Греція та Кіпр

На східному краї регіону, який ми визначили як Південну Європу, лежить Греція — окраїнна як для Середземноморської Європи, так і для Євро-

По великих містах Європи

Афіни

Візьміть карту Греції. Обведіть лінією територію її суходолу, а також усі острови. Тепер визначте географічний центр цієї земної та морської території, і ви знайдете головне місто поблизу. Це Афіни — столиця сучасної Греції, культурне серце Стародавньої Греції, джерела Західної цивілізації.

Афіни сьогодні є лише частиною великого метро-полісу, який розкидається вшир, оточений горами, і простягається на південь до Фаліронської бухти — вузької затоки Крітського моря. Тут лежить Пірей — найбільший порт Греції, пов’язаний залізницею та автомагістраллю з прилеглою столицею. Інші міста — від Керацініона на заході до Айос-Дімітріоса на сході — формують частину урбанізованої території, яка не лише міститься у серцевині сучасної Греції, але й є цією серцевиною. З населенням 3,1 млн, левовою часткою промисловості країни, напруженою транспортною системою і багатьма сервісними функціями від урядових до туризму, Великі Афіни є чітко визначеним національним серцевинним ареалом.

Прилетівши в аеропорт Еллінікон південніше Афін, ви можете поїхати у місто і піднятися на відомий Акрополь — 500-футовий (150-метровий) високий пагорб. Ця цитадель стародавніх Афін пишається одним із найбільших історичних скарбів людства — Парфе-ноном, храмом богині Афіни. Він один зберігся серед багатьох пам’яток двадцятип’ятистолітньої величі Афін, тепер поглинутий урбанізацією і задимлений смоґом. Консерватори осуджують шкоду, яку забруднення повітря заподіяло залишкам історичних споруд міста, але насправді найбільші руйнування були зроблені оттоманськими турками, які плюндрували країну під час ЇЇ окупації, а також британцями і німця

ми, які перевозили безцінні скарби до музеїв і ринків Західної Європи.

Якщо ви подорожуєте на захід із Близького Сходу або Туреччини, то Афіни будуть першим європейським містом на вашому шляху. Однак якщо подорожуєте на схід, із серцевини Європи, тоді ваші враження про його культурний ландшафт будуть інші: за сучасними проспектами і вулицями з крамницями туляться завулки, подібні до базарів, де така особлива атмосфера, якої нема ніде у цьому географічному світі. А поза межами Великих Афін лежить Греція, яка дуже відстає від цієї метушливої та продуктивної серцевини.

пейського Союзу. Греція має сухопутні кордони з Туреччиною, Болгарією, Македонією та Албанією; як показує рисунок 1-19, вона також володіє островами на деякій відстані від материкової Туреччини. Увесь Грецький архіпелаг налічує десь 2000 островів різного розміру — від Кріту (3218 кв. миль, або 8335 кв. км) до маленьких клаптиків землі у Кікладах. Крім того, греки репрезентують значну більшість на тепер поділеному острові Кіпр, південна частина якого домагається членства у ЄС.

Стародавня Греція була колискою Західної цивілізації; пізніше її поглинула зростаюча Римська імперія. 350 років, починаючи з середини XV ст., Греція була під владою оттоманських турків. Здобули незалежність греки у 1827 р., але лише століття потому, після балканських воєн, вони

утвердили свої теперішні кордони. Протягом Другої світової війни нацистська Німеччина окупувала і гнобила країну; у повоєнний період греки конфліктували з турками, албанцями, македонцями. Залишки цих негараздів і нині викликають тривогу європейської спільноти.

Сучасна Греція є державою з населенням 10,6 млн осіб, із центром в історичних Афінах — одному з уславленіших міст світу. Зі своїм портом Піреєм метрополіє Афін містить приблизно 40 % населення Греції, роблячи цю урбаністичну територію однією з найбільш перенаселених і забруднених. Афіни є квінтесенцією провідного міста; монументальна архітектура Стародавньої Греції все ще домінує в його культурному ландшафті. Акрополь та інші визначні пам’ятки приваблюють сталий потік відвідувачів; туризм є одним із

провідних джерел надходжень іноземної валюти до Греції, і Афіни є лише початком того, що країна може запропонувати.

Земна поверхня Греції з домінуванням вапняку у середземноморських кліматичних умовах перетворилася на закостенілу, часто безплідну місцевість, та тлі якої виблискують білостінні міста і села, які всівають усю територію. У Стародавній Греції ліси густо вкривали землю, але століття експлуатації оголили усі середземноморські країни. Та це не зробило фермерство легшим, оскільки грунти вимивалися: оброблювана земля нині становить менше ЗО % усієї площі. Все ще переважно аграрна, Греція є самодостатньою у виробництві головних продовольчих продуктів та імпортує лише продукцію тваринництва; середземноморські фрукти (виноград, оливки, фіги, цитрусові) йдуть на ринки ЄС. Хоча членство Греції у цій організації приносить багато вигод, країна залишається найбіднішою в ЄС за показником ВНП і має величезний і постійний торговельний дефіцит. Відносини з ЄС час від часу затьмарюються неспроможністю уряду проводити економічні реформи і виконувати умови позик, що вимагаються членством у ЄС, але ЄС визнає значення Греції як стабілізуючої сили у неспокійній частині світу.

Кіпр лежить у далекому північно-східному куті Середземного моря значно ближче до Туреччини, ніж до Греції (рис. 1-12). Але заселений він переважно греками, а не турками. У 1571 р. турки завоювали Кіпр, яким тоді правила Венеція, і контролювали його до 1878 р., коли перемогли британці. Але коли британці були готові надати острову незалежність після Другої світової війни, 80 % грецької більшості виявили бажання мати союз із Грецією. 1950-ті були роками значного етнічного насильства; грецька й турецька громади були розпорошені по острові, існувало багато суперечностей. Усе ж у 1960 р. британці подарували Кіпру незалежність за суперечливої конституції, яка надала правління більшості, але гарантувала права меншості.

Цей крихкий порядок розпався у 1974 р., і громадянська війна поглинула острів. Туреччина послала свої сили, і після цього сталися масові заворушення, внаслідок яких Кіпр був поділений на північний турецький і південний грецький сектори (рис. 1-19, карта-вставка). У 1983 р. 40 % населення Кіпру під турецьким контролем з 100 000 мешканців (і 30 000 турецьких солдатів) проголосили себе незалежною Турецькою республікою Північного Кіпру. Лише Туреччина визнала цю мі-нідержаву (яка тепер має 180 000 населення); міжнародна спільнота визнала владу легітимною на грецькому боці. З 875 000 громадян, відносно

процвітаючою економікою на основі сільського господарства й туризму і міцними зв’язками з Європою влада грецької сторони домагається членства у Європейському Союзі.

Можливість серйозного конфлікту на Кіпрі існує постійно. На практиці «Зелена лінія» між турецькою та грецькою спільнотами є не лише регіональним кордоном, а й межею географічних світів. За наявності великої турецької армії на півночі південь обрав безпеку з допомогою закупівлі зброї, що провокує турецьку загрозу превентивних дій. Отож поділ прямо пов’язаний з конфронтацією.