ЛЬВІВ

Звісно, Львів — велике місто, у ньому є нові, так звані спальні, райони, є місця, що їх називають непривітно-жорстким словом «промзона», де зосереджені промислові підприємства. Та не вони роблять Львів містом, яке, раз відвідавши, ми мріємо відвідати знов, побачити на його тихих, брукованих вулицях щось неповторне, чого ще не бачили ніде і ніколи. Львів — це культурний та

Панорама старого міста з домініканським собором та баштою Корнякта

архітектурний діамант, сяйливими гранями якого є понад 2000 пам’яток історії й архітектури. Недарма всю центральну частину міста внесено до Списку світової культурної спадщини ЮНЕСКО. Львів — це переплетення культур і вишукана суміш стилів. Католицькі собори поряд із право-

славними храмами, вірменськими церквами й синагогами. А щодо архітектури, то можна з певністю сказати — в усьому світі небагато знайдеться міст, де поряд можна зустріти шедеври мало не всіх архітектурних стилів: готики та бароко, романського стилю та ренесансу, рококо та ампіру, модернізму та конструктивізму…

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА

Уперше Львів згадується в літописах, датованих 1256 роком. Засновником міста вважається галицько-волинський князь Данило Галицький, який назвав його на честь свого сина Лева. Невдовзі на берегах річки Полтви виріс добре укріплений замок, а в 1272 році «хрещений батько» міста переніс столицю князівства з Галича до Львова.

Далі історія міста багато чим нагадує історію більшості середньовічних міст, які швидко ставали важливими торговими, політичними й культурними центрами.

І все-таки Львів — місто особливе. Передусім тому, що йому вдалось успішно відбити атаки руйнівних зграй монголо-татар.

Небагатьом містам судилося протистояти жорстоким ордам нащадків Чингісхана. А «місту Лева» це вдалося двічі (до речі, Львів за свою багатовікову історію 24 рази був обложений, однак жодного разу місто не вдалось узяти штурмом). Самовіддана боротьба галичан значною мірою сприяла тому, що татари так і не зважились іти в Європу. За що Європа «відплатила» Галицько-Волинському князівству по-своєму. Польські, литовські й угорські завойовники не забули скористатись нагодою й прибрали до рук ослаблену державу, поділивши її між собою.

У 1340 році Львів став володінням литовського князя Лю-барта, а всього через десять років місто перейшло під владу польського короля Казимира III. І слід сказати, при цьому зовсім не втратив свого значення, радше навпаки, ще більше зміцнив своє становище важливого культурного й економічного центру. У 1356 році Львів дістав магдебурзьке право.

Протягом своєї багатовікової історії «місто Лева» кілька разів переходило з рук у руки (за нього боролись Австрія та Польща), багаторазово було обложене й

Надзвичайно вигідне географічне положення на перетині головних торговельних шляхів за кілька років зробило Львів центром регіону.

Історична довідка

Визначні місця

зруйноване ворогом, але щоразу відроджувалося.

Після Першої світової війни й розпаду Австро-Угорської імперії Львів на якийсь час став столицею Західноукраїнської Народної Республіки. Але невдовзі Галичина, а разом з нею і Львів знов опинились під владою Польщі. У 1939 році згідно з пактом Ріб-бентропа—Молотова місто ввійшло до складу УРСР.

Сьогодні Львів — обласний центр України. Населення — близько 830 тисяч жителів. Щороку місто відвідують понад 200 тисяч туристів.

ВИЗНАЧНІ МІСЦЯ

Площа Ринок і прилеглі до неї будівлі (XIV—XIX ст.).

Високий замок (парк у центральній частині міста).

Порохова вежа (1554—

1556 рр.), вул. Підвальна, 47.

Собор Св. Юра (1744—1770 рр.), пл. Святого Юра, 5.

Кафедральний собор (1360— 1479 рр.), пл. Кафедральна.

Вірменський собор і монастир (1363—1370 рр.).

Бернардинський костьол і монастир (1600—1630 рр.),

пл. Возз’єднання, 4.

Домініканський костьол (1745— 1764 рр.), вул. Ставропігіївська, 1.

Костьол єзуїтів (1610—1630 рр.), вул. Театральна, 11.

Театр опери та балету

ім. С. Крушельницької (1897—

1900 рр.), пр. Свободи, 28.

Міський арсенал (1554—

1556 рр.), вул. Підвальна, 5.

Королівський арсенал (1639— 1643 рр.), нині — Львівський обласний державний архів, вул. Підвальна, 13.

Церква Св. Миколая (XIII ст.), вул. Б. Хмельницького, 28.

Успенська церква (XVI—

XVII ст.), вул. Підвальна, 9.

Палац Потоцьких (1880-ті рр.), вул. Коперника, 15.

Головний корпус університету

(1877—1881 рр.),

вул. Університетська, 1.

Ті, хто бодай раз бував у Львові, напевно, легко здогадаються, звідки ми почнемо нашу екскурсію по «місту Лева». Ось уже шість з половиною віків площа Ринок є і географічним, і культурним центром міста, осереддям його життя.

Магдебурзьке право, як відомо, суттєво розширювало права місцевого самоврядування, обмежуючи владу феодалів і підкоряючи місто безпосередньо королю, інтереси якого представляв міський староста. А для того

щоб члени самоврядування могли де-небудь засідати й вирішувати найважливіші для життя міста питання, Львову потрібна була Ратуша.

Звичайно, що розміщуватися Ратуша мала в самому серці міста, а значить на площі Ринок. Першу Ратушу було побудовано в 1381 році — висока споруда вивершувалася сторожовою баштою, галереєю для міського сурмача й годинником, одним із перших у Європі. Каміння в ті часи коштувало неймовірно дорого, тому будівля була дерев’яною. У ті роки пожежі ставали бідою дерев’яних міст, досить було однієї іскри, щоб за кілька годин велике місто перетворилось на попіл. Львів щодо цього не був винятком. Під час однієї з пожеж дерев’яна Ратуша згоріла.

На початку XVII століття на площі Ринок побудували нову Ратушу, цього разу кам’яну. Однак і ця будівля не вціліла, тому що в 1826 році з невідомих причин повалилась її вежа. Будівлю, що сьогодні височіє на площі Ринок, зведено в 1835 році за проектом архітекторів Ю. Марк-ля, Ф. Третера й А. Вондрашки. У 1852 році на вежі Ратуші встановлено годинник діаметром понад 3 метри. Незважаючи на те, що будівля Ратуші, можна сказати, досить молода порівняно з історією

Висота львівської Ратуші — 65 метрів.

Ратуша та Успенська церква

міста, вона є одним із найбільших символів Львова. Ратуша входить до найпопулярніших туристичних об’єктів міста. Адже досить подолати всього 400 сходинок, і ви опинитесь на оглядовому майданчику, звідки видно прекрасне «місто Лева».

Друга половина XVI століття — це епоха Відродження, пора, коли Львів почав забудовуватись у стилі італійського ренесансу. Слід сказати, що «місто Лева» — це, мабуть, єдине місце в Україні, де настільки помітний вплив італійської архітектури. Відтоді й сформувався унікальний стиль забудови центральної частини міста, у тому числі й площі Ринок. Час та обставини диктували свої умо

ви. З одного боку, львівські аристократи конче бажали, щоб їхні будинки проектували найкращі італійські архітектори, через що ті й були схожі на маленькі палаци. З другого — земля в центрі міста, особливо в районі площі Ринок, уже тоді була досить-таки дорога. Тому зводилися будинки доволі високими (на ті часи, звісно), зазвичай на три поверхи.

Усього на площі Ринок розміщено 44 будівлі. І кожен із цих будинків може розповісти свою, особливу історію. Ось, наприклад, у домі на східному боці площі Ринок наприкінці XVI століття мешкала місцева красуня, така собі Ганна. Скільки чоловічих сердець розбила ця легковажна панночка! Якось

Домініканський костьол

у її оселі зустрілись двоє суперників, і кожний вважав, що тільки він має право на кохання Ганни. Звичайно, суперечка могла вирішитись лише на дуелі, яка й відбулась тут-таки, в домі. У результаті одного з дуелянтів смертельно поранено. А другого чекав суд і суворе покарання. Та справі допомогла лицарська шляхетність. Суд відбувся, але він повністю виправдав убивцю, бо його суперник, умираючи, визнав себе винним у сварці.

За півтора століття в іншому будинку на площі Ринок грали весілля. Ні, в тому, що коронний гетьман Сенявський видавав заміж свою дочку, не було нічого дивного. Але як це відбувалось! Під час урочистої вечері на фасаді будинку й усередині його горіли 600 смолоскипів і 400 ліхтарів. Однак розкішна святкова

ілюмінація — це ще не все. Адже весілля було не абичиє, а дочки самого гетьмана. А значить, випити за здоров’я молодих мали не тільки запрошені на вечерю, але й усі мешканці міста. Та як напоїти таку силу людей? Завдання вирішили просто й ефективно — по кутах будинку встановили чотири ринви, звідки декілька годин рікою лилося вино! І кожний міг підійти, налити собі келих і випити за щастя молодих.

Заслуговує на увагу й будинок № 6 на площі Ринок. Побудував його грецький купець і меценат Корнякт, а вирізняється будинок тим, що тут збереглося одне з небагатьох на території всього колишнього СРСР італійське (або венеціанське) подвір’я.

Ще однією славною пам’яткою площі Ринок є унікальні фонтани. Колись, ще за часів правління

3
л

Монастир бернардинців за кріпосною стіною

польських королів, на площі Ринок було викопано міські колодязі. Згодом вони зникли за непотрібністю, але на згадку про них у 1793 році на місці колодязів установлено чотири фонтани-скульптури: Нептуна, Адоніса, Діани й Амфітріти.

Підемо далі оглядати визначні місця Львова. Слід сказати, що заняття це важкеньке, адже у Львові 2000 різноманітних об’єктів визнано пам’ятками

історії та архітектури. Так що, ясна річ, більша частина з них випаде зі сфери нашої уваги. Ми до певного часу залишимо обіч домініканський костьол, унікальну пам’ятку архітектури епохи бароко, ансамбль Успенської церкви — типовий зразок архітектури епохи Ренесансу, кафедральний собор — в архітектурі якого переплелись готика та бароко. Доведеться відкласти й знайомство з костьолом та монастирем бернардинців,

оточеним потужною фортечною стіною. У принципі, ніщо не заважає вам вибрати інший маршрут й оглянути ці та багато інших архітектурних шедеврів. Але наш шлях лежить через вулиці Краківську та Івана Гонти до проспекту Свободи. Тут на нас чекає славетна львівська Опера. Пройти повз цей архітектурний шедевр ми просто не можемо. Львівський оперний театр — це також символ Львова, і тому зупинимось докладніше на його історії.

Наприкінці XIX століття Львів розвивався швидкими темпами, місто на річці Полтва стало центром ділового й культурного життя не тільки Галичини, але й усього Сходу Європи. Звичайно, що в місті, яке претендує на звання культурного центру, має бути театр, і не один, а що більше, то краще. А з цим у «місті Лева» в ті часи було не все гаразд. У місті, яке здавна було пристановищем для мандрівних театральних груп, працював усього один постійний театр.

Кінець кінцем львів’янам усе-таки вдалось переконати міське начальство в необхідності побудувати новий театр. Було вирішено, що конкурс на найкращий проект театру буде анонімним. Спеціальна комісія, що засідала в Лейпцигу, розглядала пронумеровані проекти, на яких не стояли імена їхніх авторів.

Біля костьолу

Рішення комісії вразило всіх. Фаворитом конкурсу вважалася відома фірма «Фельнер і Гельмер», що вже мала серед своїх проектів театри у Відні, Одесі та багатьох інших містах Європи. У конкурсі брали участь й інші відомі європейські світила архітектури. Але переміг місцевий архітектор, випускник Берлінської будівельної академії Зиґмунд Горголевський.

Перед усіма архітекторами, що брали участь у конкурсі на будівництво львівського театру, стояла проблема — де розмістити будівлю. Адже центр Львова був дуже щільно забудований, а зносити будівлі, що мали історичну цінність, не можна було ні в якому разі. Тут же протікала річка Полтва, що підмивала ґрунтовими бо

Оперний театр

дами навколишні території. Будувати театр не в центрі, а десь в іншому місці? Якось несолідно. Однак що робити? От і пропонували всі архітектори проекти, за якими майбутній театр розміщувався будь-де, тільки не в центрі Львова. Усі, крім Зиґмунда Горголевського…

Поставити оперний театр на воді? О, це сміливо, точніше навіть безумно сміливо. Ні, звісно, не йшлося про влаштування першого водного оперного театру. Зиґмунд Горголевський запропонував інше. Будівлі в центрі Львова зносити не можна, але чому б не збудувати театр там, де тече Полтва? Осушити потрібну площу, а річку пустити під зем

лею у величезній бетонній трубі? Сміливо, дуже сміливо, і при цьому цілком можливо. Так думав Зиґмунд Горголевський, створюючи свій проект, так думала й конкурсна комісія, яка визнала цей проект найкращим.

Звісно, це рішення викликало немало суперечок і сумнівів. Тим більше, що Горголевський пропонував будувати величезну будівлю не на звичному фундаменті (який через дію ґрунтових вод був би невдовзі зруйнований), а на велетенських розмірів плиті. Конкуренти Зиґмунда Горголевського прогнозували найсумніші результати. «Це утопія! — проголошували вони. — Безглузда трата грошей та сил! Повірте, цей театр

Вулички старого Львова

завалиться ще до того, як буде збудовано другий поверх!» Особливо лютилися Герман Гельмер і Фердинанд Фельнер. Автори проекту Одеського оперного театру навіть спеціально залишились у Львові, щоб на власні очі спостерігати за будівництвом і тим (так вони гадали), як театр почне руйнуватись. Але час показав, що конкуренти Горголевського дарма сподівались на це.

Улітку 1896 року почалися земляні роботи, а взимку наступного року відбулись урочисті закладини першого каменя в підмурівок будівлі. Зиґмунд Горголевський днював і ночував на будівництві, особисто керував земляними, будівельними й розпорядчими ро

ботами, сам добирав підрядчиків і постачальників обладнання. А слід сказати, що постачальники ці були славнозвісні. Наприклад, роботи з налаштування систем опалення, освітлення, вентиляції виконала відома німецька фірма «Сіменс». Але й місцеві фахівці не лишилися осторонь, наприклад, більшу частину будівельних робіт виконала фірма, що належала львівському інженеру Іванові Левинському.

Робота кипіла і вдень, і вночі. Велику за розмірами будівлю (зал для глядачів, наприклад, розрахований на більш ніж тисячу людей) зведено за три роки. Будівництво театру коштувало 2 мільйони 400 тисяч

Пам’ятник А. Міцкевичу австрійських крон. Приблизно дві третини цієї суми виділила міська влада, решту коштів отримано від добровільних жертводавців, в основному заможних львівських меценатів.

Щодо архітектурних і художніх аспектів, то Львівський оперний театр — це класичні архітектурні традиції, і, як і у випадку з одеською Оперою, багатство й блиск змішання різних стилів. Особливо розкішний вигляд мають інтер’єри залу, передусім унікальна картина-завіса «Парнас» роботи художника Генріха Се-мирадського. До речі, за свою титанічну роботу художник не взяв ні копійки.

Відкрився театр 4 жовтня 1900 року. У цей вечір у приміщенні театру відбувся показ

лірико-драматичної опери «Янек» В. Желенського — про життя карпатських верховинців. Провідну партію виконував український тенор Олександр Мишуга.

Отже, ми перед будівлею львівської Опери. А що стосується подальшого маршруту, то тут ми дамо вам, шановні туристи, вибирати (якщо, звісно, ви не обмежені часом). Можна рушити в бік парку імені Івана Франка й відомого собору Святого Юра — головної святині Української греко-католицької церкви. Можна повернутися в район площі Ринок й оглянути вже згадані культові пам’ятки Львова. Можна піти до парку Високий Замок, звідки ви можете помилуватись прекрасними краєвидами Львова. Вельми захопливою буде й екскурсія по музеях Львова (див. розділ «Культура й розваги»). Взагалі, Львів відкритий для вас, це місто, що цікаве всім і завжди, і знайомство з ним залишить у вас незабутні враження.

(fgj)

ДЕ ЗУПИНИТИСЬ

«Гранд-готель», готель, пр. Свободи, 13; тел.: (0322) 76-91-70.

Розміщений у центрі міста. До послуг клієнтів ресторани «Гранд-готель»

Собор Святого Юра

та «Альпака», піано-бар, диско-бар, казино. У фітнес-центрі є басейн із зустрічною хвилею, джакузі, сауна, тре-нажерний зал, солярій, тут надаються послуги професійних масажистів та досвідчених інструкторів. Номери різних категорій з усіма зручностями й повним комплектом сучасного обладнання. До вартості проживання входить сніданок.

Одномісний номер: 630 грн; двомісний: 795—885 грн; напівлюкс: 975 грн; люкс: 1150—1800 грн.

«Дністер», готель, вул. Матейка, 6; тел.: (0322) 971017.

Знаходиться в центрі міста. До послуг клієнтів ресторан, бари, конференц-зал, автостоянка, що охороняється. Номери з усіма зручностями й повним комплектом обладнання (су-путникове ТБ, телефон, душ). До вартості проживання входить сніданок.

Двомісний номер: 500—850 грн; люкс: 1300 грн.

«Супутник», готель, вул. Княгині Ольги, 116; тел.: (0322) 64-58-22, 65-24-21.

Готель категорії «4 зірки» знаходиться у віддаленій від центру частині міста. До послуг клієнтів ресторан, кафе, бар, сауна, басейн, автосто-

янка. У номерах усіх категорій є всі зручності, телевізор, телефон, холодильник. До вартості проживання входить сніданок.

Двомісний номер: 210 грн; на-півлюкс: 560 грн; люкс: 660 грн.

«Опера», готель, пр. Свободи, 45; тел.: (032)225-9000.

Розміщений у самому центрі Львова, навпроти Оперного театру. До послуг клієнтів два ресторани, конференц-зал з першокласним обладнанням, кімната для переговорів. До вартості проживання входить сніданок (шведський стіл).

Стандартний номер: 450 грн; люкс: 1520 грн.

«Еней», міні-готель,

вул. Шимзерів, 2;

тел.: (0322) 768799, 965031.

Розміщений у парковій зоні неподалік від центру міста. До послуг пожильців ресторан, бар і літній майданчик, більярд, спортивний тренажер, сауна, відкритий басейн, автостоянка. У кожному номері є кондиціонер, супутникове ТБ, телефон, холодильник, міні-бар, повністю обладнана ванна кімната.

Двомісний номер: 496 грн; на-півлюкс: 558 грн; люкс: 1178 грн.

«НТОН», готель, вул. Шевченка, 157; тел.: (032)233-71-72.

Розміщений неподалік від центру міста. Усі номери обладнані телефонами, супутниковим телебаченням, душовими кабінками (люкси — ваннами), кондиціонерами, фенами, холодильниками (крім найдешевших). Гаряча й холодна вода — цілодобово,

опалення — автономне. До послуг клієнтів ресторан, бар, пункт обміну валюти, автостоянка, що охороняється, інтернет, факс, ксерокс, конференц-зали, оздоровчий центр (масаж, тренажерний зал та ін.).

Двомісний економ-номер: 235— 270 грн; стандартний: 360 грн; на-півлюкс: 395—430 грн; люкс: 570 грн.

«Волтер», готель,

вул. Липинського, 60а;

тел.: (0322) 94-88-88, 94-88-89.

Розміщений неподалік від центру. Комфортабельні номери з сучасними меблями, імпортною сантехнікою, кабельним ТБ, телефонами, виходом до інтернет. До вартості проживання входить сніданок.

Одномісний номер: 260 грн; двомісний: 300—480 грн; напівлюкс: 450—580 грн; люкс: 670—1200 грн.

«Жорж», готель, пл. Міцкевича, 1; тел.: (0322) 72-59-52.

Розміщений у центрі міста. До послуг пожильців комфортабельні номери, ресторан, бар, конференц-зал. В усіх номерах (крім другого класу) є всі зручності, кабельне ТБ, телефон, холодильник.

Двомісний номер без зручностей: 164 грн; стандартний: 365 грн; напівлюкс: 388 грн; люкс: 470 грн.

«Тустань», готель, вул. Любинська, 168а; тел.: (0322) 69-28-81.

Розміщений неподалік від Львівського аеропорту. При готелі є перукарня, пральня, масажний кабінет, конференц-зал, автостоянка, кафе-бар. Номери різних категорій з телевізорами, холодильниками, телефонами.

Двомісний номер: ПО грн; на-півлюкс: 182 грн; люкс: 232 грн.

«У Бюргера», готель,

вул. І. Франка, 73;

тел.: 8(0322) 76-12-51, 75-49-54,

296-65-69.

Розміщений неподалік від центру міста. Є ресторан на три зали, бар, автостоянка. Двомісні номери зі зручностями (чотири номери з душем, два номери з ванною), а також один двокімнатний номер люкс. До вартості проживання входить сніданок.

Двомісний: 300—450 грн; напів-люкс: 600 грн; люкс: 900—1050 грн.

«Львів», готель, пр. Чорновола, 7; тел.: (0322) 79-22-72, 79-22-70.

Розміщений у самому центрі міста, неподалік від Оперного театру. Номери різноманітних категорій (зі зручностями на поверсі, зі зручностями в номері), напівлюкси обладнані телефонами, телевізорами, холодильниками.

Одномісний номер: 70—120 грн; двомісний: 160 грн; напівлюкс: 320 грн.

«Турист», готель,

вул. Коновальця, 103;

тел.: (032) 237-0624, 237-0627.

Розміщений за 15 хвилин їзди від центру міста. При готелі є бар, буфет, боулінг-клуб, сауна, конференц-зал, автостоянка. Усі номери зі зручностями, телевізорами.

Одномісний номер: 150 грн; двомісний: 200 грн; двокімнатний: 310 грн.

«Незалежність», готель, вул. Тершаківців, 6а;

тел.: (0322) 75-72-14, 75-45-61, 75-66-31.

Розміщений у старовинній частині міста, неподалік від центру. До послуг пожильців номери зі зручностями, ТБ,холодильниками.

Двомісний номер: 140 грн.

«Київ», готель, вул. Городоцька, 15; тел.: (0322) 74-21-05.

Розміщений у самому центрі міста, за 100 м від Оперного театру. Меблі й сантехніка радянських часів, у деяких номерах зроблено легкий косметичний ремонт.

Двомісний номер: 130 грн.

«Власта», готель, вул. Клепарівська, ЗО; тел.: (0322) 33-34-30.

Розміщений неподалік від центру міста. До послуг пожильців два бари, ресторан, конференц-зал на 80 місць, перукарня, пральня, номери різноманітних категорій зі зручностями.

Двомісний номер: 110—140 грн; напівлюкс: 275 грн; люкс: 300 грн.

КУЛЬТУРА Й РОЗВАГИ

Для театралів Львів театральний цікавий не менше, ніж Львів архітектурний для цінителів пам’яток стародавнього будівництва. Звичайно, що центром театрального життя Львова є Театр опери та балету (пр. Свободи, 28). Про історію театру ми вже розповідали, тому зупинимось на

Культура й розваги

прозаїчніших речах. Денні вистави починаються о 12.00, вечірні — о 18.00. Каси працюють з 11.00 до 19.00 (крім понеділка), ціна квитка коливається від 5 до 75 грн. Про поточний репертуар театру можна дізнатися, зателефонувавши за тел. (0322) 72-85-62.

Репертуар Національного академічного українського драматичного театру ім. М. Зань-ковецької (вул. Лесі Українки, 1, неподалік від Оперного театру, тел.: (0322) 72-07-62, 72-05-83) переважно складається з вистав, поставлених за творами українських драматургів (як класиків, так і сучасних), а також шедеврів світового театрального мистецтва. Спектаклі починаються о 18.00, ціна квитка дуже демократична — від 5 до 25 грн.

Театр «Воскресіння» (пл. Генерала Григоренка, 5) був створений у 1990 році відомим режисером Ярославом Федоришиним. Цей театр цілком можна назвати «театральною лабораторією», адже саме тут український глядач може познайомитися з виставами, що мають світове визнання. Спектаклі починаються о 19.00, про репертуар можна дізнатися за тел. (0322) 741-160.

Театр імені Леся Курбаса (вул. Леся Курбаса, 3, тел.: (0322) 798-657, 729-204), заснований у 1988 році, за час свого існування став одним з

провідних театральних колективів країни, а режисер Володимир Кучинський та актори театру завоювали чимало нагород на престижних міжнародних конкурсах. Спектаклі починаються о 19.00, ціна квитка від 10 до 20 грн.

Любителі органної музики можуть відвідати Будинок органної та камерної музики (вул. С. Бандери, 8, концерти відбуваються щосуботи й щонеділі з 17.00) та Малу залу органної музики, що розташувалася в Домініканському костьолі (вул. Старопігіївська, 1).

Докладна розповідь про всі львівські музеї (а їх налічується понад 50) забере надто багато часу, тому ми обмежимось лише переліком найцікавіших музейних закладів.

Львівська галерея мистецтв, вул. Стефаника, 3.

Вхід з 11.00 до 18.00, вихідний — понеділок.

Львівський історичний музей, пл. Ринок, 4, 6, 24 (розміщений у трьох будівлях).

Вхід з 10.00 до 16.30, вихідний — середа.

Національний музей, пр. Свободи, 20.

Вхід з 10.00 до 17.00, вихідний — понеділок.

Музей етнографії та художнього промислу,

За кількістю музеїв Львів посідає одне з перших місць в Україні.

вул. Свободи, 15.

Вхід з 11.00 до 17.00, вихідний — понеділок.

Музей меблів та кришталю, пл. Ринок, 10.

Вхід з 11.00 до 17.00, вихідний — понеділок.

Аптека-музей, вул. Друкарська, 2.

Вхід з 10.00 до 17.00, без вихідних.

Музей броварства, вул. Клепарівська, 18.

Вхід з 10.30 до 18.00, вихідний — вівторок.

Личаківський цвинтар (унікальна колекція надгробків),

вул. Шимзерів.

Вхід з 9.00 до 17.00.

Музей зброї «Арсенал», вул. Підвальна, 5.

Вхід з 10.00 до 16.30, вихідний — середа.

Літературно-меморіальний музей Івана Франка, вул. І. Франка, 150—152.

Вхід з 10.00 до 16.00, вихідний — вівторок.

Якщо ви подорожуєте з дітьми, то ми порадимо вам сходити на вистави Львівського цирку (вул. Го-родоцька, 83, тел. (0322) 72-40-48).

Нічний Львів не менш цікавий, ніж Львів удень. Це стосується й освітлених ліхтарями пам’яток архітектури, й нічного життя,

що вирує в клубах ZanZibaR (вул. Липинського, 36), Beat/Bit club + Станція МЕТРО (вул. Зелена, 14), Millenium (пр. Чор-новола, 2), МіЮО (вул. Наукова, 7), Picasso (вул. Зелена, 88), S. Dali (вул. Повітряна, 20). Для азартних людей відкриті казино «Спліт» (пл. Міцкевича, 6/7), «Жорж» (вул. Вороного, 2), «Карпати» (пл. Міцкевича, 1), «Софія» (пр. Шевченка, 10).

ДЕ ПОЇСТИ

Щодо громадського харчування Львів мало чим відрізняється від інших міст України. Тут досить багато й елітних ресторанів, і ресторанів швидкого харчування,

Запрошення на каву

Де поїсти

вУл. Олени Степанівни

ШЕВЧЕНКА

вул. Декарта Ъ

коротка вул.-

вул. Шеїттицьких

пл. Маркияна Шашкавича ‘

“праВіп

парк

ім. В. Хмельницького

|Jj Пам’ятники архітектури ЩТІ Музеї ^ Театри

і просто торгових точок, де можна «на бігу», не задумуючись про смак їжі, підживитись. Але таки є одна особливість, родзинка, що вирізняє Львів з-поміж інших міст. Звичайно, це славетні львівські кав’ярні, кнайпи та цукерні. З кав’ярнею все зрозуміло, а щодо двох інших слів, то «кнайпа» в перекладі з німецької означає «пивниця», але так у Львові заведено називати заклад, де можна випити вина. Цукерні, що з’явилися в «місті Лева» ще на початку XIX століття, — це заклади, де жінки за відсутності чоловіків можуть випити кави, з’їсти смачне тістечко й побалакати досхочу. Так принаймні було давніше, тепер цукерні, тобто кондитерські, — це заклади, де перед вашими очима постають найрізноманітніші спокусливі солодощі.

У принципі, ви самі можете організувати собі «смачну» екскурсію по центру Львова. Побачили відповідну вивіску й східці до затишного підвальчика, звідки віє вабливим ароматом кави й щойно спечених тістечок, — і вперед, на розвідку. Але ми порекомендуємо декілька закладів, які, на нашу думку, варті вашої уваги.

Колоритне кафе «Під синьою пляшкою» у дворі будинку на Руській, 4, вельми популярне серед львівської богеми. Назва цьо-

го закладу нагадує назву перш о-го кафе «Під синьою фляжкою», відкритого галичанином Юрієм Кульчицьким у Відні в 1683 році. Ще один «культовий» львівський заклад — «Цукерня» на вулиці Староєврейській, 3. Крім смач-нющих тістечок воно славиться тим, що саме тут обслуговували Папу Римського Іоанна-Павла II під час його візиту до Львова в 2003 році. У кав’ярні «Будинок кави» на проспекті Шевченка, 23, ви зможете, окрім іншого, продегустувати 16 букетів, створених спеціально для цінителів кави та капучино. «Віденська кав’ярня» (пр. Свободи, 12) — це справжній куточок австрійського стилю в центрі Львова. Назва закладу «Світ кави»

(пл. Кафедральна, 6) цілком відповідає його «репертуару».

Це справді світ кави в усьому його розмаїтті. Клуб-кафе «Дзиґа» на вулиці Вірменській, 35, цікавий не лише своїм меню, але й художньою галереєю, де можна не тільки помилуватись, але й придбати вподобану картину. Цікавинка кав’ярні «Дежа-в’ю» — нетрадиційне оформлення інтер’єра. Не дивуйтесь, коли відчуєте під ногами педалі, просто опору столу зроблено зі старої швацької машинки.

І, нарешті, цукерня «Вероніка» (пр. Шевченка, 21) — це, як кажуть львів’яни, «жах для тих, хто хоче схуднути». Багато жителів Львова вважають, що саме тут роблять найкращі в місті тістечка. Не дивно, що тут часто бувають черги, але повірте, витрачений час з лишком компенсується незабутнім смаком справжніх львівських тістечок.

ТРАНСПОРТ

Дістатись до Львова можна автомобільним, залізничним і повітряним транспортом. Пряме залізничне сполучення пов’язує Львів з багатьма містами світу і Європи (довідкова залізничного вокзалу: 005, 226-20-68, 226-40-04). Відстань від Києва до Львова (через Рівне) складає 533 км, від Харкова — 1016 км, від Одеси (через Вінницю) — 778 км.

Замовити таксі у Львові можна за тел.: 000,002,065,081,083, (032) 296-66-66, (032) 240-44-55.

У «Світі кави» вам запропонують понад ЗО видів кави за ціною від 4 до 28 грн.

20 кращих екскурсій Україною