ЛАОС

Величний Меконґ

Зі своїх витоків поміж засніженими піками Китаю ріка Меконґ мчить протягом 4200 км (2600 миль) до своєї дельти у найпівденнішому В’єтнамі. Цей «Дунай Південно-Східної Азії» перетинає п’ять країн цього світу або розмежовує їх, підтримуючи рибалок, землеробів, які сіють рис, формуючи транспортний шлях серед бездоріжжя і забезпечуючи електроенергією з гребель у верхів’ї. Десятки мільйонів людності залежать від вод Меконґу — від селян, які ведуть натуральне господарство у Лаосі, до мешканців багатоквартирних будинків у В’єтнамі. Дельта Меконґу на півдні В’єтнаму є однією з найзаселеніших територій цього світу і забезпечує отримання величезних урожаїв рису.

Але і тут не без проблем. Китай збудував дві греблі через Ланьцанцзян (як тут називають Меконґ) для постачання провінції Юньнань електроенергією, і країни у низів’ї ріки турбуються, що у період посухи китайці змушені будуть сповільнити її течію, щоб утримувати повні водосховища. Камбоджа занепокоєна долею великого природного озера Тонлесап, яке живлять притоки Меконґу. У В’єтнамі селяни хвилюються, що солона морська вода затопить земельні ділянки у разі падіння рівня води у Меконґу. А китайці можуть бути не єдиними, хто будуватиме греблі у

майбутньому: Таїланд виявив інтерес до зведення греблі на кордоні з Лаосом, який позначає Меконґ.

У такій ситуації держави у верхів’ї мають перевагу над тими, які лежать нижче за течією. Створено кілька міжнародних організацій для координації розвитку в басейні Меконґу, включно з Комісією з ріки Меконґ (КРМ), заснованої півстоліття тому. Китай запропонував продавати електроенергію зі своїх станцій Таїланду, Лаосу і М’янмі. Загальні зусилля щодо зменшення лісозаготівель у басейні Меконґу мали певний ефект. Після консультацій з КРМ Австралія збудувала міст, що пов’язує Лаос і Таїланд. Існує навіть план перетворення ріки Меконґ на судноплавну від провінції Юньнань до узбережжя: це дасть альтернативний вихід до моря для суходільної частини Китаю.

Однак пропливаючи Меконґом сьогодні, ви, мабуть, будете вражені повільним розвитком уздовж цієї водної артерії. Дерев’яні човни, села з очеретяними покрівлями, застарілі переправи, клапотні земельні ділянки… Мало що можна помітити із сучасної інфраструктури. І все ж саме Меконґ та його басейн є дорогою життя для переважно сільських спільнот материкової Південно-Східної Азії.

Повоєнна трагедія Камбоджі триває й до сьогодні. Колись самодостатня і спроможна годувати інших, тепер країна змушена імпортувати продовольство. Рис та бобові належать до першорядних культур, але неправильне використання сільськогосподарських угідь відкинуло виробництво далеко назад, а політична боротьба на селі зруйнувала систему постачання на довгі роки.

Камбоджійці сподіваються, що туризм, зосереджений головно на величних храмах в Ангкорі, стане основою їхньої економіки. Політична стабільність є передумовою розвитку цієї галузі, але вона поки що не повернулася до цього старовинного королівства.

На північ від Камбоджі лежить єдина оточена суходолом країна Південно-Східної Азії — Лаос (рис. 11-8). Внутрішній та ізольований, Лаос мало змінився впродовж 60 років французької колоніальної адміністрації (1893—1953 рр.). Разом з іншими французькими територіями він став незалежною державою, але незабаром це добре укріплене патріархальне королівство впало жертвою боротьби між традиціоналістами та войовничими комуністами, і стара система розпалася.

«Подорожуючи провінцією Сянкхоанґ у північно-центральному Лаосі, я зупинився, щоб подивитися на людей, які працювали на газовому млині для рису. З ними виникли деякі проблеми спілкування, але від підлітка я довідався, що цей пристрій зроблено з військового устаткування США, включно з барабаном (цікаво, що там могло бути раніше) і лійкою, яку змонтовано з бомбової обшивки».

Лаос має щонайменше п’ятьох сусідів, один з яких є східноазійським гігантом, — це Китай. Ріка Меконг формує дві довгі ділянки його західного кордону, а життєво важливий кордон із В’єтнамом на сході пролягає на гористій території. Маючи 5,5 млн людності (більше половини її є етнічними лаосцями, близькими до тайців Таїланду), Лаос оточений відносно сильними сусідами. У країні немає залізниць, є лише декілька кілометрів доріг із твердим покриттям; у ній майже не розвинута промисловість; вона лише на 17 % урбанізована

(столиця В’єнтьян лежить на Меконзі, і від неї прокладено нафтопровід до в’єтнамського узбережжя). Сьогодні Лаос є найбіднішим і найнеспокійнішим державним утворенням регіону.