ЗАХІДНА АФРИКА

Західна Африка займає більшу частину Африканського Виступу, простягаючись на південь від країв Сахари до узбережжя Гвінейської затоки і від західної частини озера Чад до Сенегалу (рис. 8-10). У політичному сенсі регіон охоплює всі ті держави, що розташовані південніше Західної Сахари, Алжиру й Лівії та західніше Чаду (а деколи й разом з ним) і Камеруну. В рамках Західної Африки інколи проводиться грубий поділ між великими, головно степовими і пустельними країнами (сюди можна віднести і Чад) та меншими країнами, краще забезпеченими водою.

За винятком Ґвінеї-Бісау, що колись належала Португалії, та вже давно незалежної Ліберії, до Західної Африки входять чотири колишніх британських і дев’ять колишніх французьких колоній.

Країни, підлеглі Британії (Нігерія, Гана, Сьєрра-Леоне та Гамбія) розташовані окремо одна від одної, тоді як франкомовна Західна Африка є неперервною. Як ілюструє рисунок 8-10, політичні кордони простягаються від узбережжя до внутрішньої частини континенту; отже від Маврітанії до Нігерії західноафриканське природне довкілля подрібнюється між паралельно розташованими, орієнтованими на узбережжя державами. Через ці кордони, зокрема через такі, що проходять між колишніми британськими та французькими територіями, існує вкрай обмежена взаємодія. Приміром, у вартісному вираженні торгівля Нігерії з Великою Британією майже у 100 разів перевищує її торгівлю з недалеко розташованою Ганою. Держави Західної Африки не є економічно незалежними; свої прибутки вони головно отримують від продажу власних продуктів на неафриканському міжнародному ринку.

МАРОККО

тропії

‘.Нуадібу

Нуакшот

СТАРОДАї

ІРОДАВНЯ

БУРКІНА

Нджамена»‘

tofio-fllyHaco

Хадуна/

інкан

Конакрі

СЬЄРРА-

1-ЛЕОНЕ

•Абеокута

ЗАХІДНА АФРИКА

НАСЕЛЕННЯ

• до 50 000 — Шосе

• 50 000-250 000 — Залізниці

• 250 000-1 000 000

• і от тп.л non nnn 111II 3она САХЕЛЬ

1 000 000-5 000 000 понад 5 000 000

Столиці країн підкреслено

D 200 400 600 км

За наявності таких внутрішніх суперечностей усередині Західної Африки чи можна говорити про єдиний Західноафриканський регіон? Відповідь буде ствердною. По-перше, ця частина Субсахари володіє надзвичайним культурним та політичним потенціалом. Колоніальний період не зміг знищити життєспроможність Західної Африки, яка асоціювалася не лише зі старими державами, імперіями савани та містами тропічних лісів, а також з енергією і підприємництвом, досягненнями у скульптурі, музиці й танцях її народів. По-друге, Західна Африка має низку паралельних східно-західних екологічних поясів, чітко визначених на рисунках 1-7 та 1-8, роль яких у розвиткові цього регіону є надзвичайно суттєвою. Як показує структура транспортних доріг на карті Західної Африки, наземне сполучення всередині цих поясів, від країни до країни, є дуже поганим; жодна прибе

режна чи внутрішня залізниця не з’єднує цю групу країн. І все ж просторова взаємодія у цих поясах є доволі сильною, і певний економічний обмін півночі з півднем таки відбувається, зокрема у споживанні м’яса худоби, вирощеної у північних районах савани населенням прибережних районів. І по-третє, Західна Африка відчула ранній і потужний вплив європейського колоніалізму з його морською торгівлею та работоргівлею, і він змінив цей регіон від краю до краю. Цей вплив досягнув центру Сахари і заклав основи для переорієнтації цілої території; звідси й виникло сучасне розмаїття держав.

Незважаючи на наслідки работоргівлі, нині Західна Африка є найбільш заселеним регіоном Субсахари. У цьому сенсі Нігерія (результати перепису якої є сумнівними, але приблизні дані говорять про 130,6 млн осіб) є найбільшою державою

Африки; Гана (20,4 млн) теж займає чільне місце. Як ілюструє рисунок 1-9, у Західній Африці міститься одне з найбільших на континенті гео-просторових зосереджень населення. Зрозуміло, що південна половина регіону є домівкою для більшої кількості жителів. У Маврітанії, Малі та Нігері лежить надто велика частина непродуктивного степу Сахель та аридної Сахари, аби забезпечити людність, що за кількістю майже дорівнює населенню Нігерії, Гани чи Кот-д’Івуару.

Народності, що живуть уздовж узбережжя, представляють сучасну епоху, започатковану колоніальними силами. Тоді вони процвітали у своїй новій ролі посередників у прибережній торгівлі. Тоді вони зазнали змін в освіті, релігії, урбанізації, сільському господарстві, політиці, охороні здоров’я і багатьох інших сферах. Тоді вони перейняли новий спосіб життя. На противагу їм народи внутрішніх територій зберегли свої зв’язки з іншою епохою в африканській історії. Далекі від головної сцени європейських колоніальних дій і часто зорієнтовані на іслам, вони пережили зовсім інші зміни. Проте карта нагадує нам, що кордони країн Африки зовсім не враховують таких контрастів. І в Нігерії, і в Гані є такі населені пункти, що представляють як народності внутрішніх районів, так і народності узбережжя, і в обох країнах культурний розрив між північчю та півднем створив політичні проблеми.