Глосарій

Абсолютне положення — розташування певного пункту на поверхні Землі, виражене у градусах, міну-тах і секундах широти, від 0 до 90 градусів на північ або південь від екватора, і довготи, від 0 до 180 градусів на схід або захід від нульового меридіану, що проходить через Грінвіч (Велика Британія, передмістя Лондона).

Автократія — уряд, який утримує абсолютну владу, часто керований однією особою або невеликою групою осіб, що контролюють країну деспотичними засобами.

Аграрний — стосується використання землі у сільських громадах або аграрних суспільствах загалом.

Агломерація — процес, що охоплює масове скупчення (концентрацію) людей чи людської діяльності.

Аероторія — повітряний простір над державною територією певної країни.

Аквакультура — використання сегмента річки або штучної водойми для вирощування і отримання урожаю продовольчих продуктів, у тому числі риби, молюсків і морських водоростей (зокрема у Японії).

Аккультурація — культурна модифікація людей унаслідок культурного взаємовпливу. У географії культури термін стосується зміни у культурі корінних народів, коли відбувається контакт із технологічно вищим суспільством.

Алювіальний — стосується мулу, піску тощо (у сукупності — наносів), відкладених річками і струмками. Алювіальні долини містять такі наноси, які відкладаються під час повеней, створюючи продуктивні грунти. Алювіальні дельти позначають гирла річок, таких як Ніл і Ґанґ.

Альтіплано — високогірне плато, басейн або улоговина між високими гірськими пасмами, зокрема в Андах Південної Америки.

Американська зона вільної торгівлі (АЗВТ) — кінцева мета наднаціональної економічної інтеграції у Північній, Середній та Південній Америці; створення торговельного блоку з єдиним ринком (можливо, ще до 2005 р.), що охопить кожну країну у Західній півкулі між арктичними берегами Канади і мисом Горн у південній точці Чілі.

Анклав — частина території, оточена іншою політичною одиницею, частиною якої вона не є.

Апартеїд — дослівно; відокремленість, відчуженість; термін для позначення політики расового сепаратизму до 1994 р. у Південній Африці; система, яка започаткувала високосегреговані соціально-географічні моделі.

Ареал — термін, що позначає частину поверхні Землі з іншою специфікою, ніж регіон. Наприклад,

міський ареал загалом стосується місця, де відбувається урбаністичний розвиток, тоді як міський регіон потребує певного специфічного критерію, на основі якого базується таке визначення (тобто просторовий ступінь зміни або забудови міського ландшафту).

Арифметична густота — населення країни, виражене як його середня кількість на одиницю площі, без урахування його розподілу або обмежень орної землі.

Архіпелаг — низка островів, розміщених близько один до одного; як правило, вона видовжена у формі ланцюга.

Атмосфера — газова оболонка Землі, яка покриває океани й суходільну поверхню та проникає у пори грунтів. Цей покрив складається з азоту (78 %), кисню (21 %) та інших газів; він найщільніший на поверхні Землі та рідшає з висотою.

Балканізація — фрагментування регіону на менші, часто ворожі політичні одиниці.

Барріо (фавела) — значення терміна іспанською — сусідство, округа, район; як правило, стосується міської громади у середньо- або південноамериканському місті; також застосовується до скупчень латиноамериканців у таких західних містах СІІІА, як Лос-Анджелес.

Бездержавна нація — національна група, яка прагне стати нацією-державою, але їй бракує територіальних засобів, щоб цього досягнути; класичними прикладами є палестинці та курди.

Біогеографія — дослідження флори (життя рослин) і фауни (життя тварин) у просторовому аспекті.

Блокуючий пункт — звуження міжнародного морського шляху до відстані, меншої ніж 38 км (24 милі), що зумовлює позначення медіанного (морського) кордону. У більшості випадків це стратегічні локації, де військово-морські сили можуть заблокувати водний шлях. Прикладами можуть бути Ормузька протока між Оманом та Іраном на вході до Перської затоки, а також Малаккська протока між Малайзією та Індонезією.

Буферна зона — декілька країн або місцевостей у певній країні, які просторово відокремлюють ідеологічних або політичних супротивників. Наприклад, в Афганістані, Непалі та Бутані існували буферні зони між певними імперськими сферами. Таїланд був буферною державою між британськими і французькими колоніальними володіннями у материковій Південно-Східній Азії.

Валовий національний продукт (ВНП) — загальна ринкова вартість усіх кінцевих товарів і послуг, вироблених за рік резидентами певної країни.

Видовжена держава — держава, територія якої явно вузька, тобто ЇЇ довжина принаймні у шість разів більша, ніж середня ширина. Класичними прикладами є Чілі та В’єтнам.

Визначення — у політичній географії письмовий опис (у документі на зразок угоди) кордону між двома країнами або територіями.

Виключна економічна зона (ВЕЗ) — океанічна зона, що простягається до 200 морських миль від берегової лінії, в межах якої прибережна держава може контролювати рибальство, розвідування корисних копалин та інші види діяльності з усіма іншими країнами.

Викопні запаси — енергетичні ресурси вугілля, природного газу й нафти, які мають спільну назву, оскільки утворені шляхом геологічної компресії та перетворення дрібних рослинних і тваринних організмів.

Вимушена міґрація — міграційні потоки людей, коли останні не мають іншого вибору, крім переселення.

Вирубування лісів — прорідження і знищення лісів (зокрема тропічних) для розширення поселень і використання нових економічних можливостей.

Висотне зонування — вертикальні райони, визначені природними поясами на різних висотах, зокрема у високогірних місцевостях Південної та Середньої Америки. Див. тьєрра калієнте, тьєрра темплада, тьєрра фріа, тьєрра гелада і тьєрра невада.

Відносини «серцевина—периферія» — контрастуючі просторові характеристики і зв’язки між багатими (серцевиною) і бідними (периферією) компонентами загальнонаціональної або регіональної системи.

Відносне положення — територіальне розташування або знаходження місця стосовно інших місць. На відносне положення впливають відстань, доступність і зв’язок.

Відцентрові сили — термін, що використовується для визначення сил, спрямованих на поділ країни, — таких як внутрішні релігійні, лінгвістичні, етнічні або ідеологічні відмінності.

Відчуження земель — процес, за якого певне суспільство або культурна група забирають землю в інших. Наприклад, в Африканській Субсахарі європейські колоністи відбирали землю від корінних африканців і використовували її по-новому.

Вічна мерзлота —• постійно замерзла вода у приповерхневій частині грунту і корінній породі в умовах холодного довкілля, що створює ефект цілком замерзлої землі; може відтанути під час короткого теплого сезону.

Внутрішня міґрація — міграційний потік усередині країни, такий як сучасний потік на захід і південь у напрямі Сонячного поясу у США.

Вторинна економічна діяльність — діяльність, пов’язана з переробкою сировини та її трансформацією у кінцеву промислову продукцію.

Гасієнда — великий маєток в іспаномовній країні. Часом прирівнюється до плантації, але існують важливі відмінності між цими двома типами сільськогосподарського підприємства.

Гегемонія — політичне домінування певної країни над іншою країною (або навіть регіоном). Класич

ний приклад — повоєнне панування колишнього Радянського Союзу у Східній Європі, яке тривало від 1945 до 1990 р.

Географічний світ — базова просторова одиниця у нашій схемі світової регіоналізації. Кожний світ визначається як синтез його загальної суспільної географії — поєднання провідних культурних, економічних, історичних, політичних, екологічних тощо рис.

Географія населення (демогеографія) — галузь географії, яка зосереджує увагу на просторових аспектах демографії та демографічних відмінностях певних місцевостей.

Географія розвитку — галузь географії, що стосується просторових аспектів і регіональних проявів розвитку.

Геометричні кордони — політичні кордони, визначені та делімітовані (а часом і демарковані) як прямі лінії або території.

Геоморфологія — географічне дослідження форм твердої поверхні Землі — земних ландшафтів та їхньої морфології.

Геополітична вісь — уявна лінія між двома (декількома) державами (чи блоками), що характеризує спільність, у тому числі перспективну, їхньої політичної та військової діяльності, організацію економічних, людських та інформаційних ресурсів з метою досягнення певної політичної цілі (наприклад, вісь Берлін — Рим чи Берлін — Токіо до і під час Другої світової війни) вісь Москва — Пекін після цієї війни аж до початку 60-х років XX ст.). 3. Бжезінський увів поняття геополітичної держави-осі: це держава, що має спроможність і національну волю застосувати силу чи вплив поза своїми кордонами, аби змінити наявний геополітичний стан справ.

Геополітичний центр — держава (група чи блок держав), що відіграє помітну роль у сучасній політичній ситуації в міжнародному (глобальному чи регіональному) масштабі.

Гідрологічний цикл — система обміну, що містить воду у її різних формах у міру того, як вона постійно циркулює в межах атмосфери, океанів, а також над земною поверхнею і на ній.

Глобалізація — поступове зменшення регіональних контрастів у світовому масштабі як наслідок зростаючих міжнародних культурних, економічних і політичних зв’язків. Дедалі повніше втягування окремих країн, їхніх частин чи блоків (систем, асоціацій, інтеграцій) в економічні, політичні, духовно-культурні та інформаційні процеси світових масштабів. Виявляється у зростанні міжнародної торгівлі та інвестицій, урізноманітненні світових фінансових ринків і ринків робочої сили, появі глобальних комунікаційних систем, наприклад, Інтер-нету.

Глобальний український простір — простір усієї Землі, об’єднуючим чинником якого є українці — незалежно від місця їхнього проживання. В ньому виділяються три частини: простір державної території сучасної України; внутрішній концентр — українські етнічні землі в країнах-сусідах (як Лемків-шина, Підляшшя у Польщі чи Північна Слобожанщина у Росії); зовнішній концентр — країни української діаспори (Канада, США, Бразілія та ін.). В останньому виділяються т. зв. українські локуси —

697

просторові зосередження українців поза їхніми етнічними землями у вигляді смуг і компактних аре-алів (наприклад, у «Зеленому клині» на Далекому Сході, на північному сході США чи південному заході Канади). Часто ці локуси називають українськими колоніями.