Багатий, але розірваний Бруней

Бруней є аномалією у Південно-Східній Азії: це наф-тоекспортуючий ісламський султанат, що лежить далеко від Перської затоки. Затиснутий на північному узбережжі Борнео, як сендвіч, між малайзійськими Сараваком і Сабахом (див. рис. 11-6, верхня ліва карта), Брунейський султанат є залишком набагато більшого ісламського королівства під протекторатом Великої Британії, яке колись контролювало весь Борнео і навколишні території. Бруней отримав повну незалежність у 1984 р. Ця держава крихітна: лише 5700 кв. км (2225 кв. миль) території та 345 000 людності, але виявлення нафти у 1929 р. і природного газу у 1965 р. відкрило нову еру для цієї віддаленої місцини.

Сьогодні Бруней є одним із найбільших виробників нафти у Британській Співдружності, а нещодавні знахідки свідчать, що виробництво зростатиме. Завдяки імміграції швидко зростає і населення (64 %

жителів Брунею є малайцями, 20 % — китайцями). Султанат має один із найвищих рівнів життя у Південно-Східній Азії (ВНП на одну особу тут перевищує 25 000 дол. США). Більшість людей живуть неподалік нафтових родовищ у західній частині країни і у східній столиці Бандар-Сері-Беґаван. Свідчення сучасного розвитку можна побачити у багатоквартирних будинках, торговельних центрах і готелях — це глибокий контраст до багатьох інших міст на острові. Але є і внутрішні контрасти: периферія Брунею залишається зоною натурального господарства, практично не зачепленою модернізацією прибережжя.

Територія Брунею не лише невелика — вона розірвана надвоє. Кусень малайзійської землі відокремлює більший захід від сходу, і лише водний зв’язок існує між двома частинами. Є пропозиція, щоби Бруней викупив цей коридор, але поки жодних дій зроблено не було.