Калінінград: Росія на Балтиці

Російський ексклав Калінінґрад вклинився між Литвою і Польщею, маючи вихід до Балтійського моря через свій великий морський порт (рис. 1-23). Незабаром після радянської окупації цієї німецької бази у 1945 р. фактично всі етнічні німці були виселені. Небагато залишилося від їхнього культурного ландшафту: немилосердне британське бомбардування спустошило місцевість.

Росіяни замінили виселених німців, і сьогодні населення Калінінґрада наближається до 1 млн осіб, 90 % яких є росіянами. У радянській політичній системі Калінінґрад мав статус області (див. розділ 3), він був частиною Російської Федерації і залишається там донині.

Сьогодні у Калінінґраді панує непевність. Незалежність не ставиться на порядок денний, але це може змінитися. Незважаючи на майже тотальне знищення семисотлітньої німецької спадщини, минуле все ще відчувається: знаменитий філософ Іммануїл Кант

(1724—1804) тут жив і працював, тут він і похований у німецькому кафедральному соборі, що й досі в руїнах. Навіть німецька назва міста (Кенігсберг) з’являється тут і там у рекламі (зокрема, для німецьких туристів).

Пострадянські роки Калінінґрада були важкими. Наприклад, поширювалися чутки, що в ексклав повернуться етнічні німці з Центральної Азії, що російський президент запропонував його на викуп Німеччині. Місцеві жителі сподівалися створити зону вільної торгівлі, уявляючи Калінінґрад майбутнім Гонконгом на Балтиці. Зростаючий націоналізм і мілітаризм у Росії поклав край усім цим прагненням. У 2001 р. Калініґрад повернувся до своєї старої ролі важливої військової бази країни з небагатьма портами у теплих водах, військово-морського бастіону у Східній Європі, де західні військові альянси, головно НАТО, тепер упроваджуються.