Меркантилізм — протекціоністська політика європейських держав протягом XVI—XVIII ст., яка підтримувала економічне становище держави стосовно держав-суперниць. Центральним у такій політиці було нагромадження золота й срібла та підтримання активного торговельного балансу (переважання експорту над імпортом).

Метиси — людність змішаного білого та американо-індіанського походження.

Метрополіє — міська агломерація, що складається з центрального міста і сукупності передмість. Див. міська (метрополітенська) територія.

Митний союз — зона вільної торгівлі, у якій країни-члени встановлюють єдині ставки тарифів на імпорт із зовнішньої території.

Міґрація — рух населення, пов’язаний зі зміною постійного місця проживання.

Міжгалузевий комплекс (МК) — сукупність декількох (мінімум двох) галузей, поєднаних певним типом зв’язків і відносин. За просторовими масштабами виділяють національногосподарські (у межах країни) і територіальні (регіональні) МК. За типом зв’язків і відносин: а) МК на основі вертикальних зв’язків між сировинновиробними і переробними галузями (агропромисловий, лісопромисловий); б) МК на основі

виготовлення взаємозамінної продукції чи надання послуг (паливно-енергетичний, продовольчий, транспортний); в) МК на основі розв’язання певної територіальної, господарської, соціальної, екологічної тощо проблеми.

Місто-держава — незалежна політична одиниця, що складається з одного міста з обов’язковим запліччям. Стародавні міста-держави Греції мають сучасний еквівалент у Сінгапурі.

Місцеположення — внутрішні локаційні риси міського центру, в тому числі його локальна просторова організація і природне оточення.

Міська (метрополітенська) територія — повністю забудований несільський ареал та його людність — включно з найновішими субурбанізованими околицями.

Мова міжнаціонального спілкування — спільна мова, що переважає у певній місцевості; друга мова, якою можуть розмовляти і яку розуміють багато людей, хоча вони розмовляють іншими мовами вдома.

Модель європейської держави — держава на легально визначеній території з населенням, що управляється зі столичного міста репрезентативним урядом.

Модель ізольованої держави фон Тюнена — пояснює розміщення сільськогосподарської діяльності у ринковій економіці (концентричні кільця навколо центрального ринкового міста). Визначальним чинником відстані розміщення від ринку є спроможність отримувати прибуток. Початкова (1826 р.) модель ізольованої держави нині використовується у континентальному масштабі.

Модель урбаністичних світів — географічна генералізація порівняно великого міста. Таке місто — це широко розкиданий мультицентральний метрополіє, що складається із дедалі більше незалежних зон, кожна з яких фокусується у власному околичному середмісті; єдиним винятком є стиснута центральна зона, сфокусована у центральному діловому районі

(ЦДР).

Мозаїчна культура — нова культурно-географічна структура СПІА, у якій переважає фрагментація специфічних соціальних груп, пов’язаних спільністю інтересів, доходів, раси, етнічності, віку, зайнятості, способу життя тощо. В результаті виникає дедалі більш гетерогенний соціопросторовий комплекс, який нагадує мозаїку, складену з миріадів відокремлених частинок.

Морська географія — географічне дослідження океанів і морів. Вивчає як природні аспекти (біогеографія коралових рифів, взаємозв’язки «океан— атмосфера», прибережна геоморфологія), так і суспільні (позначення морських кордонів, рибних полів, розвиток морських побереж).

Морський кордон — міжнародний кордон, що пролягає через водну поверхню. Подібно до всіх кордонів — це вертикальна площина, яка простягається від дна до повітряного простору понад водою.

Мулати — людність мішаного африканського (темношкірого) і європейського походження.

Мультинаціональні компанії — міжнародно активні корпорації, які можуть суттєво впливати на економічні та політичні справи багатьох країн, де вони ді ють.

Мусон — термін стосується сезонної зміни вітру і потоків вологи у певних частинах субтропіків і в низьких та середніх широтах. Сухий мусон трапляється у прохолодному сезоні, коли переважають сухі вітри з берега. Вологий мусон спостерігається у спекотні літні місяці, він спричинений вітрами з моря, що приносять велику кількість опадів. Різниця тиску над сушею і морем є пусковим механізмом для вітрів, які завжди дмуть із території відносно високого тиску до території відносно низького тиску. Мусони мають найбільший регіональний вплив у прибережних зонах Південної, Південно-Східної та Східної Азії.

Мусульманський фронт — термін, що використовується деякими вченими для Африканської перехідної зони Північної Африки, яка переважно розглядається як межа ісламу, що розширюється і впливає на країни від Гвінеї на заході до Африканського Рогу на сході.

Наднаціональний — вид об’єднання, що охоплює декілька держав; політичне, економічне і/або культурне співробітництво для досягнення спільних цілей. Європейський Союз є однією з таких організацій.

Нанесений кордон — політичний кордон, нанесений владними чужинцями на сформований суспільний ландшафт; звичайно він ігнорує попередні культурно-просторові моделі. Приклад: кордон, який надалі розділяє Північну і Південну Корею.

НАТО (North Atlantic Treaty Organization) — міжнародна спілка, заснована під проводом США у 1950 р., у пік «холодної війни» як наднаціональний пакт захисту повоєнної Європи від радянської воєнної загрози. Сьогодні НАТО перебуває у процесі трансформації, розширюючи своє членство й водночас модифікуючи у пострадянську епоху свої цілі.

Націогенеза — процес зародження і становлення певної нації як окремої державно-політичної спільноти у контексті її змагання за самостійне державницьке існування з іншими подібними спільнотами.

Національна держава — держава, організована певного нацією. У такій державі, крім корінної (етнічної) нації, як правило, проживають етнічні меншини.

Національна ідея — сукупність думок і переконань щодо духовно-культурної окремішності певної етнічної спільноти і необхідності створення нею своєї незалежної держави. Українська національна ідея зародилася у кінці XVIII ст. з початком формування української модерної нації.

Національна (етнічна) територія — географічний простір, суцільно заселений певним народом (етносом).

Національно-персональна автономія — правовий статус національних (етнічних) меншин, згідно з яким їм надається законна можливість об’єднуватися у національні союзи і вибирати найвищі органи влади й управління. В Українській Народній Республіці передбачалася така автономія для меншин, чисельність яких була не менше 10 тис. осіб.

Нація, народ — із правового огляду цей термін охоплює всіх громадян держави (існують й інші трактування). Більшість сучасних визначень мають на увазі велику групу людей, які характеризуються спільністю мови, етнічності, релігії та інших культурних рис. Така гомогенність фактично притаманна лише небагатьом державам.

701

Нація-держава — країна, населення якої характеризується суттєвою культурною гомогенністю та єдністю. Ідеальна форма, якої прагне більшість націй і держав, — це політична одиниця, у якій державна територія збігається з етнічною територією.

Нація-державотворець — етнос, який організовує, контролює і спрямовує політичну владу, економічне та соціальне життя у державних кордонах. Може бути як автохтонною, так і прийшлою.

Неоколоніалізм — термін, який використовується країнами, що розвиваються, аби підкреслити, що вкорінена колоніальна система міжнародного обміну і потоків капіталу не змінилася у постколоніальну еру, збільшуючи величезні економічні переваги розвинутого світу.

Неформальний сектор — сектор економіки, в якому домінують неліцензовані продавці вітчизняних товарів і послуг. Це примітивна форма капіталізму поза контролем уряду, притаманна багатьом країнах, що розвиваються.

Номадизм — кочовий спосіб життя, циклічний рух населення у певному порядку. Кочовики-номади є переважно скотарями.

Оаза — велика або мала територія, де постачання води (з водоносного шару або великої ріки) дає змогу перетворити прилеглу пустелю на продуктивні сільськогосподарські угіддя.

Ойкумена — придатні для життя частини поверхні Землі, де з’явилися постійні людські поселення.

Околичне місто — нецентральна частина американського метрополісу; уже не передмістя, вона перетворилася на цілком сформоване місто у кінці XX ст.

Околичне середмістя — у США та інших передових країнах значне зосередження важливих видів міської діяльності навколо добре доступної субурбаністичної локації. Найбільші з них сьогодні співмірні з американським центральним діловим районом бізнесу (ЦДР) міста.

ОПЕК (Organization of Petroleum Exporting Countries) —

міжнародний картель або синдикат, утворений низкою країн-виробників для відстоювання спільних економічних інтересів з допомогою проведення спільної цінової політики і обмеження ринкового вибору для споживачів. 11 країн-учасниць ОПЕК (на середину 2001 р.) такі: Алжир, Індонезія, Іран, Ірак, Кувейт, Лівія, Нігерія, Катар, Саудівська Аравія, Об’єднані Арабські Емірати і Венесуела.

Опустелювання (аридизація) — процес наступу пустелі на сусідні степи як результат деградації недовговічного напіваридного довкілля під впливом суспільного чинника.

Органічна теорія держави — теорія розвитку держави Фрідріха Ратцеля, яка трактує державу як біологічний організм, життя якого, від народження через зрілість до згасання і загибелі, віддзеркалює такий самий шлях, як і будь-якої живої істоти.

Острови вулканічного походження («високі острови») — вулканічні острови Тихоокеанського світу, які досить високі, щоб затримувати достатню кількість вологи з тропічного повітря. Вони добре зволожені, їхні вулканічні ґрунти забезпечують продуктивне сільське господарство, тому ці острови підтримують більшу кількість населення, ніж так звані «низькі острови».

Острови рифового походження («низькі острови») —

низько розміщені коралові острови Тихоокеанського світу, які на відміну від островів вулканічного походження не можуть затримувати достатньо вологи з тропічного океанського повітря, щоб уникати хронічної засухи. Тому продуктивне сільське господарство тут неможливе, а нечисленне населення має покладатися на рибальство і збирання кокосів.

Офшорне банківництво — фінансові операції іноземних компаній та окремих осіб, які переказують свої прибутки на рахунки в іншій країні, щоб уникнути сплати податків у своїй країні.

Пандемія — вибух хвороби, яка поширюється по всьому світу.

Паралель — спрямована зі сходу на захід (або навпаки) лінія широти, яка перетинається під прямим кутом із меридіанами довготи.

Первинні види економічної діяльності — діяльність, пов’язана з прямим видобуванням природних ресурсів із довкілля (гірничовидобувна промисловість, рибальство, сільське господарство тощо).

Первинний кордон — політичний кордон, який існував перед тим, як на цьому місці виник культурний ландшафт.

Перевалювальний пункт — місце вздовж транспортного шляху, де товари переміщують з одного перевізника на інший. У портах товари з трюмів океанічних суден перевантажують у залізничні вагони, вантажівки або на менші річкові судна для внутрішнього розподілу.

Передова столиця — столичне місто, розмішене у фактично або потенційно спірній території, як правило, біля міжнародного кордону; вона підтверджує прагнення держави зберегти свою присутність у спірному регіоні.

Перехідна зона — територія просторових змін, де стикається периферія двох прилеглих світів або регіонів; характеризується поступовим зміщенням (а не раптовим зникненням) властивостей, які відрізняють сусідні географічні одиниці одна від одної.

Перешийок — суходільний міст; порівняно вузьке з’єднання між більшими масивами землі. Центральна Америка формує таке сполучення між Мексикою і Південною Америкою.

Перфорована держава — держава, територія якої повністю оточує іншу державу. Південна Африка, яка містить Лесото і тому перфорована ним, є класичним прикладом.

Першорядне (провідне) місто — найбільше місто країни, що перебуває на найвищому щаблі урбаністичної ієрархії, найбільший виразник національної культури і, як правило, столичне місто.

Північноамериканська угода про вільну торгівлю (North American Free Trade Agreement — NAFTA) —

зона вільної торгівлі, що стала чинною у 1994 р.; охоплює СІНА, Канаду і Мексику.

Пізніший кордон — політичний кордон, що сформувався одночасно з еволюцією важливих елементів культурного ландшафту, через який він проходить.

Плантація — великий маєток у власності окремої особи, родини або корпорації, організований для

виробництва товарної продукції. Майже всі плантації були засновані у тропіках; в останні десятиліття багато з них поділені на менші володіння або реорганізовані у кооперативи.