Колката (Калькутта)

Калькутта є синонімом усього, що може бути поганого у великому місті: бідність, бездомність, хвороби, забруднення довкілля, злочини, корупція. Назвати Калькуттою якесь місто — значить підкреслити його катастрофічний стан. Мабуть, лідери Західної Бенгалії мали це на увазі, коли запропонували повернути Калькутті місцеву назву — Колката. Місто зажило жахливої репутації (а також дістало свою англізовану назву) у колоніальні часи, коли епідемії чуми, малярії та інших хвороб стали майже легендарними. Британці вибрали місце на 80 миль (130 км) уверх по ріці Хуглі від Бенгальської затоки і менш ніж ЗО футів (9 м) понад рівнем моря, недалеко від нездорових болотистих місцевостей, зате вигідно розташоване для комерції та оборони. Коли британська Ост-Індська компанія отримала право вільної торгівлі у густозаселеному запліччі Калькутти, для неї розпочалася найкраща пора, а коли у 1772 р. британці перетворили ЇЇ на свою колоніальну столицю, місто просто розцвіло. Британський сектор міста було осушено і піднято, і тут зосередилося стільки багатства, що Калькутта прославилася як «місто палаців». За межами британського сектора багаті індійські купці мали свої палаци. Далі йшли квартали професійних каст, і їхні назви залишилися на карті до сьогодні (такі як Кумартулі — район гончарів). Майже всюди по обох берегах Хуглі туляться халабуди найбідніших.

XX століття не було прихильним до Калькутти. У 1912 р. британці перемістили свою колоніальну столицю до Нью-Делі. Внаслідок поділу 1947 р. був створений Східний Пакистан (тепер Бангладеш), що відсік велику частину запліччя Калькутти та обтяжив місто припливом біженців. Сьогодні Колката налічує 13,5 млн мешканців разом із 500 000 бездомних. За

фасадом міського центру лежить найхворобливіше з міст.