ЗІТКНЕННЯ КУЛЬТУР

Люди на Заході часто переконані в тому, шо історія тих чи інших частин земної кулі починалася лише після того як європейці прибували туди, а також у тому, що вони приносили тубільцям нечу-

ваний прогрес, який затьмарював будь-які посередні здобутки. Середня Америка переконливо спростовує подібні думки. Так, могутня держава ацтеків, від якої все тремтіло навкруги, була подолана відносно нечисельною групою іспанських завойовників за дивовижно короткий відтинок часу (1519—1521). Але не слід забувати про деякі факти. Спочатку ацтеки повірили, що іспанці були «білими богами», чий прихід передбачався їхнім пророцтвом. Але невдовзі ці «боги» побачили, шо ацтеки володіють величезними багатствами. Ернан Кортес, у розпорядженні якого було 508 солдатів, завоював цю потужну імперію не лише своїми силами. Він розпалив повстання індіанських народів, поневолених ацтеками, чиїм богам вони повинні були навіть офірувати своїх родичів. Під проводом Кортеса з його кіньми і вогнепальною зброєю ці тубільні народи підняли повстання проти ацтеків і приєдналися до іспанського загону, який вирушив на Теночтітлан. У боротьбі з ацтеками загинули тисячі індіанців; без їхнього героїзму Теночтітлан не був би захоплений іспанцями з такою легкістю.

Перемога Іспанії над домінуючою в Середній Америці державою відкрила двері для іспанського проникнення і панування в усьому регіоні. Жодна з інших середньоамериканських держав того часу не змогла протидіяти конкісті — європейському вторгненню. Лише деякі общини, захищені самою природою глибоко в лісах або високо в горах, змогли пережити цей шалений натиск, і то до часу. Врешті-решт вони також стали жертвами солдатів, священиків та хвороб, принесених сюди іспанцями.

Наслідки конкісти

Конфронтація між іспанською та місцевими культурами обернулася катастрофою для американських індіанців. Чисельність тубільного населення стала різко зменшуватися, ліси вирубували; рослинність поїдалася завезеними з Європи свійськими тваринами; пшениця, теж завезена звідти, почала витісняти кукурудзу, а самі індіанці змушені були жити в новозбудованих містах. За швидкою перемогою над державою ацтеків сталося катастрофічне скорочення кількості населення. На час прибуття іспанців у Середній Америці, згідно з різними джерелами, мешкало від 15 до 25 млн місцевих жителів. Через 100 років їх тут залишилося лише 2,5 мільйона.

Іспанці були нещадними колонізаторами, проте не гіршими від інших європейців — підкорювачів народів. Не можна заперечувати, що іспанці були першими поневолювачами американських індіанців, рішуче налаштованими знищити міць їхнього суспільства. Але те, чого вони не змогли добитися завдяки своїй жорстокості за такий короткий час, було досягнуто внаслідок біологічних факторів. Ніхто з місцевого населення не мав імунітету до захворювань, які принесли з собою іспанці: віспи, черевного тифу, кору, грипу і свинки. Не мали вони захисту і проти тропічних хвороб, які потрапили до них через африканських рабів, привезених європейцями. Усі ці хвороби завдавали неймовірних людських втрат у спекот-них та вологих низинах Середньої Америки.

Культурний ландшафт Середньої Америки — з її великими містами, полями на терасах і численними селами аборигенів — був докорінно змінений. Міста американських індіанців занепали. Іспанці зруйнували Теночтітлан, так і не оцінивши його величі, і відбудували місто з тим, щоб розмістити тут свою штаб-квартиру. Але якщо індіанці застосовували у будівництві майже виключно камінь, іспанці вживали з цією метою велику кількість дерева, а для опалення, приготування їжі та виплавлення металу — деревне вугілля. Отож вирубування лісів набуло величезних розмірів, і навколо іспанських міст швидко почали оголювалися великі площі. Крім цього, іспанці привезли з собою домашніх тварин, кількість яких невпинно зростала. Кормом для них була не лише трава на навколишніх луках, а й нові сільськогосподарські культури. Велика рогата худоба та вівці швидко стали джерелом збагачення, і власники стад робилися заможними людьми. Між людьми і худобою почалося своєрідне змагання за джерела їжі та кормів. Це вимагало освоєння значних територій окраїнних високогірних та посушливих земель, що стало причиною порушення балансу у

МОВИ ІНДІАНЦІВ СЕРЕДНЬОЇ АМЕРИКИ

%

%

Райони, де місцевими мовами розмовляє більше половини населення

Мексиканська

затока

ТИХИЙ

ОКЕАН

250 500 750 і

»Л 1

у

Д.—, БЕЛІЗ

.ГОНДУРАС,-ҐВАТЕЙАЛДЇ V… Г Р5 НІКАРАГУА

САЛЬВАДОР^

_—_

РИСУНОК 5-4

виробництві продуктів харчування в регіоні. Більше того, іспанці почали запроваджувати європейські культури (передусім пшеницю) і використовувати новий, більш ефективний, сільськогосподарський реманент. Незабаром невеликих клаптиків землі, на яких місцеві жителі вирощували кукурудзу, вже не було видно через величезні поля пшениці, що їх оточили з усіх боків. Щоб задовольнити зрослі потреби у воді для зрошення та приведення в рух водяних млинів, іспанці модифікували місцеві дренажні та іригаційні мережі. Як результат, поля індіанців стали отримувати недостатньо вологи, і запаси їхньої їжі відчутно зменшилися.

Найбільш значними культурним наслідком конкісти було перенесення до Америки іспанських міських традицій. Індіанці зганялися зі своїх земель і розселялися у спроектованих і збудованих завойовниками містах і селах. Тут іспанці могли забезпечити собі той тип правління і адміністрування, до якого вони звикли (рис. 5-3). Ядром кожного іспанського міста була плаза (ринкова площа), біля якої розташовувалися церква і урядові будинки. План навколишніх вулиць був навмисне розроблений у формі грат; отож будь-яке повстання переселених до міст індіанців могло бути придушене з використанням незначної військової сили (бунтівні квартали просто перекривали і порушників спокою ліквідовували). Кожне місто, як правило, засновувалося поблизу родючих земель, аби індіанцям було де працювати протягом дня. Зібрані у великих кількостях у цих містах і селах, тубільці впритул зіштовхнулися з іспанською культурою, довідалися про римо-католицьку релігію і навчилися іспанської мови. їх також примусили сплачувати податки і данину новим господарям. Окремі індіанські селища вижили, але в них запровадили іспанську адміністрацію, на зміну якій пізніше прийшли постколоніальні чиновники. І в наші дні село продовжує залишатися специфічною особливістю віддалених районів південно-східної частини Мексики та глибинних районів Гватемали, де місцеві мови все ще переважають над іспанською (рис. 5-4).

Після того як тубільне населення було завойоване і переселене, іспанці дістали можливість виконати своє головне завдання у Новому Світі — експлуатувати його багатства. Прибуткова торгівля, товарне сільське господарство, відгодівля худоби і особливо гірництво були прямою дорогою до успіху. З-поміж усіх цих видів діяльності видобуток золота був найбільш багатообіпяючим. Іспанці просто підпорядкували собі наявну робочу силу, якою були індіанці-гірники. Але незабаром запаси золота зменшилися, тому іспанці розпочали пошук інших мінералів. Довго шукати їм не довелося — зовсім поряд залягали щедрі поклади срібла і міді. Найбільше їх було у широкій зоні на північ

від Мексиканської долини (див. рис. 5-9). Результатом розробки цих ресурсів стали численні зміни у цьому районі Середньої Америки, оскільки копальні вимагали робочої сили, обладнання, поставок харчів, транспортного сполучення тощо. Таким чином, народилася нова міська система, яка інтегрувала і організувала іспанські володіння в Середній Америці, а також здійснювала ефективний економічний контроль в її більш віддалених частинах. Гірництво стало справжньою опорою колоніальної Середньої Америки.

Хоч би де управляли іспанці — в містах, на фермах, у копальнях чи індіанських селищах, — Римська церква була верховною культурною силою, яка трансформувала суспільство американських індіанців. Єзуїти і солдати розширювали іспанські кордони дедалі на північ і захід, і церква мовчки погоджувалася з часто брутальним захопленням індіанських територій. Ідучи у фарватері конкісти, церква контролювала, упокорювала, організовувала і окультурювала тубільні народи.

РИСУНОК 5-5

МАТЕРИКОВА ТА ОКРАЇННА ЧАСТИНИ 111

СЕРЕДНЯ АМЕРИКА: МАТЕРИКОВА й ОКРАЇННА ЧАСТИНИ

МАТЕРИКОВА ЧАСТИНА ОКРАЇННА ЧАСТИНА

Євроіндіанський сектор Центральноамери- Карібський сектор канськии сектор

□ Мезоаме^иканські зони г——і попМо^иил TQ.1L1„ ІСПАНСЬКІ ЗОНИ

(суттєвим вплив амєоиканських і

J американських індіанців)

Центральноамериканський сектор

Г І Переважання темно-

L-J ШКІР°Г0 населення Щ] Помітний вплив США

□ Зони метисів (помірний І І Переважання індіанців

вплив американських індіанців) І——І або метисів

□ Європейські зони (обмежений І І Основні площі вплив американських індіанців) І-1 під плантаціями

0 400 800 км

І-Г-1-т-1

200 400 миль

□ Інші впливи

ПІВНІЧНОЄВРОПЕЙСЬКІ

ЗОНИ

□ Британські, нідерландські, французькі

70 на захід від Грінвіча

Екватор

Мексиканська затока

АТЛАНТИЧНИЙ

ОКЕАН

Північний тропік

РИСУНОК 5-6