Йорданія

Цього всього не можна сказати про Йорданію (5,4 млн осіб) — пустельне королівство, що лежить на схід від Ізраїлю і на південь від Сірії. Вона також стала продуктом розпаду Оттоманської імперії, але більше, ніж інші арабські держави, постраждала, коли було створено Ізраїль. По-перше, торгівля Йорданії відбувалася через Хайфу, яка стала ізраїльським портом. Сьогодні Йорданці залежна від нестабільних ліванських гаваней або втомливого шляху через затоку Акаба на півдні. По-друге, коли Йорданія стала незалежною у 1946 р., її населення становило лише 400 000 осіб, переважно кочовиків, землеробів, мешканців сіл; городяни були нечисленними. З поділом Палестини та створенням Ізраїлю у 1948 р. Йорданія отримала понад половину мільйона арабських біженців. Незабаром вона стала відповідальною за ще одну половину мільйона палестинців, хоча ті жили на другому боці ріки Йордан (тепер відомому як Західний берег), де інкорпорувалися у державу. Так біженці збільшили кількість жителів, а до зовнішніх політичних проблем додалися внутрішні, не кажучи вже про економічні труднощі запо-чаткування національного життя як бідної країни.

Йорданія вижила з допомогою американської, британської та іншої допомоги, але її проблем від цього не поменшало. Багато йорданських жителів лише формально віддані країні, не вважають себе її громадянами і не дуже підтримують репресивну монархічну систему. Невдоволені групи постійно погрожують утягнути країну у черговий конфлікт з Ізраїлем. Війна 1967 р. була руйнівною для Йорданії, що втратила як Західний берег (її претензії були формально пред’явлені Організації визволення Палестини у 1988 р.), так і свій сектор Єрусалима (це було друге за розмірами місто королівства). Там, де існують надії на прогрес, наприклад, щодо розвитку долини ріки Йордан, нав’язуються політичні конфлікти. Столичне місто Амман відображає обмеженість і бідність країни. Без нафти, достатніх сільськогосподарських угідь, без єдності та сили, обтяжена біженцями, Йорданія являє собою похмуру економічну картину на Близькому Сході. Своєю непропорційно великою роллю, яку Йорданія відіграє у політичному житті регіону, вона може завдячити 46-річному правлінню її короля Гуссейна. Ця епоха лідерства і потужні доцентрові сили, які вона представляла, завершилися зі смертю короля у 1999 р. Тепер, за правління його сина — короля Абдулли II, країна зустрілася з більшими викликами, ніж будь-коли раніше.