ЗАКОНОМІРНОСТІ ПОШИРЕННЯ ОСНОВНИХ ФОРМ РЕЛЬЄФУ

НА МАТЕРИКАХ І В ОКЕАНАХ

ПРОЧИТАЙТЕ І ДІЗНАЄТЕСЯ

І Як формувався рельєф материків.

І Який існує зв’язок будови земної кори з рельєфом материків.
І Які форми рельєфу приховані під товщею океанічної води.

C:\Users\Администратор\Desktop\media\image55.jpeg

C:\Users\Администратор\Desktop\media\image56.jpeg

П

с;

с

І Як формувався рельєф материків. Він формувався упродовж тривало-
го геологічного часу. В археї та протерозої почали утворюватися окремі
дещо підвищені ділянки суходолу на стійких малорухомих осередках
майбутніх материків, які називають платформами (з франц. — «плоска
форма»).

Найбільшими докембрійськими платформами є Північноамериканська,
Східноєвропейська, Сибірська, Китайська, Південноамериканська, Афри-
канська, Аравійська, Індостанська, Австралійська та Антарктична.

Докембрійські платформи складаються з двох ярусів (мал. 11). Нижній
називають фундаментом. Він утворений магматичними й метаморфічни-
ми гірськими породами. Верхній ярус платформи складається з осадових
порід, що ніби чохол вкривають зверху фундамент, тому й називається він

осадовим чохлом. Подекуди міцні поро-
ди фундаменту виходять з-під пухких
порід чохла на поверхню. Такі ділянки
називають щитами, а ділянки, вкриті
чохлом, — плитами. (Не плутайте з лі-
тосферною плитою!).

Набагато точніше вчені відновили
події, що відбувалися на Землі, зокре-
ма на первинних материках, за останні
570 млн років. У цей час до докембрій-
ських платформ поступово приєднува-
лися нові ділянки, що утворювалися в
рухомих ділянках земної кори — облас-
тях складчастості. У цих областях
переважно внаслідок зіткнення літо-
сферних плит, осадові породи яких

зминалися в складки, відбувалися горотворчі процеси. Близько 500 млн
років тому були закладені й так звані молоді платформи. Вони відрізня-
ються від давніх платформ більш молодим складчастим фундаментом, який
«похований» під дуже потужним шаром осадових порід.

Стійкі платформи й рухомі області складчастостей є великими тектонічними структурами Землі, на яких сформувалися основні форми рельєфу — рівнини і гори.

C:\Users\Администратор\Desktop\media\image57.jpeg

магматичні осадові породи породи

Мал. 11. Будова платформи

24

C:\Users\Администратор\Desktop\media\image58.jpeg

«*

МОЇ ДОСЛІДЖЕННЯ

Користуючись картою «Тектонічна карта світу» (див. форзац підручника) і таблицею (с. 22), визначте ті ділянки материків, які були охоплені горотворенням у палеозойську, мезозойську та кайнозойську ери, позначте їх на контурній карті. Спрогнозуйте, де можливе виникнення нових гір.

  1. Який існує зв’язок будови земної кори з рельєфом материків. На давніх
    і молодих платформах материків переважають рівнини та їхні частини —
    низовини, височини, плато, плоскогір’я. Так, на Східноєвропейській
    платформі утворилася Східноєвропейська рівнина, на Південноамерикан-
    ській лежать Амазонська низовина та Бразильське плоскогір’я. Такі пари
    платформ і рівнин ви знайдете на кожному материку, що свідчить про
    певну закономірність у їхньому розташуванні.

В областях складчастостей простягаються гори різного віку. Там, де
складки гірських порід добре проглядаються, існують молоді складчасті
гори. Вони почали формуватися в останні 25 млн років, тобто в середині
кайнозойської ери. Складчасті гори зазвичай високі. Вони цілими пасмами
тягнуться, наприклад, уздовж узбережжя Тихого океану (Анди, Корди-
льєри) та півдня Євразії (Альпи, Карпати, Кавказькі гори, Гімалаї).

Поступово складчасті гори руйнуються і під час подальших рухів земної
кори розбиваються на окремі брили. При цьому ділянки земної поверхні
по розломах зміщуються вертикально. Дещо піднята ділянка утворює
горст, а опущена — грабен (мал. 12). Такі процеси спричиняють форму-
вання складчасто-брилових гір. Наприклад, у палеозойську еру виникли
Аппалачі, Уральські, Скандинавські гори. Нині це складчасто-брилові
гори, бо утворилися вони давно й зазнали руйнувань з наступним піднят-
тям і оновленням. Про давній вік цих гір свідчать їхні вершини, що пере-
важно невисокі, часто згладжені, вирівняні чи заокруглені.

На материках бувають гори вулканічного походження, складені лавою
і твердими продуктами виверження згаслих вулканів. Вулканічні гори
також є молодими. Прикладом вулканічних гір є Вулканічний хребет
Українських Карпат.

Сучасний зовнішній вигляд гір залежить також і від новітніх тектоніч-
них рухів, що відбувалися впродовж останніх двадцяти мільйонів років,
і від дії зовнішніх чинників. Залежно горст

від утворення та віку гір, а також гір-
ських порід, з яких вони складені, мате-
рикові гори різняться своїм рельєфом.

Так, високогірний тип рельєфу прита-
манний переважно молодим складчас-
тим горам. Для нього характерні круті
схили, гострі вершини, вкриті льодо-
виком, глибокі міжгірні улоговини.

Середньогірний рельєф можуть мати як

C:\Users\Администратор\Desktop\media\image59.jpeg

C:\Users\Администратор\Desktop\media\image60.jpeg

Мал. 12. Розріз грабена і горсту

25

РОЗДІЛ

C:\Users\Администратор\Desktop\media\image61.jpeg

молоді, так і складчасто-брилові гори. Часто їхня незначна висота (до 2000 м) зумовлена складом гірських порід, які руйнуються водою, вітром. їхні міжгірні западини неглибокі. Середньогірний рельєф відрізняє, наприклад, Українські Карпати від Південних Карпат. Низькогірний рельєф переважає у давніх складчасто-брилових горах. Його характерними рисами є переважно м’які обриси схилів і плоскі вершини. Таким є, наприклад, рельєф Уральських гір.

НОТАТКИ ДО ТЕМИ

Чому гори не ростуть безмежно. За підрахунками вчених, швидкість

росту гір становить від 1 мм до 1 см на рік. Тому проходять десятки мільйонів років
до того, як на материку сформуються гори. Проте якби гори весь час росли, то лише
за 1 млн років вони досягли б позначки 10 км. Цього не відбувається, оскільки в горо-
творчий процес постійно втручаються зовнішні процеси, які намагаються згладити,
вирівняти земну поверхню, зокрема діяльність води, вітру, коливання температури
повітря.

C:\Users\Администратор\Desktop\media\image62.jpeg

І Які форми рельєфу приховані під товщею океанічної води. Рівнини і гори суходолу часто продовжуються на підводній окраїні материка. Так називається прибережна ділянка дна океану, що включає в себе материкову обмілину (шельф) і материковий схил. Підводна окраїна материка має материковий тип земної кори і простягається до глибини 3000-4000 м. Вона межує з ложем океану, що має океанічний тип земної кори (мал. 13). У межах океанічної земної кори також існують платформи, які називають океанічними. Це стійкі ділянки ложа океанів. У рельєфі їм відповідають глибоководні рівнини, серед яких є велетенські улоговини.

Часто підводну окраїну материка й ложе океану розділяє перехідна зона, розташована в місцях зіткнення літосферних плит. Вона відрізняється значною рухливістю та великою швидкістю вертикальних рухів. Ця зона має перехідний (від материкової до океанічної) тип земної кори і складний рельєф. До неї зазвичай входять улоговина окраїнного моря, підводний хребет і глибоководний жолоб. Підводні хребти часто такі потужні, що їхні вершини підносяться над поверхнею води у вигляді островів (Алеутські, Курильські, Японські тощо).

Гірські споруди утворюються і в місцях розходження літосферних плит. При цьому в земній корі виникають велетенські, завглибшки кілька кілометрів розколини дна — рифти. Через них з надр Землі піднімається речовина мантії, що нагромаджується і застигає. Так утворюються серединно-океанічні хребти.

За своїми масштабами серединно-океанічні хребти можна порівняти з наймогутнішими гірськими спорудами суходолу. Хребти пов’язані між собою в єдину гірську систему, яка тягнеться через усі океани приблизно на 70 тис. км і досягає подекуди завширшки понад 800 км. Окремі вершини підносяться над океанічним дном на кілька тисяч метрів.

Є два види серединно-океанічних хребтів: одні розходяться швидко, а інші — повільно. Хребти, що повільно розходяться, як-от Серединно-Ат-

Шельф Материковий Серединно- Глибоководний

C:\Users\Администратор\Desktop\media\image63.jpeg

Мал. 13. Рельєф Світового океану

лантичний, формують нову океанічну кору зі швидкістю 2-5 см на рік. їх розсікають глибокі розломи (рифтові долини) завширшки 10-20 км, що сходяться до центру. Хребти, що швидко розходяться, у тому числі Східно- Тихоокеанське підняття, розростаються зі швидкістю 10-20 см на рік, не утворюючи рифтових долин.

C:\Users\Администратор\Desktop\media\image64.jpeg

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 1

Аналіз тектонічної та фізичної карт світу: встановлення
зв’язків між тектонічною будовою і формами рельєфу.

ПРОЧИТАЛИПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ!

ЧИ ЗНАЮ

  1. Що таке платформа й область складчастості?
  2. Які існують основні форми рельєфу на материках?

ЧИ РОЗУМІЮ

  1. Чим розрізняються давні й молоді платформи?
  2. Чим відрізняються рельєф материків і океанів?

ЧИ пояснюю

  1. Чому в основі кожного материка лежить платформа?
  2. Чому гірські споруди в океанах мають велетенські розміри?

ЧИ ВМІЮ

  1. Користуючись картою «Тектонічна карта світу» та фізичною картою світу,
    назвіть гори на материках, які розташовані на межі літосферних плит і за їхні-
    ми межами, позначте їх на контурній карті штриховкою.
  2. Позначте на контурній карті серединно-океанічні хребти.