Головне ядро суспільно-географічного реґіону —

найбільший міський осередок такого регіону, який визначає його геопросторову організацію і зовнішні функції. В Україні існує шість таких ядер: Київ, Харків, Львів, Дніпропетровськ, Одеса, Донецьк.

Голоцен — сучасна міжльодовикова епоха (теплий період зменшення льодовиків між періодами поширення льодовиків у льодовиковий період); простягається від 10 000 років тому до теперішнього часу.

Ґетто — внутрішньоміський район, що має певний етнічний характер. Часто це бідна зона міста, така як чорне гетто у центральних містах США. Жителі гетто відділені від інших расових груп і груп з вищими доходами.

Деволюція — процес, за якого регіони всередині держави вимагають і отримують політичну владу і зростаючу автономію за рахунок центральної влади.

Деградація довкілля — нагромадження заподіяної людьми шкоди природному ландшафтові. Може бути спричинена забрудненням повітря і води, зловживанням природними ресурсами, порушенням балансу між людиною та природним довкіллям.

Делімітація — у політичній географії представлення письмових умов угоди про кордон в офіційному картографічному вигляді.

Демаркація — у політичній географії фактичне нанесення політичного кордону на культурний ландшафт із допомогою бар’єрів, парканів, стін або інших маркерів.

Демографічна перехідна модель — багатоступенева модель на основі досвіду Західної Європи, яка відображає зміни у прирості населення в країнах, що здійснюють індустріалізацію. На зміну високим коефіцієнтам народжуваності та смертності повертаються до низьких показників смертності, які породжують величезний чистий приріст населення; це супроводжується конвергенцією коефіцієнтів народжуваності та смертності на загальному низькому рівні.

Демографічний вибух — швидке зростання населення світу протягом останнього століття, що характеризується коротшим, ніж будь-коли, часом подвоєння кількості населення і прискореними темпами приросту.

Демографія — міждисциплінарне дослідження населення, зокрема показників народжуваності та смертності, моделей зростання, тривалості життя, міграцій та суміжних характеристик.

Держава — політично організована територія, що адмініструється суверенним урядом і визнається значною частиною міжнародної спільноти. Держава також повинна мати постійне населення, організовану економіку і внутрішню циркуляційну систему.

Державна територія — географічний простір, обмежений кордонами певної держави. Крім того, охоплює територіальні води (прибережна зона шириною 12 морських миль), повітряний простір над ними,

повітряні та морські судна держави, кабелі по дну морів, а також дипломатичні й консульські представництва.

Державне планування — планування, шо передбачає дуже централізований контроль над цим процесом; визначальна риса комуністичної економічної системи. Радянські планувальники переважно дотримувалися масштабних політичних мотивів у визначенні обсягів виробництва на конкретних місцях; ігнорування ними економічної географії зробило свій внесок у розпад СРСР.

Державний капіталізм — стан, за якого контрольовані урядом корпорації конкурують за умов вільного ринку, як правило, у надзвичайно регламентованому суспільстві. Прикладом є Південна Корея.

Діалект — регіональний або місцевий варіант у використанні головної мови, такий як помітний акцент багатьох жителів Півдня США або Нової Англії.

Діаспора — розселення народу поза межами його національної (дехто вважає — державної) території. Причини такого розселення найчастіше економічні. У XX ст. важливу роль відіграли політичні чинники й мотиви. Це стосується і української діаспори, яка сформувалася шляхом заробітчанської та політичної еміграції українців у передвоєнні, міжвоєнні й воєнні та повоєнні періоди.

Довгота — кутова відстань (0—180 градусів) на схід або захід від нульового меридіану (0 градусів), шо проходить через Грінвічську лабораторію у передмісті Лондона. Завдяки своїй протяжності через середину Тихого океану 180-градусний меридіан функціонує як лінія міжнародного часу.

Доцентрові сили — сили, які внутрішньо об’єднують і пов’язують країну, такі як міцна національна культура, спільні ідеологічні цілі та віра.

Дощово-тіньовий ефект — відносно мала зволоженість у регіонах, підвітряних до гірських хребтів; спричинений орографічним випаданням опадів, коли повітряні маси віддають більшу частину своєї вологи, проходячи через гори.

Дрейф континентів — повільний рух континентів під впливом процесів, пов’язаних із тектонічними плитами.

Екологія — дослідження взаємозв’язків між усіма формами життя і природного довкілля, у якому вони еволюціонують та розвиваються. Вивчення екосистем зосереджується на взаємозв’язках між специфічними організмами та їхнім довкіллям. Див. культурна екологія.

Економічна географія — галузь географії, яка вивчає способи, якими люди заробляють на життя, і те, як вироблені товари й послуги виражаються та організовуються у просторовому аспекті.

Економічні «тигри» — загальна назва т. зв. «вуликових» країн західної Тихоокеанської окраїни. Наслідуючи шлях повоєнної Японії, ці країни зазнали значної модернізації, індустріалізації та економічного зростання західного типу після 1980-х років. Трьома провідними економічними «тиграми» сьогодні є Південна Корея, Тайвань і Сінгапур. Термін дедалі більше вживається для загального опису будь-якої економіки, що швидко розвивається (наприклад, нова репутація Ірландії як кельтського «тигра»).

Ексклав — обмежена (не острів) частина території, яка є складовою певної держави, але відокремлена від неї територією іншої держави. Наприклад, Аляска є ексклавом США.

Екстратериторіальність — політико-географічне поняття, яке означає, що територія однієї держави, яка лежить у межах іншої, фактично продовжує першу державу.

Еліта — невеликий, але впливовий верхній шар суспільства, влада і привілеї якого забезпечують йому контроль над політичним, економічним та культурним життям країни.

Ель-Ніньо — періодичне великомасштабне аномальне потепління морської поверхні у нижніх широтах східної частини Тихого океану, що має глобальні наслідки, порушуючи схеми нормальної погоди у багатьох частинах світу, особливо у Південній Америці.

Естуарій — розширена частина ріки при впадінні в море у випадках, коли осідання земної поверхні або підняття рівня моря заважають сформувати дельту.

Етнічна меншина — національна група певної держави, головний масив якої проживає поза даною державою. Наприклад, російська чи єврейська етнічні меншини в Україні.

Етнічність — поєднання народної культури (традицій, звичаїв, мови, релігії) та расового походження людей.

Етногенеза — процес зародження і становлення певного народу (етносу) як культурно-психологічної ок-ремішності й спільноти у контексті природного довкілля території його проживання і відносин з ет-носами-сусідами.

Етно- і націоцид — політика, спрямована на знищення певного народу чи його усунення з національної території або місць проживання поза нею.

Європейський Союз (ЄС) — наднаціональна організація 15 європейських країн для задоволення їхніх спільних економічних інтересів. Формула «4-5-6» репрезентує склад теперішнього ЄС: 4 велетні (Німеччина, Франція, Італія, Велика Британія); 5 сусідів Німеччини (Данія, Нідерланди, Бельгія, Люксембург, Австрія); і 6 «зовнішніх» країн (Фінляндія, Швеція, Ірландія, Португалія, Іспанія і Греція).

Запліччя (Hinterland) — термін, що стосується навколишньої території, яка обслуговується міським центром. Цей центр є фокусом виробництва товарів і надання послуг для свого запліччя, а також його домінуючим осередком.

«Зелена революція» — успішна система вирощування високоурожайних сортів рису та інших злаків у деяких країнах, що розвиваються.

Земельна реформа — просторова реорганізація сільського господарства шляхом розподілу землі (часто експропрійованої у землевласників) селянам і орендарям, які ніколи не володіли нею.

Зона вільної торгівлі — форма економічної інтеграції, як правило, двох або більше держав, які погоджуються усунути митні тарифи у взаємній торгівлі. Звичайно супроводжується митним союзом, який вводить спільні тарифи на імпорт із третіх країн, та інколи спільним ринком, що також усуває внутрішні обмеження на рух капіталу, праці та підприємництва.

Ізогієта — лінія, що з’єднує пункти з однаковими рівнями опадів.

Ізотерма — лінія, що з’єднує пункти з однаковою температурою.

Ієрархічна дифузія — форма дифузії, коли ідея або інновація поширюється зверху вниз від більших до менших ланок засвоєння.

Імплозія населення — явище, протилежне демографічному вибухові; стосується скорочення населення багатьох європейських країн, у яких показники смертності перевищують показники народжуваності й темпи імміграції.

Імпортозаміщувальні галузі — галузі, що їх започатковують місцеві підприємці для обслуговування населення віддалених територій, коли витрати на транспортування з далеких джерел роблять ці товари надто дорогими, щоб їх імпортувати.

Інфекційна дифузія — контрольоване на відстані поширення ідеї, інновації або деяких інших речей через місцеве населення з допомогою міжособистісних контактів.

Інфраструктура — охоплює такі елементи суспільства, як населені пункти, транспортна мережа, комунікації, енергетичні розподільчі системи, ферми, фабрики, шахти, школи, лікарні, поштові послуги, поліцію, збройні сили та ін.

Ірредентизм — політика культурного поширення і потенційної політичної експансії держави стосовно спільноти її національності, яка проживає у сусідній державі.

Картограма — спеціально трансформована карта без традиційного представлення масштабу або території.

Картографія — мистецтво і наука виготовлення карт, у тому числі упорядкування даних, рисування і дизайн. Також стосується інтерпретації видів карт.

Клімат — довготермінові умови (щонайменше ЗО років) сукупної погоди регіону, підсумованої середніми показниками і показниками мінливості; синтез послідовних погодних станів, які вивчають для прогнозів у будь-якій окремій території.

Кліматологія — географічне дослідження клімату; охоплює не лише класифікацію клімату і аналіз його регіонального розподілу, а й ширші екологічні проблеми, які стосуються зміни клімату, взаємозв’язку з грунтами і рослинністю, а також взаємовпливу «людина — клімат».

Коефіцієнт народжуваності — річна кількість народжувань на 1000 осіб усередині певної популяції.

Коефіцієнт природного приросту — надлишок кількості живих народжень над кількістю смертей у розрахунку на 1000 осіб за рік. Не враховує ні емігрантських, ані іммігрантських потоків.

Коефіцієнт смертності — виражається як річна кількість смертей на 1000 осіб усередині певної популяції.

Колективізація — реорганізація сільського господарства країни за комунізму, яка передбачає експропріацію приватних володінь та їх інкорпорування у великомасштабні структури, де господарські та управлінські функції мають здійснюватися спільно тими, хто там живе.

699

Компактна держава — держава, територія якої має наближено круглу, овальну або прямокутну форму, коли відстань від геометричного центру до будь-якого пункту на кордонах має незначне відхилення, Польща і Камбоджа є прикладами такої форми.

Комплементарність (доповнювальність) — існує тоді, коли два регіони з допомогою обміну сировинними матеріалами і/або кінцевою продукцією можуть задовольнити потреби одне одного.

Континентальний шельф — уздовж узбережжя багатьох материків дно океану опускається дуже помірно до глибини близько 200 м (660 футів). За цією лінією морське дно звичайно опускається стрімко, вздовж континентального схилу, у напрямі набагато глибшого басейну посередині океану. Покрита водою континентальна межа називається континентальним шельфом і простягається від берегової лінії до верхнього краю континентального схилу.

Континентальність — зміна температури повітря у внутрішніх частинах материків. Що більша відстань від помірного впливу океану, то значніший екстремум у літніх і зимових температурах. Континентальні частини материків також переважно сухі, позаяк відстань до джерел океанічної вологи є суттєвою.

Конурбація — загальний термін, що використовується для визначення великого мультиметропольного комплексу, сформованого злиттям двох або більше головних урбаністичних ареалів. Класичним прикладом є атлантичний Мегалополіс, який простягається уздовж північно-східного узбережжя США від штату Мен до Віргінії.

Коридор — термін стосується просторової структури, у якій людська діяльність організована лінійним способом, як от уздовж головного транспортного шляху або у долині, обмеженій підвищенням. Інше значення: подовження території країни, аби пов’язати її з морем, іншим регіоном тощо.

Корінні народи — місцеве тубільне населення; термін часто використовується для позначення жителів територій, які були завойовані й колонізовані імперськими державами Європи.

Культурна географія — широкомасштабна й різнобічна галузь географії, яка вивчає просторові аспекти людської культури.

Культурна дифузія — процес поширення і засвоєння певного культурного явища від місця його зародження по ширшій території.

Культурна екологія — множинні взаємодія і взаємозв’язки між культурою та її природним довкіллям.

Культурний ландшафт — форми та артефакти, послідовно накладені на природний ландшафт діяльністю різних людських користувачів.

Культурний осередок — серцевина, материнська територія, інноваційний центр; місце походження великої культури.

Культурний реґіон — просторово визначена одиниця у сфері культури; регіон, усередині якого переважають певні культурні норми.

Культурогенеза — у широкому розумінні процес зародження і становлення духовного життя певного народу, зафіксований пам’ятками культури, науки, освіти, релігії, побуту ТОЩО.

Лінґвогенеза — процес зародження і становлення мови певного народу.

Льодовиковий період — відтинок геологічного часу, протягом якого середня атмосферна температура Землі знизилася, спричинивши переміщення континентальних льодовиків у напрямі до екватора на вищих широтах і збільшення гірських льодовиків на підвищеннях і поза ними на нижчих широтах.

Макіладорас — назва сучасних промислових підприємств у Мексиці на кордоні зі США. Ці фабрики з іноземною власністю збирають імпортні компоненти і/або сировинні матеріали, а потім експортують кінцеву продукцію — переважно до Сполучених Штатів.

Масштаб — подання реального світу на певному рівні зменшення або узагальнення. У картографії — відношення відстані на карті до відстані на земній поверхні; позначається як стовпчикова діаграма, репрезентативна частина і/або словесне твердження. Макромасштаб стосується великої території національних пропорцій; мікромасштаб стосується місцевої території, не більшої, ніж район.

Медична географія — наука про здоров’я і хвороби у географічному контексті та у просторових вимірах. Поміж іншого, ця галузь географії вивчає джерела, шляхи дифузії та поширення захворювань.

Медіанний кордон — міжнародний морський кордон, накреслений там, де ширина моря менша, ніж 400 морських миль. Позаяк держави на іншій стороні цього моря висувають претензії на виключні економічні зони (200 морських миль), потрібно зменшити ці претензії до медіанної відстані, однакової від кожного берега.

Меридіан — лінія довготи, простягнута з півночі на південь через глобус, яка разом з паралелями широти формує глобальну гратчасту систему. Всі меридіани збираються в обох полюсах і знаходяться на максимальній відстані один від одного на екваторі.