КАМБОДЖА

Колишній французький Індокитай містив іще два суб’єкти — Камбоджу і Лаос. У Камбоджі французи володіли одними з найбільших скарбів індуїзму: містом Ангкор — столицею стародавньої Кхмерської імперії з комплексом храмів Ангкор-Ват. Кхмерська імперія існувала тут від XI до XV ст., і

«Тут, уздовж невеличкого струмка, що впадає в озеро Тон-лесап, я мав можливість оглянути одне з багатьох камбоджійських сіл на палях у басейні Меконґу. Вода підіймається і опускається за сезонами; тепер порівняно сухо, і трохи стоячої води — це все, що залишилося від річки, яка незабаром тут знову з’явиться. У минулому хатинки на палях будувалися лише із традиційних матеріалів, але тепер можна побачити бляшані дахи та пластикове покриття. Умови антисанітарні: навколо купи відходів, які чекають підйому води. Вбиральні, такі як на лівому передньому плані, відводять нечистоти прямо у ставок, який кишить москітами і страшенно забруднений. Цікаво, як немовлята доживають тут до свого першого року».

один із її королів, Сур’яварман II, збудував Ангкор-Ват, що символізував Усесвіт відповідно до приписів індуїстської космології. Коли французи захопили цю територію у 1860-х роках, Ангкор лежав у руїнах, повалений задовго до того в’єтнамською і тайською арміями. Французи створили протекторат, почали реставрацію храмів, визначили постійні кордони Камбоджі та відновили монархію під своїм наглядом.

Географічно Камбоджа має декілька переваг, головна з яких — її компактна форма. Компактні держави містять максимум території в межах мінімальних кордонів, не мають півостровів, островів або інших віддалених пролонгацій національної просторової моделі. Інша перевага Камбоджі — її етнокультурна гомогенність: 90 % із 12,7 млн її жителів є кхмерами; решта ділиться порівну між в’єтнамцями та китайцями. Як показує рисунок 11-8, найбільша ріка Південно-Східної Азії — Меконг — плине на територію Камбоджі з Лаосу і перетинає її з півночі на південь, створюючи великий вигин перед входом у південну частину В’єтнаму (див. вставку «Величний Меконг»), Пномпень, столиця країни, лежить на цій річці. Стародавня столиця Ангкор розміщена на північному заході, недалеко від великого озера Тонлесап. Камбоджа має узбережжя на Сіамській затоці, але її серцевинний ареал знаходиться на суходолі: Меконг набагато важливішій від затоки. Кампонгсом — порт, пов’язаний залізницею із Пномпенем, має обмежені потужності.

Сучасна суспіїїьна географії! Камбоджі продовжує терпіти наслідки Індокитайської війни. Ні компактність країни, ні ізоляція не могли подолати невигід відносного положення поблизу конфлікту, який перекочувався через кордони (рис. 11-8). Внутрішня дисгармонії!, підігріта зовнішнім втручанням, призвела у 1970 р. до вигнання військовими останнього короля; у 1975 р. цей режим був у свою чергу повалений комуністичними революціонерами, так званими червоними кхмерами. Ці нові правителі встановили режим терору і деструкції з метою реконструкції Кампучії (як вони називали Камбоджу) в аграрне суспільство. Вони переселили городян на село, де вони не мали де жити й працювати, спорожнили лікарні, вигнавши хворих

1 вмираючих на вулицю, поставили поза законом релігію та сім’ю і такими діями фізично винищили

2 млн камбоджійців (із 8 млн усього населення). Наприкінці 1970-х років В’єтнам, вигравши власну війну, вступив у Камбоджу, щоб вигнати червоних кхмерів. Але це призвело до нового терору, і потік біженців заполонив кордон із Таїландом. На деякий час прихильникам червоних кхмерів удалося заснувати базу на північному заході Камбоджі, де їхній кровожерний лідер Пол Пот учинив самогубство у 1998 р.