КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ — ХОТИН

ДВІ ТВЕРДИНІ: КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ — ХОТИН

«Квітка на камені» — так поетично називала Кам’янець-Подільський Леся Українка. Але для політиків та воєначальників це місце мало інше значення. «Бастіон Європи» — саме так називали вони місто на річці Смотрич. І не дарма: природа наче спеціально створила цей «острів на суходолі», який з допомогою людських рук став цілковито неприступним. За всю свою багатовікову історію

Кам’янець-Подільський. Кам’янець-Подільськийлише кіль-

«Бастіон Європи» ка разів удавалось узяти штур

мом. «Це надійна й могутня фортеця зі стінами, вирубаними в скелі; стоїть вона над скелястою кручею, нема рівних їй не тільки у володіннях польських, але, здається, і в чеських, і в Шведській країні, і в державі Голландській, і в горах німецьких», — писав про Кам’янець турецький мандрівник

і географ XVII століття Евлія Челебі. А його співвітчизник, якийсь турецький воєначальник, сказав ще художніше, ще краще: «Цю фортецю звів сам Аллах, то хай він її й бере…»

Неподалік від Кам’янця-По-дільського, за двадцять з чимось кілометрів, стоїть його побратим, «друга твердиня» — славетний Хотинський замок. Хотин, як і Кам’янець-Подільський, не раз зазнавав нападів усіляких ворогів, біля його мурів не раз відбувались запеклі бої, про нього писали відомі письменники й поети. Наприклад, коли в 1739 році російська армія розбила під Хотином турецьке військо, молодий студент Михайло Ломоносов, який вивчав фізику в німецькому Фрайбурзі, раптом відчув неймовірне натхнення й написав «Оду на взяття Хотина» — свій перший великий поетичний твір. А ще Хотинський замок славиться тим, що «зіграв»у багатьох художніх фільмах — «Захар Беркут», «Балада про доблесного лицаря Айвенго», «Три мушкетери», «Чорна стріла», «Богдан Хмельницький», «Стара фортеця», «Стріли Робін Гуда». І справді, коли треба, щоб глядач перенісся до Англії XI століття — просимо. Знімаємо Францію часів Людовіка XIII та кардинала Ришельє, відважних мушкетерів, що втримують гугенотську фортецю Ля-Рошель, — нема проблем. Хотинський замок до ваших послуг…

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА

Історики досі не можуть прийти до єдиної думки щодо того, коли ж з’явився Кам’янець-Подільський, коли на берегах Смотрича виникла перша фортеця? У працях римського географа Клавдія Птолемея, що жив у II столітті, є згадка про п’ять міст, розташованих у цих землях. їх збудували племена даків, яких згодом підкорили римляни. Одне з міст називалося Клепідава або Петридава, що в перекладі означає щось на зразок «кам’яне місто». У давньоруських літописах Кам’янець-Подільський згадується з 1196 року. У ті часи він входив до складу Галицько-Волинського князівства. Понад століття в місті на річці Смотрич хазяйнували монголо-татари, і тільки в 1360-х роках Кам’янець-Подільський було визволено від них дружиною під командуванням литовського князя Ольгерда.

Литовці правили в Кам’янці-Подільському до 1434 року. За цей час Кам’янець-Подільський перетворився на значний торговий, культурний та військовий центр, на межі XIV й XV століть місто дістало магдебурзьке право. Не менше уваги «бастіону Європи» приділяли й польські королі, які володіли ним протягом декількох віків. А місту й далі доручалось виконувати

дуже важливе завдання — бути оплотом, надійно захищати кордони королівства від нападів татар та інших кочових племен.

У 1672 році війська під командуванням молодого й дуже амбіційного турецького султана Магомета IV заполонили й підкорили собі весь Подільський край, зокрема й Кам’янець-Подільський. Під владою Османської імперії місто перебувало 27 років. За Кар-ловицьким договором 1699 року Туреччина відмовилась від претензій на Поділля, і 22 вересня того самого року турецькі війська покинули Кам’янець-Подільський.

«Бастіон Європи» знов опинився в руках Речі Посполитої.

Доки в 1792 році вся територія Подільського краю не перейшла під контроль Російської імперії. Через два роки Кам’янець-Подільський стає центром Подільської губернії. Поступово він утратив своє стратегічне значення й перетворився на невелике повітове містечко. Однак у період бурхливих революційних потрясінь 1917—1920 років Кам’янець-Подільський знов опинився в центрі історичних подій. У період з червня по листопад 1919 року місто де-факто було столицею України, адже саме тут перебували центральні органи влади Директорії на чолі з Симоном

Петлюрою. Радянський період в історії Кам’янця-Подільського почався в листопаді 1920 року, коли до міста ввійшли частини Червоної армії. Нині Кам’янець-Подільський — центр однойменного району Хмельницької області. Площа території міста складає 28 км2, населення — близько 100 тисяч жителів.

На межі X і XI століть київський князь Володимир Великий приєднав до Київського князівства величезну територію від Карпат до Дністра. До цього часу історики й відносять появу на дністровських берегах поселення під назвою Хотин. Від чого пішла ця назва? Щодо цього в істориків є дві думки. Можливо, так звали засновника чи першого намісника поселення, але є версія, що ця назва пішла від слов’янського слова «хотинь», тобто жаданий. Тоді ж, за словами деяких істориків, з’явився й перший замок, а також дерев’яно-земляні укріплення, призначені охороняти важливу переправу через Дністер.

Наприкінці XI століття Хотин стає частиною Теребовлянсько-го князівства, потім переходить під владу галицьких князів, а з 1199 року фортеця на Дністрі

У1464 році спеціальним указом польського короля Кам ’янець-Подільський було проголошено королівським містом.

Мур Хотинської фортеці

ввійшла до складу Галицько-Волинського князівства. Після монголо-татарського нашестя Галицько-Волинське князівство значно ослабло, й сусіди, які раніше й не думали про те, щоб напасти на могутню державу, дістали можливість без особливих зусиль прибрати до рук буковинські землі. У другій половині XIV століття Хотин опиняється під владою Угорського королівства, а потім переходить до земель молдавського володаря Стефана III Великого. У фортеці починається будівництво, Стефан III, розуміючи величезне стратегічне значення Хотинського замку, особисто керував зведенням нових мурів (зав

вишки до 40 і завширшки понад 6 метрів), трьох башт і двох палаців з широкою системою підземних приміщень та ходів.

На межі XV та XVI століть Хотинська фортеця стає власністю Туреччини, на її території розміщується гарнізон турецьких військ, будується кілька мечетей. У цей час Хотин набуває значення не тільки як стратегічно важливий замок, але і як великий торговий центр.

Починаючи з середини XVI століття Хотин кілька разів переходив з рук у руки. У 1538 році він опинився під владою Польщі, а в 1563-му замок захопив князь Дмитро Вишневецький, який стояв на

чолі загону з півсотні запорозьких козаків. За декілька десятиліть у цитаделі осідають молдавські князі Семен (батько Петра Могили) та Єремія Могили, що рятувалися на берегах Дністра від переслідувань їхнього супротивника — волоського володаря. А в 1620 році Хотин знов переходить під владу турецького султана.

У 1621 році під Хотином відбулось кілька битв між військами Османської імперії та об’єднаної українсько-польської армії. Попри те, що сили султана Османа II значно переважали війська під командуванням короля Сигізмун-да III та гетьмана Сагайдачного, вирішальної перемоги турецьким

військам здобути не вдалось, і в підсумку сторони мусили укласти мир, який фактично врятував Європу від турецької експансії.

У 1650 році Хотинська фортеця на якийсь час стає українською. Однак надовго війську Богдана Хмельницького в Хотині втриматись не вдалось. Фортеця, ніби виправдуючи свою назву, була надто жаданою для багатьох — імператори, королі та султани дуже вже хотіли заволодіти нею. Хотин то переходить під владу Польщі, то стає частиною Молдавського князівства, то знову виявляється турецьким. На початку XVIII століття фортеця стає

Хотин. Цитадель

центром райї — адміністративної одиниці Османської імперії.

У серпні 1739 року армія під командуванням фельдмаршала Мініха розбила турецькі війська в битві біля молдавського містечка Ставучани. Залишки турецької армії засіли в Хотині, до якого невдовзі підійшли російські війська. Паша Іліяс Колчак вирішив не ризикувати й у відповідь на ультиматум Мініха відкрив фортечну браму. У 1812 році за Бухарестським мирним договором територія між річками Дністер і Прут, у тому числі й Хотин, остаточно відійшла до Російської імперії.

Відтоді Хотин із центру перетину інтересів кількох держав перетворюється на глухе прикордонне містечко Російської імперії. У 1856 році Хотинська фортеця була виключена зі списку військових об’єктів імперії. У листопаді 1919 року в Хотин увійшли румунські війська. Невдовзі в місті спалахнуло повстання. Повстанці, підтримувані українською Директорією, збиралися створити республіку Мала Буковина, що на правах автономії стала б частиною Української Народної Республіки. Однак цей погано підготовлений замір був приречений на невдачу. До 1940 року Хотин був повітовим румунським центром, поки 28 червня 1940 року в місто не ввійшли радянські частини. Але

вже за рік Хотин знов займають румуни, і тільки 3 квітня 1944 року місто на Дністрі було визволено.

На території міста нині розміщені декілька промислових підприємств. Але головним скарбом Хотина лишається його славетний замок, що приваблює туристів з усього світу. 12 жовтня 2000 року постановою Кабінету Міністрів України територію Хотинської фортеці оголошено Державним історико-архітектурним заповідником. Нині Хотин є районним центром Чернівецької області. Населення міста — близько 10 тисяч жителів.

ВИЗНАЧНІ МІСЦЯ

КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ Фортеця (XII ст.), вул. Замкова.

Ратуша (Польський магістрат)

(XV—XVIII ст.),

вул. Польський ринок, 1.

Кафедральний костьол Св. Петра і Павла (XV—XIX ст.),

вул. Татарська, 20.

Миколаївська церква (XIII ст.), пров. Миколаївський, 2.

Петропавлівська церква (XVI ст.), вул. Татарська, 9.

Ш Хрестовоздвиженська церква (XVIII ст.), вул. Карвасари, 24.

Комплекс споруд домініканського монастиря (XVII— XVIII ст.), вул. Францисканська, 8.

Тринітарський костьол (XVIII ст.), узвіз Старобуль-варний.

• Палац

Чарторийського (XVI—XIX ст.), вул. Зарванська, 13.

ХОТИН

питання може виникнути тільки в людини, яка ніколи не бувала в місті на Смотричі. У Кам’янці-Подільському можна і треба побачити все! І це не перебільшення. Тому для того, щоб справді докладно оглянути всі історичні пам’ятки Кам’ян-ця-Подільського, не вистачить і місяця, не те що двох-трьох днів. Адже пам’яток

За кількістю історико-архітектурних пам’яток Кам’янець-Подільський посідає третє місце в Україні, поступаючись лише Києву та Львову.

Замок (XIII—XVIII ст.)

Миколаївська церква (XV ст.), вул. Кутузова, ЗО.

Свято-Покровська церква (1867—1868 рр.), Центральний парк.

Одразу ж зазначимо, що спробувати оглянути Кам’янець-По-дільський та Хотин за один день — це приректи себе на «швидкісний забіг» по славних пам’ятках цих двох дивовижних місць і при цьому нічого до ладу не побачити. Так що краще спланувати свій відпочинок так, щоб у вас було два, а краще три дні.

«Що варто побачити в Кам’янці-Подільському?» Насправді це

понад 200!

Почати слід, звісно, зі Старої фортеці (вона відкрита для відвідувачів з 9.00 до 18.00 без вихідних). Спорудження фортеці на високому скельному березі Смотрича почалося ще в XII столітті. Перший відомий опис Кам’янецького замку датується 1494 роком. Стара фортеця в плані нагадує прямокутник. Міць укріплень забезпечували товсті стіни та башти з бастіонами: Папська, Ковпак, Тенчинська, Ляська (Біла), Денна, Нова (Велика) західна, Рожанка, Комендантська, Лянцкоронська, Нова східна, Водна.

Кожна з цих башт багато зазнала на своєму віку, і в кожної є свої таємниці та загадки (до речі, при огляді Кам’янецької фортеці ми радимо скористатися послугами екскурсоводів, які за чисто символічну плату розка-

Камянець-Подільський. Стара фортеця. Башта Рожанка

жуть вам багато цікавого з історії «бастіону Європи»). Приміром, Папська башта, що знаходиться ліворуч від вхідних воріт, була збудована в 1503—1516 роках коштом Папи Римського Юлія II. А друга її назва — Кармелюкова, і це не випадково. Саме в ній, у спеціальній одиночній камері, на початку XIX століття був ув’язнений Устим Кармелюк — народний герой, ватажок повстанського руху в Західній Україні. До речі, тепер споруди фортеці «заселені» фігурами, що зобра

жають як відомих історичних особистостей, так і тих, чиї імена історія не зберегла. Туристів у замку зустрічають Устим Кармелюк і побратими, відомий польський аристократ Міхал Єжи Во-лодиєвський, оспіваний у романі Генрика Сенкевича, а також невідомий купець, посаджений за борги до боргової ями.

Усередині Нової східної (або Чорної) башти знаходиться колодязь завглибшки 40 метрів, який з’явився тут ще до того, як було почато будівництво фортеці.

Кам’янець-Подільський. Стара фортеця. Лянцкоронська башта

Зі східного боку цитаделі археологи виявили підземний хід, який, за переказами, з’єднував Кам’янець-Подільський з Хотинською фортецею.

У 1620-х роках у Кам’янці-По-дільському під керівництвом інженера Теофіліуса Шомберга почалось будівництво так званого Нового замку (відомого ще під назвою «Вали») — добре укріпленої фортеці, складеної з двох напівбастіонів та куртини, оперезаної глибоким ровом. У ті роки швидко розвивалась артилерія, і тому стіни замку будували з огляду на протистояння потужному артилерійському вогню.

Через те що Кам’янець-Подільський багато разів під час воєн переходив з рук у руки, в архітектурі міста відбилися куль

тури різних народів. Передусім це стосується сакральних споруд. Вершиною змішання вірувань і різних стилів й однією з головних пам’яток Кам’янця-Подільського є кафедральний костьол Св. Петра і Павла (або, як називають його місцеві жителі, — «катедра»). Важко уявити статую Мадонни на турецькому мінареті. Проте в Кам’янці-Подільському можна побачити й таке. Коли місто вкотре перейшло від турків до поляків, ті не стали руйнувати мінарет, але, поставивши на його верхівці статую Мадонни, показали, яка релігія на той момент панувала в місті.

Найстарішою сакральною спорудою Кам’янця-Подільського вважається православний Воскре-

Кам’янецъ-

Подільський.

Петропавлівський

костьол

сенський монастир, який існував ще в XII столітті. На жаль, до наших днів він не зберігся. Серед уцілілих культових пам’яток найдавнішою є вірменська Благовіщенська церква, збудована в XIII столітті. Щоправда, наприкінці XVII століття вона була зруйнована турками й відтоді не відбудовувалась. Лишилася тільки вівтарна частина, яку згодом перетворили на капличку.

Головною церквою української громади в XVI—XVII століттях

була церква Святої Трійці. З 1781 року соборною церквою стала Церква Іоанна Предтечі, розміщена па Вірменському ринку. Обидва храми були зруйновані в 1930-х роках. З уцілілих до наших днів православних церков найдавнішою є Петропавлівська церква (XVI ст.). Цікавою особливістю цієї споруди, як і інших храмів, розміщених на території фортеці, є дзвіниці, які, окрім своєї головної функції, виконували ще й оборонну. Що ж, фортеця

Кам’янець-

Подільський.

Ратуша

є фортеця, і, думаючи про Бога, жителям Кам’янця-Подільського доводилось пам’ятати й про оборону від численних ворогів.

Майже вся західначастина Старого міста під час Середньовіччя складалася з костьолів та монастирів. Це й уже згаданий собор Петра і Павла, і монастир єзуїтів (до наших днів не зберігся), монастирі францисканців, домініканок, кармелітів (не зберігся), тринітарїїв. У центральних кварталах міста розміщений комплекс домініканського монасти

ря — найдавнішого в Кам’янці-Подільському, заснованого ще в XIV столітті.

Серед будівель громадського призначення найдавнішою з уцілілих є Ратуша, вона ж — Польський магістрат. Знаходиться вона, як і годиться, в самому центрі Старого міста. А взагалі, Кам’янець-Подільський одним із перших на території сучасної України дістав магдебурзьке право й міську самоуправу. Ще в 1374 році князь Юрій Коріатович відвів для міста 200 ланів землі й

звільнив поселенців на 20 років від податків на цю землю. Щоправда, спершу магдебурзькі привілеї поширювалися лише на поляків та німців. Це спричинило незадоволення руського населення й навіть викликало занепад міста. Тому в 1491 році за короля Казимира створено самостійну руську юрисдикцію і, відповідно, магістрат. Але поляки та руська людність весь час протистояли одні одним, і в 1670 році окрему руську юрисдикцію ліквідовано й створено змішану польсько-руську, з рівною кількістю членів від кожної національності. До 1790 року діяла також окрема вірменська юрисдикція.

Польська магістратура здавна розміщувалася в будівлі Ратуші. Тут засідала місцева адміністрація, проходили судові засідання. З балкона зачитувалися укази, а також присуди, які виконувались тут же, на площі.

Нині в підземеллях Ратуші розміщено експозиції «Суд у середньовічному Кам’янці-Подільському», своєрідний музей тортур. Видовище, на нашу думку, специфічне. Себто маленьким дітям і надто вразливим людям навряд чи варто ради

ти відвідати цю виставку. А на другому поверсі розмістилась експозиція місцевого художнього музею.

Ще раз повторимось — оглянути всі пам’ятки Кам’янця-По-дільського за короткий час просто неможливо. Але нас чекає ще й Хотин.

Хотинська фортеця, яка є об’єктом нашої подорожі, знаходиться на самій околиці міста. Щоправда, Хотин — містечко невелике, тому йти до неї з центру повільним кроком — хвилин п’ятнадцять. Проходите через парк до місцевого ринку, потім ще кілометра з півтора кривими провулочками (коли ненароком заблукаєте — не біда: місцеві жителі радо покажуть дорогу) — і ви на місці.

Дійшовши до фортеці, кожна людина, напевно, має схожі відчуття: Хотинський замок — грандіозний, і, дивлячись на нього, важко собі уявити, що тепер XXI століття. Здається, що от-от із-за пагорбів з’явиться величезне турецьке військо, а у фортеці захисники міста готуватимуться до оборони.

Вийшовши до Бендерськоїбрами , ви опинитесь біля входу до так званого Нового замку — системи

Якщо ви хочете затриматися в Хотині, улаштуватись на ночівлю краще в готелях Кам’янця-Подільського.

Хотинська цитадель. Комендантська башта

укріплень і споруд, побудованих у 1710-х роках за проектом французьких інженерів. Ліворуч знаходяться фортечні бастіони, Ясська та Руська брами, праворуч — Кам’янець-Подільська брама. Ще одна брама Нової фортеці, Подільська, розміщена в північній частині замку.

За вхід до Старого замку править фортечний дерев’яний міст, відновлений у 1969 році. Біля самої цитаделі знаходиться п’ять башт — Надбрамна, Ковальська, Комендантська, Північна та Східна. Висота стін, що їх з’єднують, — 40, товщина — понад 5 метрів. Тут же, на території Старого замку,

розміщуються князівський палац, будинок коменданта фортеці, замкова церква, будівлі казарм і вхід до підземелля. Оглядати Хотинський замок можна як самостійно, так і скориставшись послугами екскурсовода.

Наостанок одна порада. Запасіться достатньою кількістю плівки для вашого фотоапарата, або ж, якщо ви користуєтесь цифровим апаратом, установіть карту пам’яті великої ємності. Під час подорожі по Кам’янцю-Подільському та Хотину бажання фотографувати постійно посилюється. І буде дуже прикро, коли для найцікавішого кадру не залишиться місця.

ДЕ ЗУПИНИТИСЬ

КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ

«Фільварки-центр», готель, вул. Лесі Українки, 99; тел.: (03849) 33-231, 32-331.

Розміщений у віддаленому від центру тихому районі Руські фільварки. При готелі є бар-ресторан та нічний клуб. Номери двомісні, двомісні з додатковим місцем і двокімнатні з двома додатковими місцями. У кожному номері є телефон, телевізор, санвузол. Автономне опалення та гаряча вода. До вартості входить сніданок.

Двомісний номер: 105 грн; двокімнатний: 125 грн; напівлюкс: 155 грн; люкс: 260 грн.

Gala-Hotel, готельний комплекс,

вул. Лесі Українки, 84;

тел.: (03849) 28-106, 36-777, 30-805.

Розміщений у тихому районі міста, за півтора кілометра від центру, неподалік від в’їзду з боку Чернівців. При готелі є кафе-бар, більярд, бювет із мінеральною водою, парковка. 14 номерів з евроремонтом на 1—4 місця. У кожному номері су-путникове ТБ, повний санвузол з душовою кабіною, цілодобове сервісне обслуговування. До вартості входить сніданок.

Двомісний номер: 200 грн; люкс: 220 грн.

«Гетьман», готельно-туристичний комплекс, вул. Польський ринок, 8; тел.: (067)588-2215, 763-1528.

Розміщений у самому центрі Кам’янця-Подільського. Шикарні інтер’єри, ресторан, сауна з басейном, паркінг. Номери напівлюкс і люкс із кондиціонерами, повністю обладнаними санвузлами, супутниковим телебаченням.

Напівлюкс: 350—450 грн; люкс: 500 грн.

«Смотрич», готель,

вул. Соборна, 4;

тел.: (03849) 30-392, 30-322.

Розміщений у центрі міста. Усі номери зі зручностями, але без ремонту. Двомісний номер: 80 грн.

«Ксенія», приватний готель,

Жванецьке шосе, 3;

тел.: (03849) 28-613, 20-379.

Невеликий приватний готель біля самої фортеці (з тильного боку). При готелі є бар-ресторан, сауна, стоянка, що охороняється, на закритому подвір’ї.

Двомісний номер: від 60 грн; напівлюкс: 120 грн; люкс: 250 грн.

«Україна», готель, вул. Лесі Українки, 32; тел.: (03849) 32-300, 39-148.

Розміщений у центрі, поряд зі Старим містом. До послуг пожильців автостоянка, обмін валют, фітнес-центр, супутникове ТБ.

Напівлюкс: 100 грн; люкс: 180 грн.

«Бастіон», мотель,

Хмельницьке шосе, 9; тел.: (03849) 28-186.

Розміщений поряд з АЗС «Бастіон» на околиці міста. 9 номерів люкс зі зручностями й туркласу (зручності на поверсі).

Одномісний номер: 30 грн; двомісний: 50 грн; люкс: 120 грн.

«Поділля», готель, вул. Лесі Українки, 122; тел.: (03849) 38-847, 38-380.

Розміщений у районі Руські фільварки в зеленій зоні на околиці міста. На території знаходяться джерела мінеральної води. Дво-тримісні номери з умивальником. Туалет і душ на поверсі.

Двомісний номер: від 50 грн.

«Колиба», мотель, с. Гаврилівці, 15 км Чернівецької траси; тел.: (03849) 75-288.

Придорожній ресторанно-готельний комплекс. Є ресторан національної кухні, літній майданчик. 7 номерів, 5 із них з усіма зручностями. Гаряча вода цілодобово.

Двомісний номер: 75 грн.

ХОТИН

«Олімп», готель, вул. Олімпійська, 75; тел.: (03731) 21-361.

Номери при дитячо-юнацькому фізкультурно-спортивному комплексі.

«Дністер», готель, вул. О. Кобилянської, 1.

Розміщений неподалік від центру міста.

ДЕ ПОЇСТИ

Як відзначають усі, хто був у Кам’янці-Подільському, безу

мовний фаворит серед місцевих закладів громадського харчування — це затишний ресторан «Під брамою», розміщений у башті просто біля входу до фортеці. Особливими рисами цього ресторану є інтер’єр, оформлений у козацько-рицарському стилі, тераси, з яких видно фортецю й каньйон, розмаїта кухня й вельми прийнятні ціни. У ресторані «Гостиний двір» (вул. Троїцька, 1) ви можете скуштувати страви традиційної української кухні. Також на території Старого міста працюють ресторан «Стара фортеця», кафе «Мрія», «Ратуша». У Хотині до ваших послуг ресторан «Дністер», розміщений у центрі міста, а також численні невеликі кафе.

КУЛЬТУРА Й РОЗВАГИ

Любителі клубного життя можуть відвідати доволі багатолюдний нічний клуб при готельному центрі «Фільварки-центр» (вул. Лесі Українки, 99). Але дозволимо собі дати одну пораду — замість того, щоб сидіти в гамірному клубі, ще раз прогуляйтесь по Кам’янцю-Подільському. Як стверджують знавці, найкраща нічна розвага в Кам’янці-Подільському — це саме місто, особливо романтичне вночі.

ТРАНСПОРТ

З Києва дістатись до Кам’ян-ця-Подільського найпростіше залізничним транспортом. З більшістю інших міст України прямого залізничного сполучення немає, але з Хмельницького та Чернівців без особливих проблем до Кам’янця-Подільського можна доїхати автобусом або маршрутним таксі. По місту найкраще пересуватись на таксі, бо ціни на цей вид послуг у Кам’янці-Подільському більш ніж помірні. До речі, таксисти прекрасно знають місто, тому можна здійснити міні-екскурсію по Кам’янцю-Подільському (це коштуватиме ледве чи не половину ціни обіду в місцевому ресторані).

Відстань від Києва до Кам’янця-Подільського складає 390 км, від Харкова — 861 км, від Одеси — 562 км (через Умань; шлях через Молдову на 80 км коротший, однак користуватись ним нерозумно, бо через подвійний перетин кордону ви витратите набагато більше часу та грошей), від Львова — 329 км.

Автобусним транспортом дістатись до Хотина можна як із Чернівців (близько 70 км, 15— 20 гри), так і з Кам’янця-Подільського (22 км, 5—7 грн). Автостанція розміщена в центрі міста (вул. Шевченка, 20).


20 кращих екскурсій Україною