КАРІБСЬКА ПІВНІЧ АНДСЬКИЙ ЗАХІД ПІВДЕННИЙ КОНУС

З усіх континентів Південна Америка має найбільш упізнавану форму — гігантський трикутник, що з’єднується з континентом Північної Америки вузьким суходільним мостом материкової частини Середньої Америки. Не так помітним, однак, є те, що цей континент лежить не тільки південніше, а й східніше від свого північного сусіда. Ліма, столиця Перу, одне з найбільш західних міст континенту, лежить східніше, ніж Маямі штату Флоріда. Таким чином, Південна Америка набагато більше випинається в Атлантичний океан, ніж Північна Америка, а південноамериканське узбережжя набагато ближче до Африки і навіть до південної частини Європи, ніж узбережжя Середньої та Північної Америк. Але така просунутість на схід також означає, що західний бік Південної Америки є відкритий набагато більшим просторам Тихого океану, ніж Північна Америка. Відстань від Чілі до Австралії майже вдвічі більша, ніж відстань від Каліфорнії до Японії.

Ніби підкреслюючи орієнтацію Південної Америки на північ і схід, західні кордони континенту облямовані одним із найдовших і найвищих на земній кулі гірських хребтів. Це Анди — суцільна гігантська стіна, яка простягається від Вогняної Землі, розташованої поблизу південної вершини трикутника, до Венесуели на крайній півночі (рис. 6-1). Будь-яка фізична карта світу чітко відображує існування цього ланцюга гір, особливо при лінійному розташуванні ізогієт (ліній, які з’єднують місцевості з однаковою кількістю опадів) на рисунку 1-7 і на видовженій кліматичній карті високогірних районів, представленій на рисунку 1-8. Більше того, як видно з рисунка 1-9, найбільша концентрація населення у Південній Америці зосереджується вздовж східного та північного узбереж континенту. Ця концентрація є незрівнянно більшою, ніж на Андському Заході.

Ще однією важливою фізіографічною особливістю Південної Америки, яка домінує в центрі її північної частини, є басейн ріки Амазонки. Вода з цього обширного вологого тропічного

амфітеатру відводиться однією з найпотужніших рік на Землі, що, як показано на рисунку 6-1, живиться півдесятком великих приток, кожна з яких є рікою світового значення. Більшу частину решти континенту можна позначити як плато, найважливішими компонентами якого є обширне Бразільське плоскогір’я, що займає майже весь південний схід басейну Амазонки, Гвіанське плоскогір’я, що лежить на північ від нижньої частини

басейну, та холодне Патагонське плато, яке займає південну третину Аргентини. На рисунку 6-1 також показано два інші важливі річкові басейни континенту: басейн Парани—Парагваю в центрі південної частини Південної Америки, до якого входить родючий район Пампа в Аргентині і води якого виносяться в Ла-Плату, і басейн Оріноко на крайній півночі, який виносить води з внутрішніх районів Колумбії та Венесуели.

Південна Америка, характерними рисами якої завжди були регіональні відмінності, політична нестабільність і повільний розвиток, вступила в еру нових можливостей. Її головні країни, кожна з яких до недавнього часу йшла своїм шляхом, відкрили для себе переваги налагодження більш тісних двосторонніх та багатосторонніх зв’язків. Особливо це стосується угод про вільну торгівлю. Хунти та їхні залишки практично зметені з політичного горизонту, і війська повернулися до своїх казарм на користь більш демократичних форм правління. Нові транспортні магістралі відкривають можливості для заселення багатьох віддалених частин континенту. Південна Америка стала світовим лідером у видобутку корисних копалин. Відкриті нові родовища вугілля і нафти в Колумбії, залізної руди і золота на велетенських просторах басейну Амазонки, поклади міді у південній частині Перу і

на півночі Чілі, срібло, цинк і свинець в Андах Перу. Приходить розуміння того, шо нарешті стан справ у цьому географічному світі став покращуватися, і його країни стоять на порозі безпрецедентного економічного зростання.

Цей оптимізм, однак, вгамовується існуванням серйозних проблем і перешкод, які ще мають бути розв’язані й подолані. В той час як у деяких районах Південної Америки вдалося досягнути реального покращання ситуації, характерними ознаками багатьох інших продовжують залишатися недосконалість інфраструктури, корупція, неефективність та нестабільність розвитку. Найбільш суттєвим моментом є те, що в усьому цьому світі розрив між багатими і бідними постійно збільшується. З 1980 р. відсоток населення континенту, яке живе нижче рівня бідності, різко сягнув від 27 до 35. За даними Світового банку, багатії, відсоток яких

Головні географічні особливості Південної Америки

1. Двома домінуючими ознаками південноамериканської фізіографії є Андські гори на заході та басейн ріки Амазонки в центрі північної частини. Більшу частину решти континенту займають плато.

2. Половину площі цього світу займає Бразілія; в цій країні також сконцентрована половина його населення.

3. Населення Південної Америки зосереджується на периферії континенту. Більшість внутрішніх районів заселена слабо, але останнім часом вони дедалі більше розвиваються.

4. Взаємозв’язки між державами цього світу сьогодні покращуються. Економічна інтеґрація стала потужною силою, особливо у південній частині континенту.

5. Регіональні економічні контрасти і відмінності у географічному світі в цілому, а також всередині окремих країн залишаються значними.

6. Культурний плюралізм існує майже в усіх країнах цього географічного світу; він часто має регіональні прояви.

7. Швидке зростання міст продовжує залишатися характерною особливістю Південної Америки, а рівень урбанізації є таким же високим, як у Сполучених Штатах або Європі.