах Сичуаню вирощуються різноманітні культури: зернові (рис, пшениця, кукурудза), соя, чай, цукрова тростина і багато фруктів та овочів.

Багато в чому Сичуань є «країною в собі», ізольованою і віддаленою від пекінської влади. Людність тут належить до ханьських китайців, але культурні ландшафти виявляють подібність до Південно-Східної Азії. Уздовж великої прирічкової осі Чанцзян / Янцзи Китай знов і знову змінює характер часу.

Басейни річок Сіцзян і Перл

Як видно з рисунка 10-12, річка Сіцзян та її басейн не можуть перевершити навіть Ляохе.

Ця найпівденніша річка ще й має неправильну назву: Сі означає Західна! Вона сягає узбережжя по складній території і формує свою дельту поблизу гирла річки Перл (Ліндін’ян). У дій субтропічній частині Китаю рельєф підвищений, тому сільськогосподарських угідь менше. Забезпечення водою, особливо на внутрішніх територіях, є проблемою. З іншого боку, теплий клімат дає змогу збирати два врожаї рису. Однак обсяг регіонального виробництва продовольства ніколи не наближався до показників Північноки-тайської рівнини чи басейну Янцзи. І, як показує рисунок 10-10, населення у цій південній

частині Китаю менше, ніж у північніших серцевинах.

Знову ж, на відміну від Хуанхе та Янцзи, які витікають з укритих снігом внутрішніх гір, Сіцзян коротша і бере початок на плато Юньнань (див. рис. 10-2). Трохи вище від її дельти лежить одна з найважливіших місцевостей Китаю. До гирла річки Перл прилягають декілька найсучасніших економічних комплексів Китаю включно з Ґуан-чжоу — столицею провінції Ґуандун, Гонконгом — колишньою залежною від Британії територією, і суміжним Шеньчженєм — одним із найшвидше зростаючих міст світу.

Все це дуже важливо, тому що Південний Китай не особливо щедро наділений географічними перевагами, вигідним розміщенням або чимось іншим. Ріка Перл судноплавна для великих кораблів лише до Ґуанчжоу, а Сіцзян — для менших суден не далі Учжоу. Провінція Ґуан-дун, найважливіша у Південному Китаї, лежить далеко від серцевини країни. Південь також не багатий на ресурси, які прискорили промисловий розвиток північного сходу та інших частин Китаю. До речі, однією з головних цілей проекту Греблі Трьох Ущелин є забезпечення Південного Китаю достатньою електроенергією. Як показує рисунок

10-14, Північний і Західний Китай, а не Південний, мають більшу частину запасів вугілля, нафти й природного газу.

Власне Китай, з його густонаселеними та потужними субрегіонами, у багатьох аспектах є домінуючим регіоном у Східноазійському географічному світі. Але Власне Китай — це лише частина Китаю. На заході лежать два величезні регіони з відносно рідким населенням: Тібет і Сіньцзян. Тут, на цій віддаленій периферії, прилеглій до Туркестану, Китай зустрічається з мусульманською Центральною Азією (рис. 10-15).

«Це, можливо, не так багато, але ця саморобна молотарка замінює кількох людей на рисовому полі біля Гуйліня у Ґуансі-Чжуанському автономному районі на півдні Китаю. Троє людей в’яжуть снопи, заправляють молотарку і пакують змолочене у мішки! Ця сцена навела мене на роздуми: що буде, коли сільське господарство Китаю механізують? Де знайдуть роботу мільйони вивільнених селян?»