де колись могутній Рурський промисловий район притягував робочу силу. Три землі є фактично містами: столиця Берлін; процвітаюче північне портове місто Гамбург і динамічне промислове і портове місто Бремен.

Шість земель розташовані у колишній Східній Німеччині. Тут провідною землею за багатьма показниками є Бранденбург, який оточує Берлін. На південь від Бранденбурга лежить Саксонія — старий німецький промисловий комплекс з багатими ресурсами, але відсталими і неефективними підприємствами з комуністичного періоду. Міські ландшафти старовинних міст Лейпціга і Дрездена

(останній був майже цілком зруйнований під час Другої світової війни) поки що відображають безрадісну культуру комунізму і безладдя внаслідок переходу до капіталізму німецького зразка після 1990 р.

Як свідчить рисунок 1-14, регіональні економічні відмінності є однією з найсерйозніших проблем нової Німеччини. У таблиці 1-2 показник ВНП на одну особу в Німеччині виступає як один із найвищих в усьому світі, але дані на рисунку 1-14 демонструють відмінності продуктивності по землях. Земля Гессе зі своїм індустріальним центром у Франкфурті — фінансовій столиці

Німеччини та її авіаційно-транспортному вузлі — є лідером. Поблизу лежить земля Північний Рейн—Вестфалія, у запліччі великого порту Роттердама і з шістьма великими містами на додаток до старої федеральної столиці Бонна. На південь від Гессе розташовані Баден-Вюртемберг — один із «чотирьох двигунів Європи» з центром у Штутгарті, а також Баварія з центром у Мюнхені; тут, у німецькому «Сонячному поясі» виник висо-котехнологічний осередок. Нічого подібного ще не існує у шести землях Сходу, але їх національна підтримка триває в надії, що розрив звузиться. Тим часом федеральна карта сама може зазнати ревізії. Періодично висловлюються пропозиції об’єднати певні землі та поділити інші, але жодних справ не видно.

Німеччина з її 81,9 млн мешканців, понад 7 млн іноземців і понад 4 млн етнічних німців, народжених поза країною, є найбільш густонаселе-ною державою Європи. Оскільки статистичні наслідки об’єднання (виражені у нижчій очікуваній тривалості життя, нижчих стандартах здоров’я, вищих рівнях злочинності, низькому рівні урбанізації) подолані, могутність Німеччини знову відродиться у Європі. Це буде інша Європа — не та, що у 1914 або 1939 роках, і Німеччина є одним із її головних архітекторів. Деякі європейці занепокоєні щодо ЄЄ, у якому домінує країна, котра двічі у XX ст. втягнула людство у війну. Діяльність правих екстремістів і атаки на іноземців (особливо на понад 2 млн турецьких громадян) здаються переконливими для таких побоювань, але контраргументом є те, що країни, які беруть участь у багатонаціональних об’єднаннях, менше здатні на односторонні дії. У цьому сходяться прихильники ЄЄ.

Франція

Одним із таких прихильників є інша провідна країна Західної Європи — Франція. Французи і німці були суперниками у Європі протягом століть. Франція — давня держава, за більшістю показників найстарша у Західній Європі. Німеччина ж є молодою державою, створеною у 1871 р. після того як об’єднані німецькомовні держави перемогли у війні з … французами.

Територіально Франція набагато більша від Німеччини, а карта свідчить, що Франція має вигідніше відносне розміщення. Її узбережжя виходять на Середземне море, Атлантичний океан, а порт Кале є вікном на Північне море. Але Франція не має добрих природних гаваней, а океанічні кораблі не можуть плавати по річках далеко вглиб суходолу. Франція не має чогось подібного до Роттердама — ні всередині, ні зовні.

Карта Західної Європи (рис. 1-13) виявляє значні демографічні контрасти між Францією і Німеччиною. Франція має одне провідне місто, Париж, у центрі Паризького басейну — серцевинному ареалі країни. Жодне інше місто у Франції не наближається до Парижа за чисельністю населення або центральним розташуванням: Париж налічує 9,6 млн мешканців, тоді як найближчий Ліон має лише 1,4 млн. Німеччина не має такого міста, яке могло б змагатися з Парижем, але там є міста з населенням 1—5 млн. Як показує таблиця 1-2, Німеччина набагато урбанізованіша, ніж Франція.

Чому Париж так розрісся, не маючи поблизу багатих покладів сировини? Коли географи досліджують еволюцію будь-якого міста, вони зосереджуються на двох важливих властивостях: його місцезнаходженні (природних особливостях місця, 21 де воно лежить) та його розташуванні (розміщенні 22 відносно навколишніх ареалів виробничих потужностей, інших міст і містечок, відносно перешкод для доступу і руху та інших аспектів більшої регіональної системи, до якої воно входить).

Заселення Парижа починалося з острова на річці Сена — захищеному місці, де річку часто перетинали. Цей острів Сіте був римським аванпостом 2000 років тому; протягом століть його безпека гарантувала людові можливість існування. Зрештою острів став перенаселеним, а місто розширилося вздовж берегів ріки (рис. 1-15).

Вигідне розташування поселення сприяло його зростанню і розквіту. Родюче сільськогосподарське запліччя міста процвітало, і зростаючи як ринок, паризький центр невпинно збільшувався. До річки Сени біля Парижа приєднуються кілька судноплавних приток (найбільші — Уаза та Марна). Коли канали продовжили ці водні артерії далі, Париж був пов’язаний із долиною Луари, басейном Рони—Сони, Лотарингією (промисловим районом) і північним кордоном з Бельгією. Коли Наполеон реорганізував Францію і збудував радіальну систему доріг, а пізніше залізниць, з усіх частин країни вони сфокусувалися у Парижі, і верховенство міста було підтверджено (рис. 1-15, менша карта). Єдиною невигодою у розташуванні Парижа є його поганий доступ до моря: океанічні судна можуть плисти по Сені лише до Руана. Між прибережним портом Гавр і Руаном обабіч Сени села чергуються з доковими господарствами (див. фото на наступній сторінці).

Тоді як Париж перетворювався на одне з найбільших міст Європи, промисловий розвиток Франції був менш вражаючим. Різні пояснення давалися цьому відставанню — від менших покладів високоякісного вугілля (а тому і його вищої вартості) і нижчої ефективності функціонування

92

0 1 2 3 4 5 миль

МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯ і РОЗТАШУВАННЯ ПАРИЖА

Мури XII ст. І [ Ліси і парки

Мури 1840-х років □ т3еарбУ^на

*

» > /

аеропорт

Ле-Бурже

7<

аеропорт

~Шарль-де-Ґолль

РИСУНОК 1-15

«Через те що Сена має звивисту течію у долині з часто крутими берегами, великі кораблі можуть плисти вверх лише до Руана, а не до французької столиці Парижа. У гирлі ріки порт Гавр не є великою природною гаванню, тому нижня Сена поділяється меншими прибережними портами, де вантажать такі товари, як нафту, вугілля і (як на фото зліва) металевий брухт… Далі і на південний схід від Парижа лежить Бургундія, відома своїми виноградниками і винами, а також такими культурами, як пшениця, жито, гірчиця і соняшник. З верхівки старої церкви мені відкрився сільський пейзаж Бургундії з окремими поселеннями і дуже подрібненими полями. Різні кольори означають різноманітність культур навіть на цій малій території, але фермерство тут досить ефективне. Фермери, які часто володіють кількома наділами землі, використовують засоби малої механізації; за бургундською традицією вони живуть у своїх компактних селах, де мають сади і утримують худобу».

По великих містах Європи

Париж

Якщо б велич міста вимірювалася виключно кількістю його мешканців, то Париж (9,6 млн) навіть не ввійшов би до топ-двадцятки міст світу. Але коли велич вимірюється історичною спадщиною, культурним змістом та міжнародним впливом, Париж не має собі рівних. Старий район біля острова Сіте, де було історичне село, звідки почався Париж і де височить 800-літній кафедральний собор Нотр-Дам, містить непересічний ансамбль архітектурних та мистецьких пам’яток. Тріумфальна арка, споруджена Наполеоном у 1806 р., є свідченням перемог імператора і зразком французької неокласичної архітектури. Вона споглядає одну з найвідоміших вулиць світу — Єлисейські Поля, яка веде до найбільшої площі міста — Площі Злагоди — і до дивовижного палацу, перетвореного на музей, — Лувра.

Навіть Ейфелева вежа, зведена до міжнародної виставки 1889 р. проти волі парижан, які вважали її потворною і небезпечною, стала цінністю. Від прекрасних мостів через Сену до палаців і парків Париж є втіленням французької культури і традицій. Мабуть, це найбільш чудове місто у цілому світі.

Як столиця імперії глобального масштабу, Париж був серцевиною, звідки розходилися культурні впливи франкомовної асиміляції, трансформуючи велику частину Північної, Західної та Екваторіальної Африки, Мадагаскару, Індокитаю та багато менших колоній у суспільства французького зразка. Такі далекі міста, як Дакар, Абіджан, Браззавіль і Хошімін (колишній Сай-ґон) мають паризьку атмосферу. Тим часом Франція багато витрачає на утримання Парижа, особливо Старого Парижа, достатньо збереженого, але не як релікт історії, а як функціонуючий, сповнений життя центр, як взірець того, чого мають прагнути інші міста.

Сьогодні Старий Париж оточений новим та іншим Парижем. Встаньте на вершечку Тріумфальної арки, і подивіться далі від Єлисейських Полів. Засаджений з обох боків деревами проспект приведе вас до ультрасучасного висотного комплексу Ля-Дефанс, що є одним із провідних ділових центрів Європи. Але з верху Ейфелевої вежі можна побачити вдалину лише на 50 миль (80 км), а далі туристи рідко заглядають: до похмурих старих промислових кварталів і бідних густонаселених околиць, де безвихідь і безробіття і де мусульманські іммігранти туляться у своєму світі окремо від величі й пишноти Старого міста.

транспортної системи до твердження, що французькі виробники воліли спеціалізуватися на такій продукції, як високоякісний текстиль і дороге устаткування. Натомість сільське господарство Франції залишалося найпродуктивнішим у Європі. Від Паризького басейну до Середземноморського узбережжя і від берегів Рейну до узбережжя Біскайської затоки Франція має широкий спектр грунтів і клімату, а її ферми виробляють майже нескінченне розмаїття продукції. Французькі вина, зокрема з районів Бордо, Бургундії та Шампані, та французькі сири постачаються на ринки всього світу.

Сьогодні нові високі технології, особливо транспортні й телекомунікаційні, домінують в еко

номічній географії Франції. Франція є провідним виробником швидкісних поїздів, літаків, оптично-волоконних комунікаційних систем і різних космічних технологій. Вона також серед європейських лідерів у розвитку атомної енергетики, яка сьогодні забезпечує понад 75 % електричної енергії країни і зменшує її залежність від імпорту нафти.

Коли Наполеон реформував Францію на початку 1800-х років, він ліквідував великі традиційні субрегіони і запровадив понад 80 малих департаментів (доповнення і подальші поділи пізніше збільшили їхню кількість до 96). Кожен департамент мав представництво у Парижі, але влада зосереджувалася у столиці, а не в окремих департа-

94

ЕіДПЗ м

Роттердам1

Північне

море

^Антверпен 7^’ ХО

^Маастрі^Ад^ен

Брюссель,

Аяччо

ШарЛеруа

^-ЛюкеемІу

iv Німеччина^ —

ГҐ Л KJK СЕ М БУРІЄ—»’ ‘ \У/ТШННГ£Ш

РНїркбур/’

ПІКАРДІЯ

,Реймс

НИЖНЯ

НОРМАНДІ

Сен-

Мало

БРЕТАНЬ

ізель

ФРАГШГ

ЖОНТЕ

.ЕНТРАЛЬНИЙ

РАЙОН

Т\Бурж

БУРГУНДІЯ

Пант

ШВЕЙЦАРІЯ

Іозанна

=Женевське

03.

Іа-Рошель

^ ПУАТУ- / 11ІАРАНТА

Лімож

ЛІМУЗЕН

ОВЕРНЬ

ІТАЛІЯ

іорлонь

ПІВДЕНЬ,:

( / -ПІРЕНЕЇ

АКВІТАНІЙ-

ПРОВАНС— АЛЬПИ- Н

ЗУРНИЙ БЕРЕГ

Монпелі

ІОНАКО

Марсел є

Біарріц

\ ЛАНҐЕ^ОК-г’ -руссі/іьйон

1 Я АНДОРРА—1

на захід від Грінвіча 0° на схід від Грінвіча

РАЙОНИ

ФРАНЦІЇ

НАСЕЛЕННЯ РАЙОНІВ

НАСЕЛЕННЯ МІСТ

понад 6 млн

• понад 50 000

4-6 млн

• 50 000-250 000

• 250 000-1 000 000

; J 2-4 млн

• 1 000 000-5 000 000

] 250 000-2 млн

ф понад 5 000 000

0 100

200 300 км

1 1 1 1

0 50 100 150 миль

ВЕЛИКА

БРИТАНІЯ

Середземне

море

КОРСІКА

прот. Ла-Манш/ Англійський канал 2, ВЕРХНЯ х

Щербур НОРМАНДІЯ

Гаврф^йт^жі,

об Ґ ®)

~ ШАМПАНЬ- ‘^ЛОТАРИНГІЯ А

—^АРДЕННИ У ( ! 48—

<\ \ .ЕЛЬЗАС

АТЛАНТИЧНИЙ

ОКЕАН

Віскайсь ка затока

ДЕПАРТАМЕНТИ

Тулон

Серелземне море

РИСУНОК 1-16

ментах. Франція стала високоцентралізованою державою і залишалася такою майже два століття (див. карту-вставку на рис. 1-16). Лише в острівному департаменті Корсіка розпочався визвольний рух. Цей шалений спротив французькому правлінню тривав десятиліттями і навіть зачепив материк.

Сьогодні Франція децентралізується. Нова субнаціональна система, що складається з 22 історичних провінцій та груп департаментів, названих регіонами (рис. 1-16), організована для приборкання деволюційних сил, які діють у Європі і в цілому світі. Ці регіони репрезентовані у паризьких владних структурах, але мають значну автономію у та

ких сферах, як оподаткування, позики і видатки на розвиток. Міста, що є їхніми центрами, виграють, бо в них розташовані керівні регіональні органи, які можуть залучати інвестиції не лише у межах Франції, а й з-за кордону. Ліон, друге місто Франції та столиця регіону під назвою Рона—Альпи, став штаб-квартирою розвитку промисловості та багатонаціональних фірм. Цей регіон виріс до самостійного економічного центру, який стає рушійною силою європейської економіки: він є одним із «чотирьох двигунів Європи» зі своїми власними бізнесовими зв’язками з такими країнами, як Китай і Чілі.

До 1950 р. Франція була метрополією глобальної колоніальної імперії, яка простягнулася від Алжиру до Мадагаскару і від Західної Африки до південної частини Тихого океану. Ця імперія втрачена (крім небагатьох залишків), і сьогодні міста Франції є домівкою для 3 млн іммігрантів з колишніх колоній (майже 5 % сукупного населення з 59,9 млн осіб). Політична і суспільна криза у колишніх колоніях, траплялося, перекидалася до Франції; у 1990-х роках боротьба між ісламськими екстремістами і владою Алжиру призвела до актів тероризму в Парижі та інших містах. Французи активно втручаються у справи країн колишньої імперії, навіть надаючи військову підтримку загро-женим урядам. Вони також не подають жодних ознак здачі останніх своїх володінь у Південній Америці (Французька Гвіана), карібських, атлантичних чи тихоокеанських володінь. Залежні території Франції у Тихому океані коштують Парижу мільярди доларів щорічно, але, незважаючи на опозицію і навіть повстання, французький прапор продовжує тріпотіти над такими далекими столицями, як Папеете (Французька Полінезія), Сен-Дені (Реюньйон) і Нумеа (Нова Каледонія).

Це глобальне кільце колоніальних залишків відображає зміну статусу Франції у цьому динамічному світі. Все ще відчуваючи імперські амбіції, французи зневажають міжнародну думку і влаштовують випробування атомних бомб на кораловому острові у Французькій Полінезії; водночас вони активно шукають розв’язання міжнародною спільнотою конфлікту в колишній Югославії. Французький президент відвідує колишній колоніальний В’єтнам для забезпечення тісніших зв’язків, ризикуючи зіпсувати свої відносини з державами «французької» Субсахари. Французькі лідери прагнуть зробити свою країну наріжним каменем Європейського Союзу, але французька громадська думка то наростає, то згасає залежно від тієї чи іншої проблеми. Все ще владні фермери беруть Париж «в облогу», коли політика ЄС зачіпає їхні інтереси.

Регіональне формування Франції разом з удосконаленнями у внутрішньому наземному та повітряному транспорті зміцнили одну з найбагатших і найбільш диверсифікованих світових економік. Коли перший прямий зв’язок між Францією та Британією — канал-тунель — відкрився у 1994 р., то найближчий до нього регіон Франції Норд-Па-де-Кале виграв, трансформуючи свою занепадаючу економіку на таку, що базується на транспорті й торгівлі. Як стовп Західної Європи, Франція залишається істотною силою у Європейському Союзі.

Бенілюкс

Три політичні суб’єкти зібралися у північно-західному куті Західної Європи: Бельгія, Нідерланди і малесенький Люксембург, разом складаючи у своїй назві три перші склади Бе-Ні-Люкс. Ці держави також часто називають Низовинними країнами; ця назва їм відповідає, тому що більша частина землі дуже пласка і лежить на рівні (а Нідерланди навіть нижче) моря. Лише у напрямі південного сходу, у Люксембурзі та східних бельгійських Арденнах, є горбиста місцевість з підвищеннями понад 1000 футів (300 м). Як і між Німеччиною і Францією, відмінності існують між Бельгією та Нідерландами, і вони такі значні, що ці країни фактично доповнюють одна одну економічно.

Бельгія має два, так би мовити, індустріальні коридори. Перший, базований на вугіллі, простягається у напрямі зі сходу на захід через Шарлеруа і Льєж, де розвивається важка промисловість. Другий коридор — легкої та інших різноманітних галузей промисловості — пролягає на північ від Шарлеруа через Брюссель до головного порту Антверпен. Диверсифікована промислова продукція цих територій охоплює метали, хімічні продукти, меблі й такі особливі види, як піаніно, мило, різальні вироби. Натомість Нідерланди мають потужну сільськогосподарську базу (разом з її життєво важливими транспортними функціями); вони експортують молочні продукти, м’ясо, овочі та інші види продовольства. Економічний союз Бенілюкс 1940-х років спричинив зворотний потік необхідного імпорту до обох країн і подвоїв внутрішні ринки.

Країни Бенілюкс належать до найбільш густо-населених на Землі. Простір дуже обмежений: десь 26,6 млн людей заселяють площу, близьку до розмірів американського штата Мен (де проживає 1,3 млн осіб). Століттями голландці розширювали свій життєвий простір, не сварячись із сусідами, а відвойовуючи землю у моря. Найбільший до цього часу проект — дренаж майже цілої затоки Зейдер-зее — розпочався у 1932 р. і далі триває. На південному заході Зеландські острови з’єднуються дамбами, і вода відкачується, створюючи додаткові польдери (відвойовані землі).

Три міста (Амстердам, Роттердам і Гаага) є центрами трикутникоподібного серцевинного ареалу Нідерландів. Амстердам, конституційна столиця, залишається фокусом Нідерландів, з метушливим комерційним центром, працюючим портом і різноманітними підприємствами легкої промисловості. Роттердам, найпотужніший європейський порт, є морськими воротами до Західної Європи, володіючи входами як у ріку Рейн, так і в Маас.

96

«Сотні велосипедів припарковано під навісом офісного будинку в Утрехті (Нідерланди). Ми спостерігали за працівниками при приїзді зранку, як вони поповнювали ряди велосипедних стоянок, а тоді залишали їх після роботи. Від чиновників у ділових костюмах до офісних працівників у джинсах — усі приїжджають на роботу на велосипедах. Уявіть собі, яких розмірів треба було б мати паркувальний майданчик, якби ці люди приїхали на роботу автомобілями; уявіть також об’єм зекономленого бензину і уникнення забруднення довкілля. Використання велосипедів в автомобільну еру також спричинене обмеженою площею голландських (та інших європейських) міст. За часто холодної та дощової погоди Нідерландів що коротший велосипедний пробіг, то краще; та набагато менше задоволення, коли живеш у віддаленому передмісті».

Його сучасний розвиток віддзеркалює промисловий регіон німецького Руру і прилеглої долини Рейну; тому триваючий промисловий занепад у рейнському запліччі, а також зростаюча конкуренція інших європейських портів стирають історичну ситуаційну перевагу Роттердама. Третє місто у трикутнику, Гаага, є місцем перебування голландських органів влади і Світового суду Організації Об’єднаних Націй.

Усі ці три міста разом у серцевині трикутної 23 форми створюють конурбацію — термін, який географи використовують для визначення величезних мультиметропольних комплексів, утворених зрощуванням двох або більше головних урбаністичних ареалів. Це конкретне зрошення, відоме як Рандстад, сформувало урбаністичний комплекс у вигляді кільця, оточеного сільською серцевиною (у перекладі ранд означає край або межу). Але відповіднішою назвою конурбації була б Рандстад— Голландія, тому що саме Голландія (що означає «низовинна країна») є тією територією, яка виходить до Північного моря у цих найнижчих західних провінціях Нідерландів.

Бельгія, Нідерланди і Люксембург, з їхнім обмеженим простором і скромною ресурсовою базою, займаються такою продуктивною економічною діяльністю, як регулювання міжнародної торгівлі. Брюссель, столиця Бельгії, також відіграє значну політичну роль, будучи (як Страсбур) однією зі столиць Європейського Союзу, штаб-квартирою НАТО і адміністративним центром багатьох міжнародних економічних організацій. Сотні багатонаціональних корпорацій мають тут свої офіси, збільшуючи роль Брюсселя як фінансового центру і комерційно-промислового комплексу.

Однак Бельгія залишається амальгамою трьох регіонів із непевним політичним майбутнім. Час від часу деволюційні сили погрожують розз’єднати Фландрію, що розмовляє голландською (фламандською) мовою (55 % населення), і франкомовну Валлонію (33 %). На початку 1990-х років така перспектива привела до політико-географічної реорганізації країни, запровадивши три регіони з однаковими правами (третій, Брюссель, є квазіфеде-ральним утворенням). Однак фламандський націоналізм залишається потенційною силою.

Альпійські держави

Швейцарія і Австрія мають внутрішньоконтинентальне розташування, гористу топографію Альп — і ще дещо. Австрія є членом ЄС; Швейцарія — ні. Австрія є монолінгвістичним суспільством; Швейцарія — полілінгвістична. Австрія має велике провідне місто; багатокультурна Швейцарія такого не має. Австрія має суттєвий спектр вітчизняної сировини (в тому числі нафту); Швейцарія — ні. Австрія удвоє більша від Швейцарії та має більшу кількість населення; вона також має набагато більше культивованих земель, ніж Швейцарія.

І все ж, як свідчить таблиця 1-2, Швейцарія, а не Австрія, є провідною державою в Альпійському субрегіоні Західної Європи за показниками ВНП на одну особу та іншими. Світова карта природних ландшафтів (рис. 1-1) показує, що гористі країни певною мірою обмежені у розвитку; гірський рельєф і, як правило, континентальне розташування 24 призводять до утруднення проникнення ідей та інновацій, до просування з перешкодами, обмеженого сільського господарства і подрібнення культур. Тібет, Афганістан та Ефіопія це підтверджують. Проте Швейцарія є переконливим прикладом того, як люди завдяки своїй майстерності і вмінням подолали обмежуюче довкілля і перетворили його в актив, який утримує їх на передньому краї процвітаючих європейських країн.

У різні часи своєї історії швейцарці використовували своє альпійське розташування, щоб діяти

як посередники у міжрегіональній торгівлі, використовувати гірські водні каскади у будівництві гідроелектростанцій для розвитку високоспеці-алізованих галузей, а також залучати мільйони туристів. Тим часом швейцарські фермери удосконалювали шляхи максимізації продуктивності гірських пасовищ і грунтів у долинах. Зауважимо, що швейцарці розмовляють німецькою на півночі, французькою на заході, італійською на південному сході та навіть трохи рето-романським діалектом у віддалених гірських районах (рис. 1-8). Але економічний успіх перевершив таку культурну гетерогенність. Нейтральність, безпека, стабільність перетворили Швейцарію на притулок під час війни, на світового банкірського велетня, на глобальний магніт для грошей.

Фінансовий центр Цюріх (найбільше місто Швейцарії, розмішене у німецькомовному секторі), міжнародне місто Женева (на крайньому південному заході і тому у французькому секторі) і столиця Берн (біля французько-німецької лінгвістичної межі) — кожне має свою точну індустрію, деякі — історично розвинене виноробство. Швейцарська якість — чи то годинників, інструментів, чи продовольства спеціального асортименту — є міжнародним стандартом.

Швейцарія є західноєвропейською країною, частиною і фрагментом Європейської серцевини, але навіть багаті швейцарці мають проблеми у цьому динамічному географічному світі. Інтенсивні перевезення між Західною та Середземноморською Європою, обтяжені зростаючими потоками туристів, шкідливо впливають на довкілля Альп. Традиційний нейтралітет і відчуженість (Швейцарія залишається єдиною західноєвропейською країною, яка ще не вступила до ЄЄ) викликають побоювання, що у майбутньому швейцарці можуть втратити свій рівень конкурентоспроможності у багатьох сферах.

Натомість Австрія приєдналася до ЄЄ у 1995 р. після референдуму, під час якого незначна меншість виступила проти. Австрія, будучи переважно католицьким німецькомовним залишком Австро-Угорської імперії, має історичну географію, набагато більше пов’язану зі спогадами про нестабільну Східну Європу, ніж Швейцарія. Навіть фізична географія Австрії свідчить про те, що вона дивиться у східному напрямі: країна найширша, найни-зинніша і найпродуктивніша на сході, де Дунай, що тече на схід, пов’язує її з Угорщиною — старим союзником в антимусульманських кампаніях минулого.

До речі, Відень, найбільше місто Альпійського субрегіону, також лежить на східному периметрі країни. Відень — одне з найекспресивніших міст усього світу. Цей справжній музей монументаль

ного мистецтва і архітектури під відкритим небом буквально начинений палацами, замками, віллами, парками, статуями, величними церквами і грандіозними урядовими спорудами. Багато з пам’яток пов’язано з перемогами цього форпосту західної культури над оттоманськими турками у ті часи, коли більша частина Східної Європи була під ісламським пануванням. Сьогодні Відень репрезентує форпост іншого ґатунку: це місто розташоване на порозі Східної Європи, яка трансформується, так само як Сінгапур лежить на порозі Південно-Східної Азії. Корпорації, які займаються бізнесом у непевному комерційному кліматі Східної Європи, розмішують свої штаб-квартири у Відні, використовуючи місто та його прекрасну інфраструктуру і порівняно некорумповані інституції як базу для бізнесу зі своїми екскомуністич-ними сусідами.

Як східне відгалуження германської культури, що домінує у серцевині Західної Європи, Австрія є невід’ємною частиною цього регіону. Її культурні ландшафти належать до Заходу, її економіка тісно пов’язана з регіоном (понад 40 % експорту та імпорту з Німеччиною), а її політична система представляє демократії регіону. Коли Австрія стала членом ЄС, вона без особливих труднощів виконала маастріхтські вимоги. Але приєднання до ЄС зробило австрійські східні кордони чимось більшим від звичайних міжрегіональних: тепер тут пролягає великий поділ між «своїми» і «чужими» у Європі, які прагнуть вступити до неї, але поки що не можуть. Приєднання до ЄС змінило відносний статус Австрії, і наслідки цього й дотепер повністю не проаналізовані.