ЕВОЛЮЦІОНУЮЧИЙ КИТАЙ

Навіть якщо Китай не є безперервно найтривалішою цивілізацією світу (Єгипет може претендувати на це визначення), жодна держава на Землі не сягає так далеко у своїй культурній спадщині, як він. Доля Китаю підіймалася і падала, але протягом понад 40 століть його народ створив спільноту з міцними традиціями, цінностями і філософією. Конфуцій, чиє вчення та письмові джерела все ще мають вплив у Китаї, жив у часи династії Чжоу 2500 років тому (див. вставку «Конфуцій»), Китайці й далі вважають себе «людьми Хань» — династії, яка ознаменувала розпад старого феодального порядку, піднесення військової сили, об’єднання великої імперії, упровадження прав власності, розквіт архітектури, мистецтва, науки і розвиток торгівлі по Шовковому шляху (табл. 10-1). Династія Хань правила 2000 років тому. Оточене мурами місто Сіань, тоді зване Чянань, було ранньою столицею Хань і одним із найбільших міст стародавнього світу.

ЕВОЛЮЦІОНУЮЧИЙ КИТАЙ 561

А ВОЛОГИЙ ЕКВАТОРІАЛЬНИЙ КЛІМАТ

Гйт] Короткий сухий сезон и Суха зима

ПОДІБНІСТЬ КЛІМАТУ КИТАЮ та США

(за Кеппеном—Ґайґером)

В СУХИЙ КЛІМАТ С ВОЛОГИЙ ПОМІРНИЙ КЛІМАТ D ВОЛОГИЙ ХОЛОДНИЙ Н ГІРСЬКИЙ КЛІМАТ

ГвГІ Напіваридний | Cf Без сухого сезону BW І Аридний I Cw І Суха зима

а=спекотне літо Ь=прохолодне літо с=коротке прохолодне літо

Ь=спекотний

к=холодний

I Cs [ Сухе літо

КЛІМАТ

Df І Без сухого сезону И Суха зима

Щ Області високогірного клімату

РИСУНОК 10-6

Оскільки ми намагаємося краще зрозуміти теперішню політичну, економічну і суспільну географію Китаю, ми не можемо втратити з поля зору Китай, що виживав тисячі років під черговими імперськими династіями як єдине ціле. Більший за територією та населенням від Європи, Китай зазнав періодів феодальної роздробленості, але завжди збирав свої землі докупи і управлявся здебільшого диктаторськими методами із сильного центру як унітарна держава. Китай був і залишається переважно аграрним суспільством безправного і напівзалежного населення, суворо контрольованого бюрократією. Покарання, голод, епідемії та періодичні повстання були характерні для сільської місцевості. Але у містах китайська культура розцвіла, субсидована податками, зібраними з периферії. У міру свого зростання Китай стає домівкою для меншин — від корейців і монголів до уйгурів і тібетців; на крайньому півдні проживало кілька народностей із Південно-Східної Азії. Як і самі корінні жителі, ці меншини зазнавали коли прихильного, а коли й брутального ставлення. Але постій-2 ним бажанням китайців є китаєзація меншин, тобто збагачення їх елементами китайської культури.

Століття потрясінь

Коли європейські колоністи з’явилися у Східній Азії, Китай довго опирався їм з допомогою само-

впевненої зверхності, що грунтувалася на могутності культури і постійності держави. Для британської Ост-Індської компанії там не було ринку для грубого текстилю, бо країна давно виробляла прекрасний шовк і бавовну. Не було також великого зацікавлення іграшками і дешевими прикрасами, які виробляли європейці в надії виміняти їх на китайський чай і порцеляну. Навіть найважливіші європейські винаходи, такі як механічний годинник, хоча і вважалися цікавими й забавними, ігнорувалися і навіть засуджувалися як невідповідні китайській культурі.

Самовпевнені імператори Мін навіть перемогли європейців у їхній власній грі. У XIV ст. великі океанські кораблі перетнули Південно-китайське море; китайський флот із 20 000 осіб на борту досягнув Південно-Східної та Південної Азії та навіть Східної Африки. У декілька разів більші та набагато досконаліші, ніж будь-які побудовані у Європі, китайські кораблі разом зі своїми товарами демонстрували потенціал Серединної імперії. Але раптом Китай зустрівся з кризою вдома — натиском Малого льодовикового періоду, який також уразив і Європу. Холод і посуха знищили урожай пшениці на Північно-китайській рівнині, і кораблі потрібні були тисячам людей для перевезення рису з басейну Янцзи до голодної півночі. Це поклало кінець широкомасштабним морським походам Китаю, які могли би змінити історичну географію всього світу.

Навіть коли на європейських суднах почали застосовувати парові двигуни, а новіші і кращі європейські товари (в тому числі зброя) пропонувалися для торгівлі за китайський чай і шовк, Китай продовжував відмовлятися від європейського імпорту і взагалі не погоджувався на комерцію. (Коли маньчжури перебрали контроль над Пекіном у 1644 р., їхні луки і стріли виявилися кращими від китайських мушкетів, які були такими важкими, шо їх не можна було підняти.) Китайці обмежували доступ європейців до півострівних аванпостів, таких як Макао, і мінімізували взаємодію з ними. Ще довго після того як Індія не встояла перед меркантилізмом та економічним імперіалізмом, Китай утримував усталений порядок. І це, на думку самих китайців, не було дивним. Вони, як і раніше, володіли незаперечним верховенством у своїй Піднебесній імперії стільки, скільки себе пам’ятали, незважаючи на якісь там чужинецькі зазіхання.