Майбутній Курдистан?

Політичні карти регіону не показують його, але там, де стикаються Туреччина, Ірак та Іран, культурний ландшафт є ні турецьким, ні іракським, ні іранським. Тут живуть курди — неспокійна і фраГментована нація, що налічує щонайменше 25 млн осіб (точна кількість невідома). Найбільше курдів живе у Туреччині (близько 14 млн), приблизно 8 млн в Ірані, понад половина цієї кількості в Іраку і менші кількості у Сірії, Вірменії та Азербайджані (рис. 7-13).

Курди населяють цю гірську окраїну понад 3000 років. Вони є нацією, але не мають держави; їм також не приділяють стільки міжнародної уваги, скільки отримують інші бездержавні нації (скажімо, палестинці). Турецьке та іракське гноблення курдів, а також іранська зрада їхніх прагнень на короткий час стають сенсацією, але швидко забуваються. І це не дивно: геогрфічна віддаленість, а також перешкоди, створені правлячим режимом, утруднюють доступ до ізольованої від зовнішнього світу землі курдів.

Багато курдів мріють про той день, коли їхня розшматована батьківщина стане нацією-державою. Більшість погодиться на те, щоб місто Діярбакир, яке тепер у Південно-Східній Туреччині, стало столицею. Воно краще від решти курдських містечок відповідає ролі провідного міста, хоча найбільша урбаністична концентрація курдів — це у халупах поблизу Стамбула, куди мігрували понад 3 млн осіб. Тим часом і на своїй території курди поділені, незважаючи на свої спільні завдання; їхня надзвичайна розз’єднаність заважає їхній меті; як і у випадку з басками Європи, невеличка купка екстремістів використовує насилля для досягнення своїх цілей.

Курди — без нафтових запасів, морського узбережжя, владних покровителів, Глобальних суспільних зв’язків — є жертвами змови між історією та географією. Одна з найбільших бездержавних націй сподівається на визволення, яке навряд чи надійде.

БЛИЗЬКИЙ СХІД 423

але влада завжди клала кривавий кінець таким спробам: зокрема у 1980-х роках Багдад використав ціаністий і гірчичний газ проти курдських селян. Наприкінці війни у Перській затоці ООН установила зону безпеки між 36-ю паралеллю та іракським північним кордоном для заохочення повернення біженців, які втекли у Туреччину та Іран. Однак, як видно з рисунка 7-13, багато курдських володінь в Іраку лежить поза цією безпечною зоною. Знову ж таки курди є тими, ким вони були завжди: жертвами більш потужних сусідів (див. вставку «Майбутній Курдистан?»).

Інфраструктура та економіка Іраку були зруйновані під час війни у Перській затоці, до того ж країна змарнувала значну частину свого потенціалу у попередньому конфлікті з Іраном. Зі своїми родючими сільськогосподарськими угіддями і величезними прибутками від нафти Ірак спроможний бути однією з найуспішніших країн цього географічного світу. Натомість невдале керівництво зробило з нього одну зі світових трагедій.

У 2003 р. США разом із союзниками окупували Ірак, скинувши режим Саддама Гуссейна.