Найпівденніша країна субреґіону — Болгарія, що межує з Туреччиною, Грецією, Македонією та Сербією. Тут переважає пересічена поверхня, за винятком території на півночі, яку в долині Дунаю Болгарія ділить із Румунією. Балканські гори створюють фізіографічну основу Болгарії і відокремлюють басейни Дунаю і Маріци. Як показує карта, Болгарія має стратегічне розташування — біля входу в Чорне море, на нижній течії Дунаю і на ключових наземних маршрутах між Європою та Південно-Західною Азією.

Болгарської держави не було на Балканах до 1878 р., доки російські війська вигнали турків з цієї слов’янської території. Болгари, які становлять 86 % населення з 8,1 млн людності, ніколи не забувають, хто був їхнім визволителем, і протягом радянського періоду вони були відданими союзниками Москви. Тим часом болгари ніколи по-доброму не ставилися до турецької меншини (9 %), яка залишилася. У 1974 р. владні органи Болгарії заборонили турецьку мову у навчанні та закрили 1300 мечетей. У 1984 р. болгарські турки змушені були змінити свої імена на слов’янські. Така дискримінація призвела до еміграції на історичну Батьківщину 300 000 турків.

Радянський Союз перетворив Болгарію з аграрного на індустріальне суспільство за менш ніж півстоліття, колективізуючи сільське господарство і зробивши столицю Софію промисловим центром. Економічна картина яскраво відображає тривалий вплив Москви; Росія і нині є провідним торговельним партнером Болгарії. Але країні необхідні економічні реформи, які дуже важко впроваджуються. Влада неспроможна досягти консенсусу з визначальних питань, таких як земельна власність у сільській місцевості та приватизація провідних галузей. У результаті Болгарія залишається (як свідчить табл. 1-2) однією з найменш перспективних пострадянських економік Східної Європи.