ЗАПОРІЖЖЯ:

ХОРТИЦЯ—

ДНІПРОГЕС

Можливо, жителі Запоріжжя скажуть, що ми помилились. Можливо, вони навіть образяться на нас (сподіваємося, не дуже), адже ми, на їхню думку, несправедливо не приділили гідної уваги їхньому улюбленому місту. Але ми таки дозволимо собі стверджувати — у Запоріжжі є всього дві визначні пам’ятки, варті уваги туристичної братії. Але зате які…

Січова сторожова башта Пам’ятка номер один — Хорти

ця. Довжина острова —12,5, ширина — 2,5 кілометра, площа — близько 3000 гектарів. Скеляста північна частина, заввишки до ЗО метрів, поступово знижується на південь і закінчується плавнями. Острів розділяє Дніпро на дві частини — Старий Дніпро, або «Річище», та Новий. Про що нам, шановний читачу, кажуть ці факти? Чи можемо

На Хортиці жили і до запорожців. Язичницький ідол

ми, спираючись на них, уявити собі красу Хортиці? Чи вони кажуть нам про те, що України просто не було б без Хортиці і що острів у свій час був центром української державності? І чи можуть ці цифри пояснити, чому острів Хортиця справедливо вважається символом України?..

Пам’ятка номер два. «Честолюбна задумка» — так у свій час називали будівництво Дніпрогесу чужоземні журналісти. А от американські спеціалісти, які приїхали наприкінці 1920-х років до СРСР, додавали: «Росіяни — це справжнісінькі скіфи. Вони споруджують свій Дніпрогес так, як 2000років тому скіфи будували свої кургани, — вручну…» Звісно, тепер ставлення до таких понять, як

«трудовий подвиг» чи «трудовий ентузіазм», інше, аніж 80років тому. Не можна забувати й про те, що в СРСР повсюдно використовувалася рабська праця мільйонів в’язнів, і Дніпрогес у цьому розумінні не був винятком. Варто згадати й про те, що підйом рівня Дніпра й затоплення великих територій унаслідок будівництва електростанції призвели до зміни природного ландшафту й порушення екологічної рівноваги великих територій. Але таки неможливо не захоплюватись цим витвором людських рук. Ті, хто бодай раз у житті бачив Дніпрогес (звичайно, на власні очі, а не на картинках чи по телебаченню), ніколи не забудуть цього буйства води, металу та бетону, що дає країні таку потрібну їй електроенергію…

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА

Уперше острів Хортиця згадується в літописах у 1103 році. «…І вирушили вони в похід на конях і на лодіях-човнах, і прийшли Дніпром нижче порогів і стали табором на острові Хортиці». Як повідомляє нам славетна «Повість минулих літ», у 1103 році задумав великий київський князь Володимир Мономах похід проти половців, які неабияк набридли русичам своїми безперестанними нападами. Очолив цей похід двоюрідний брат князя Свято-

полк Ізяславич, разом з ним були князі Давид Всеславич, Мстислав Ігоревич, Вячеслав Ярополчич та Ярополк Володимирович.

Звідки ж пішла назва острова, чому, власне, він називається Хортицею? Адже в літописах та інших історичних документах звався острів по-різному — Хор-чикою, Хитрицьким, Хордецьким, Ортинським, Кортицьким, Горо-децьким, Інтрським… А щодо слова «Хортиця», то вчені висловили чимало цікавих версій з приводу його походження. Згадується тут і хорт — собака, і хорт — вовк зі слов’янських казок, Хоре — бог сонця в слов’янській міфології. Є припущення про, скажімо так, неслов’янське походження цього топоніма — від грецького слова «хортос», що означає лука або пасовище, або від татарського «орта» — «розміщений посередині річки».

Географічне положення робило острів важливим стратегічним об’єктом, недарма в XIV—XV століттях тут розташовувалася російська фортеця. А в наступному столітті на Хортицю прийшли запорозькі козаки…

Князь Дмитро Вишневець-кий, який походив із роду Геди-міновичів, у 1550 році успадкував Черкаське й Канівське воєводства. І все було б добре, та тільки занадто досаждали молодому князю, і не тільки йому, кримські татари, та й турецькі яничари іноді тривожили мирних українських селян. І щоб протистояти туркам і татарам, зібрав Вишневецький вірних йому козаків і побудував на Хортиці перше укріплене містечко. Саме тут князь збирав свою дружину, а потім рушав у зухвалі походи на турецькі міста. Щоправда, одного разу, у відповідь на сміливу

Козацьке «село»

Історична довідка

Монумент на честь першої перемоги козаків у Національно-визвольній війні 1648—1654 рр.

вилазку Вишневецького та його товаришів, кримські татари зруйнували Хортицьке містечко. Але початок Запорозької Січі було покладено.

Зруйноване містечко козаки швидко відбудували. У 1617— 1618 роках за гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного на Хортиці було побудовано нові укріплення й козацькі курені. А в січні 1648 року неподалік від Хортиці козаки під командуванням Богдана Хмельницького вщент розбили табір польських урядових військ. Так починалась Національно-визвольна війна 1648—1654 рр.

У 1736 році, після початку чергової російсько-турецької війни, запорозькі козаки спорудили на Хортиці потужні фортифікаційні укріплення, які

дозволяли їм успішно протистояти наступу противника. А для ведення бойових дій на морі було закладено Запорозьку корабельню. Але в 1775 році Катерина II підписала наказ про скасування Запорозької Січі. «Як помре По-тьомка (тобто Григорій Потьомкін, який і був ініціатором зруйнування Січі), так і повернемось ми до Хортиці». Так думали козаки, за указом імператриці Катерини II силоміць переселені з берегів Дніпра на Кубань. Але не судилося козакам знов побачити рідну Хортицю. Ні Катерина, ні її нащадки не збирались відмовлятись від планів знищити «гніздо свавілля», тобто Запорозьку Січ. Останні козацькі зимівники залишались на Хортиці до середини 1780-х років, коли козацькі землі вже повним ходом роздавалися зайшлим людям.

Пам’ятник Д. Вишневецькому

Очевидно, процес поділу Хортиці був настільки «захопливим», що в 1790 році уряд передав острів у володіння німецькій секті менонітів1, що прибули із Данцига. Німецькою колонією Хортиця була протягом 120 з лишком років. Вочевидь, у німців -менонітів було добре чуття, недарма вони в грудні 1916 року, за три місяці до Лютневої революції, продали острів міській управі Олександрівська (тобто сучасного

1 Меноніти — протестантська секта, яка сповідує покору й вірить у друге пришестя Христа.

Запоріжжя) за 172 350 рублів, приблизно по 70 рублів за гектар.

Революції, Громадянська війна, гігантські будови перших п’ятирічок, війна, повоєнне відновлення… І все не було коли зайнятися Хортицею, не доходили руки в чиновників надати острову хоча б статус заповідника. Тільки у вересні 1965 року острів став Державним історико-культурним заповідником, а в 1974-му Хортицю та прилеглі скелясті утворення оголошено геологічним заказником «Дніпровські пороги». 5 квітня 1993 року острів Хорти-

Історична довідка

ця — колиска українського козацтва — дістав статус Національного заповідника.

Дніпро, як джерело дешевої і необмеженої енергії, завжди приваблював енергетиків. Ще на початку XX століття фахівці почали розробляти проект енергетичного використання порожистої ділянки Дніпра між Олександрівськом та Катеринославом (тобто між сучасними Запоріжжям та Дніпропетровськом). До 1917 року було складено півтора десятка проектів. Однак ці плани так і залишились планами.

У прийнятому в 1920 році плані ГОЕЛРО будівництво потужної гідроелектростанції на Дніпрі стало одним з головних завдань з електрифікації країни. Проектування дніпровської станції до

ручили талановитому енергетику та гідротехніку Івану Гавриловичу Олександрову. Представлений Олександровим одногре-бельний варіант вражав своєю грандіозністю: він пропонував побудувати в районі острова Хортиця велетенську греблю завдовжки 750 метрів, при цьому рівень Дніпра підіймався більш ніж на 35 метрів, одразу перекриваючи всі пороги. Керівництво партії й особисто Ленін у цілому схвалили грандіозний план. Остаточно питання про будівництво Дніпрогесу вирішувалося на нараді в Кремлі, яка проходила в грудні 1926 року. Безпосереднє керівництво будівництвом здійснювали Б. Є. Веденеев (який очолював будівництво першої в СРСР Волховської гідроелектростанції), П. П. Рот-терт, відомий будівельник з України, під керівництвом якого

будували харківський Будинок держпромисловості й Московський метрополітен, та О. В. Вінтер, згодом призначений начальником будівництва Дніпрогесу.

1 травня 1932 року о 6 годині ЗО хвилин Дніпрогес видав перші кіловати електроенергії — у цю мить запущено його перший гідрогенератор. Першу чергу станції, яка складалася з п’яти енергоблоків, було здано в експлуатацію 27 вересня 1932 року. На проектну потужність у 560 тис. кВт Дніпрогес вийшов 19 квітня 1939 року, коли було запущено дев’ятий енергоблок станції. За радянською традицією станції було присвоєно ім’я В. І. Леніна.

У серпні 1941 року Дніпрогес захопили німецькі війська.

Персонал станції до останнього моменту залишався на своїх місцях, і тільки коли танкова колона німців упритул підійшла до греблі, енергетики затопили машинний зал і вивели з ладу генератори. Фашисти дуже хотіли відновити роботу такого важливого об’єкта, як Дніпрогес (сам фюрер ушанував своєю увагою станцію!), однак німцям, попри всі їхні намагання, це не вдалось.

У 1943 році, відступаючи з лівобережної частини Запоріжжя,

гітлерівці повністю знищили машинний зал Дніпрогесу й планували висадити в повітря греблю. Для зруйнування станції німці приготували 200 тонн вибухівки. 40 тонн вибухових речовин та 100 авіаційних бомб вагою по півтонни кожна ретельно вклали в тіло греблі. Однак вибуху несталося.

Одразу ж після того як війська Радянської армії вибили німців з Дніпрогесу, на станції почались відбудовні роботи. Будівельники стали прокладати навісні мости. До 1945 року було відновлено міст через шлюз. Поступово йшла заміна електротехнічного обладнання. З березня 1947 року гідроелектростанція дала перший промисловий струм — було запущено перший блок. На кінець того самого року було налагоджено ще два генератори. Повністю на проектну потужність станція вийшла в червні 1950 року, коли відновили роботу всіх дев’яти енергоблоків.

Наприкінці 1960-х років в історії Дніпрогесу почався новий етап. Розрахунки інженерів-гідроенергетиків показали, що за греблею біля лівого берега Дніпра є можливість розмістити ще одну гідростанцію. Одночасно планувалося збільшити

15 березня 1927року на березі Дніпра, на скелі

з романтичною назвою Любов, було піднято червоний прапор із написом «Дніпробуд почато!»

На фоні Дніпрогесу

пропускну здатність шлюзів та проїжджої частини греблі. Роботи з утілення в життя проекту «Дніпробуд-2» почались у 1969 році. У новому машинному залі встановили 8 гідрогенераторів потужністю по 103,5 тис. кіловат кожний. Загальна потужність станції зросла до 1,5 млн кіїюват. В історії гідроенергетики таку схему використали вперше — не зупиняючи старої станції, поряд побудували потужнішу нову. Унікальним був і проект нового однокамерного шлюзу, побудованого поряд зі старим трикамерним. Довжина цієї гідротехнічної споруди — 300 метрів, ширина — 18 метрів, висота перепаду води — понад 40 метрів. Введення в експлуатацію нового шлю

зу дозволило втричі скоротити час шлюзування, а також дало можливість пропускати через цю ділянку Дніпра великі судна типу «ріка—море», по суті, давши прямий вихід до моря не тільки для Запоріжжя, але й для Києва. Реконструкцію станції було завершено в 1980 році.

Очевидно, все-таки не дарма князь Дмитро Вишневецький та його товариші козаки вибрали Хортицю для свого поселення. Є в цьому місці щось таке, що робить його особливо привабливим. Звичайно, свою роль відігравали

питання стратегії: і гарне розташування, і зручність при обороні, якби ворог намагався напасти на Січ. Але, крім іншого, це місце надзвичайно мальовниче. Недарма колиску козацтва відвідували й оспівували Тарас Шевченко, Іван Бунін, Максим Горький, Ілля Рєпін, Валентин Серов та багато-багато інших. Сьогодні острів, що є частиною сучасного промислового Запоріжжя, з’єднаний з містом двома мостами. І все-таки йому вдалося зберегти свою неповторність та унікальність.

Скелі Три Стовпи, які височіють на північному краю острова, — це своєрідний символ Хортиці. Напевно, з кожним об’єктом на Хортиці пов’язана якась цікава легенда або історія. Наприклад, один зі стовпів називається Диван Катерини. Тут нібито відпочивала російська імператриця, яка відвідала острів у 1787 році. А на Середньому Стовпі є яма діаметром 1,5 м і завглибшки до 1 м. Називається вона Запорозька миска. Таке заглиблення утворилося внаслідок дії води на каміння. За народними переказами, в спекотні сонячні дні козаки варили тут галушки і, сидячи навколо ями, годували один одного півтораметровими ложками.

Три найвищі скелі на Хортиці називаються Головами: у північній частині знаходиться Верхня, на східному березі — Середня і в

плавнях — Нижня. Під навислою брилою Верхньої Голови видніє Зміїна печера. У 1879 році вчені, досліджуючи її, знайшли кістки тварин і птахів, черепки ліпного посуду та крем’яні сколи. Раніше місцеві жителі знаходили в Зміїній печері шматки зітлілого одягу, озброєння козацьких часів. Існує легенда, що в цій печері мешкав величезний змій.

Неподалік знаходиться Чавунова балка (тут було таборище козака Чавуна), а східніше — скеля та балка, названі на честь козака Совути. Балка з цікавою назвою Велика Молодняга названа так через те, що вона вкрита заростями молодого осокірника. Слід сказати, що Хортиця була заселена давно, задовго до появи тут козаків. Про це, наприклад, свідчить знайдене археологами стародавнє святилище часів бронзового віку (II тис. до н. е.).

А взагалі Хортиця з найдавніших часів була своєрідним духовним центром, місцем відправляння культових обрядів та церемоній у різних народів. Наприклад, Чорний камінь, який теж знаходиться в північній частині острова, укритий якимись загадковими лініями. Що вони означають і чи є в їхніх обрисах яка-небудь схема — учені достоту не знають, однак з великою вірогідністю можна сказати, що цей камінь був священним для давніх народів.

Козацький меморіал

Неподалік від Чорного каменя та Чавунової балки знаходиться Музей історії запорозького козацтва (докладно див. у розділі «Культура й розваги»).

Ідемо далі. Слід сказати, що запорозькі козаки, як ніхто інший, уміли давати образні назви різноманітним природним об’єктам. Ось, наприклад, скеля Вошива. Кажуть, що давніше, коли козакам не було чого робити, вони сиділи на цій скелі й ловили вошей (що ж, історія козацтва — це не тільки героїка, але й буденні дрібні прикрощі, такі як, наприклад, звичайні паразити). А ось, наприклад, скеля Охи-Зітхання. Долали люди підступні дніпровські пороги (далеко не всі — човнів і кораблів розбилось тут сила-силенна) і зітхали з полегкістю.

Мисом випинається в Дніпро скеля Думна. За легендою, збиралися тут козаки для прийняття рішень з важливих питань, тобто думку гадали. З цього місця відкривається прекрасний краєвид на Дніпро та його лівий берег. Сьогодні тут знаходиться профілакторій заводу «Дніпроспецсталь».

Плавневу частину Хортиці перетинає дамба, насип якої тягнеться вздовж озер Підкручного, Осокорового, Головківського. Колись тут проходила залізниця, що з’єднувала два береги Дніпра. Тут, у плавневій частині острова, знаходиться територія фольклорно-етнографічного кінного театру «Запорозькі козаки». Коли вам доведеться побачити його виступи, повірте, ви не дарма витратите час. Сценки з січового життя,

«Запорозькі козаки»

джигітовка на конях, бої на шаблях та арапниках, танок зі списами — ці вистави особливо подобаються дітям. Але не слід ставитися до роботи театру тільки як до забави. Мета роботи театру — зберегти унікальну козацьку культуру, продемонструвати, що традиції козацтва живі й будуть жити. До речі, на Хортиці проводяться різноманітні фестивалі. Цілі в них, загалом, ті самі, що й у театру «Запорозькі козаки» або, наприклад, у Міжнародного фестивалю козацьких бойових і традиційних мистецтв (кінець липня — початок серпня).

Поряд із територією театру «Запорозькі козаки» розміщений реставраційний павільйон, у якому знаходиться відома «запорозька чайка» — козацький човен

першої половини XVIII століття, піднятий з дна Дніпра.

З правого берега, навпроти південного краю Хортиці, вливається в Дніпро невелика (16 км) річка Нижня Хортиця. Балка, по якій тече Нижня Хортиця, називається Капустянкою (Ниж-ньохортицькою). Тут колись запорожці вирощували капусту. Північніше тече річка Середня Хортиця й відповідно балка, по якій вона тече, називається Се-редньохортицькою.

Із західного боку острова плавні поступово звужуються в північному напрямку, сягаючи висоти берега. У річищі Старого Дніпра видніється піщаний острів Корнетівський — улюблене місце запорозьких рибалок. Тут же неподалік — урочище

Корнетівщина («корнелехтом» німці-меноніти називали місце, де дробили зерно). Рухаючись далі на північ, ми виходимо до балки Широкої. Ще одна її назва — Оленяча. І така назва не випадкова. Ні, олені тут не водились, але сама балка має два десятки відгалужень, схожих на оленячі роги.

Преображенський міст з’єднує Хортицю з правим берегом Дніпра. Трохи вище від нього розкинулась балка Генералка. За переказами, тут під час воєнної кампанії 1736—1739 рр. перебувала генеральська ставка — «мешкав у казенній хаті генерал». За балкою Генералкою видніють скелі Гавунівська й Каракайката довгий піщаний берег — улюблене місце відпочинку туристів (через що й називається воно турпляжем).

Далі в Дніпро випинається скеля Громушина. Поряд із нею знаходяться Громушині розлоги — скеля та балка, названі на честь козака Громухи, який випасав тут худобу. Навпроти Громушиної скелі в річищі Дніпра знаходиться острів Байди. Острів завдовжки 350 м й завширшки 170 м багато разів перейменовувався. У щоденнику посла Священної Римської імперії Еріха Лясоти, який подо

рожував по Україні наприкінці XVI століття, він має назву Мала Хортиця. На карті 1737 року він називається Верхньохортицьким, а в «Атласі Дніпра» 1786 року — Вирвою (через те, що внаслідок великої повені частину правого берега було відрізано протоком, тобто «вирвано»). Німці-меноніти називали острів Канцерівським (бо він знаходився навпроти балки Канцерівка), потім він був Гадючим, Гетьманським і навіть островом імені Лізи Чайкіної.

За островом Байди видніє балка Канцерівка, по якій протікає річка Верхня Хортиця. Неподалік височіє Рогозина скеля, біля якої під час російсько-турецької війни 1736—1739 років були споруджені добре укріплені редути. Рухаючись далі, ми побачимо балку «Біля перевозу» (тут колись була переправа через Дніпро), скелю та балку Наумова. Поряд із Наумовою розташувалась балка Куца, а за нею — скеля Копичувата.

Далі в північному напрямі острова знаходиться Музичина балка (названа на честь козака Музики) і доволі широкий пляж. Тут археологи виявили багато цікавих історичних пам’яток: поселення кінця III — початку

Острів Байди — це, власне, справжнісінька колиска Запорозької Січі. Саме тут у середині XVI століття князь Дмитро Байда-Вишневецький побудував укріплене містечко й зібрав загін із 300 козаків.

II тис. до н. е., залишки укріплень часів російсько-турецької війни 1736—1739 рр. та ін.

Отже, таким постав перед нами острів Хортиця — легендарне місце, де зароджувалось українське козацтво, зароджувалась Україна. Тепер нас чекає ще одне, не менш легендарне місце — Дніпрогес. Звісно, якщо Хортиця — це «туристичний рай», то Дніпрогес, до всього, ще й стратегічний об’єкт, куди надто цікавих туристів не пускають. На станції діє тематична виставка, присвячена її історії та сьогоденню, але потрапити на неї можна лише за попередньою заявкою, та й то від підприємств і навчальних закладів. Якщо вже є велике бажання, то раніше можна було домовитись про екскурсію до машинного залу. Але, на наш погляд, ви нічого не втратите, коли просто помилуєтесь Дніпрогесом, хай навіть здалеку. Особливо гарна станція (точніше, її гребля) вночі. Якщо ви захоплюєтесь фотографією, то нічні знімки Дніпрогесу точно стануть окрасою вашої колекції.

ДЕ ЗУПИНИТИСЬ

таментів, люксів, напівлюксів, одномісних та двомісних стандартних, із сучасним дизайном). До послуг пожильців конференц-зал, 2 зали для переговорів на 15 та 25 місць, ресторан (5 зал) на 600 місць, буфети на кожному поверсі, казино, нічний бар «Нептун», а також «Козацьке подвір’я» на острові Хортиця, де можна провести бенкети, весілля, презентації. Працюють автостоянка, що охороняється, сауна з басейном, тренажерний зал, перукарня, салон краси. У кожному номері є супутникове телебачення, міні-бар, телефон, ванна або душ. Люкси, напівлюкси, а також апартаменти обладнані кондиціонерами.

Двомісний номер: від 294 грн; напівлюкси: 420—486 грн; люкси: 750—1500 грн.

«Україна», готель,

пр. Леніна, 162а;

тел.: (0612) 34-6673, 39-0725.

Розташований у центрі міста (84 номери різноманітних категорій). На першому поверсі готелю працює ресторан, дві бенкетні зали. У кожному номері є супутникове ТБ, телефон, холодильник, ванна. Двокімнатні й однокімнатні номери категорії «люкс», а також одномісні номери обладнані кондиціонерами. До послуг клієнтів готелю: сауна з басейном, пральня, хімчистка, перукарня, цілодобова автостоянка.

Двомісний номер: 174 грн; напів-люкс: 248 грн; люкс: 279—535 грн.

«Інтурист», готель, просп. Леніна, 135; тел.: (612) 34-1292, 33-2556.

Знаходиться в самому центрі міста. Готель має 280 номерів (апар

«Хортиця», турготель,

о. Хортиця;

тел.: (061)286-53-62, 286-53-71.

Розміщений на острові Хортиця. До послуг клієнтів номери різ-

номанітних категорій, бар, буфет, сауна, казино, більярд, автостоянка, що охороняється. Готель організовує екскурсійні тури по острову Хортиця й Запоріжжю.

Одномісний номер: 50—80 грн; напівлюкс: 200—300 грн; люкс: 250— 400 грн.

«Діапазон», готель, вул. Мінська, 9; тел.: (0612) 52-64-00.

Розміщений на правому березі Дніпра в екологічно чистому районі на закритій території. До послуг клієнтів бенкетна зала, бар, дві сауни, більярд, оздоровчий комплекс. На прилеглій території розміщена крита стоянка для легкових автомобілів, сад з альтанкою, мангалом і басейном. Кожний номер обладнаний телевізором, холодильником, кондиціонером, душовою кабінкою. До вартості номера включено сніданок.

Двомісний номер: 215 грн; люкс: 265—360 грн.

«Джаз», санаторій-

профілакторій,

вул. Чубанова, 2а;

тел.: (0612) 13-8094, 13-8358.

До послуг клієнтів номери різноманітних категорій, ресторан, кафе-бар, сауна, басейн, конференц-зал, автостоянка.

Одномісний номер: 80 грн; двомісний: 110 грн; люкс: 220 грн.

«Театральний», готель,

вул. Чекістів, 23;

тел.: (0612) 64-2438, 64-1808.

Одномісний номер: від 58 грн; двомісний: 106 гри.

«Дніпро», готель,

пр. Леніна, 202;

тел.: (0612) 34-2660, 34-4542.

Одномісний номер: від 40 грн; двомісний: 65 грн.

«Аеропорт», готель,

Аеропорт;

тел.: (0612) 60-4639, 60-4325.

Розміщений на території Запорізького аеропорту. При готелі є кафе-бар, пункт обміну валют.

Двомісний номер: 52 грн; люкс: 138 грн.

КУЛЬТУРА Й РОЗВАГИ

Запоріжжя — місто велике, і в ньому, що зовсім не дивно, є чимало закладів, де можна культурно відпочити й не менш культурно розважитись. І коли ми почнемо перелічувати абсолютно всі ці місця, то у нас вийде книга «Відпочинок та розваги в Запоріжжі», а зовсім не «20 найкращих екскурсій Україною». Оскільки ж наш маршрут вихідного дня проходить по Хортиці, ми й зупинимося в основному тільки на розповіді про Музей історії запорозького козацтва, який знаходиться в північній частині острова.

Музей було створено в 1983 році, сприяли його створенню, серед інших, відомі діячі української культури — письменники М. Рильський, П. Тичина, О. Гончар, художник А. Гайдамака та ін. Із самого початку музей називався

сЗ « со О Си

Музей історії запорозького козацтва

Музеєм історії міста Запоріжжя, а в 1988 році дістав свою нинішню назву

У музеї є чотири надзвичайно цікаві діорами: «Битва київського князя Святослава», «Військова рада на Січі», «Будівництво Дніпрогесу ім. Леніна», «Визволення Запоріжжя 14 жовтня 1943 року». Також тут постійно діють виставки «Запорізький край у найдавніші часи», «Запоріжжя в період Київської Русі», «Запоріжжя за часів козацтва», «Заселення Запорізького краю в XVIII—XX століттях». Серед найцікавіших експонатів музею гідне місце посідають колекції кам’яної скульптури бронзового віку, ікон, книг (XVII—XVIII ст.), одягу, посуду

(від бронзового віку до наших днів).

Працює Музей історії запорозького козацтва щоденно, крім понеділка, з 9.30 до 17.00.

Тим, хто все-таки вирішив провести ніч не в затишному готельному номері, а на танцполі, в атмосфері справжньої клубної вечірки, ми рекомендуємо такі нічні клуби Запоріжжя: «Європа» (вул. Перемоги, 129) — клуб, що вважається культовим місцем Запоріжжя, «Орбіта» (вул. Лєрмонтова, 9) — розважальний комплекс, де, крім власне клубу, є більярд, сауна та ін., «Сахара» (вул. 40-річчя Перемоги, 31) — ще один великий комплекс, який хоч і знаходиться в спальному районі, але має найбільший у місті

танцпол, а також тут є казино, сауна, більярд тощо, «Революція» (пл. Інженерна, 1), «Music Hall» (вул. 40 років Радянської України, 55), «2000» (пр. Радянський, 15).

ДЕ ПОЇСТИ

Сказане вище про місця розваги в Запоріжжі стосується й закладів громадського харчування. У Запоріжжі їх дуже ба

гато, на будь-який смак та гаманець. Зупинятись на них ми не будемо, а згадаємо лише заклад, розміщений безпосередньо на острові Хортиця.

Ресторан «Запорозька Січ» знаходиться неподалік від Музею історії запорозького козацтва. Звичайно, що в такому місці оформлення інтер’єрів ресторану витримане в українському стилі. До послуг клієнтів декілька зал — бенкетна, шинок тощо. При ресторані є сауна, більярд.

Михайлівна

Дніпрельстан

Володимирське

Богатирівка

Підпорожнянське

Великий

Скворцово

Матвіївна

Мокрянка

Нижня Хортиця

Ціни за ресторанними мірками — досить помірні, за винятком спиртних напоїв, які досить дорогі.

ТРАНСПОРТ

Запоріжжя — найбільший транспортний вузол Південно-Східної України, знаходиться на перетині автомобільних та залізничних шляхів. Через місто проходить міжнародна транспортна магістраль Москва—Сімферополь.

Відстань від Києва до Запоріжжя (через Дніпропетровськ) складає 529 км, від Харкова — 299 км, від Львова (через Вінницю) — 995 км, від Одеси (через Херсон) — 468 км.

Замовити таксі в Запоріжжі можна за тел.: 004, 008, 050, 051, 054, 057, 058, 065, 083, 088, 089, 12-66-66.

20 кращих екскурсій Україною