Маніла

Маніла, столиця Філіппін, була заснована іспанськими завойовниками Лусону понад чотири століття тому. Вибір колоністів був удалим. Маніла розкинулася у гирлі річки Пасіґ, де та впадає в одну з найгарніших природних гаваней Азії. На півночі, сході та півдні гори оточують місто, яке лежить лише за 975 км (600 миль) через Південнокитайське море від Гонконгу.

Маніла, назва якої означає болотну квітку, майже навпіл поділяється річкою Пасіґ, через яку перекинуто багато мостів. Старе місто — Інтрамурос — лежить на узбережжі. Незважаючи на важке бомбардування під час Другої світової війни, збереглася певна частина колоніальної спадщини — церкви та монастирі. Церква Св. Авґустина XVI ст. є візитною карткою міста.

Діловий центр Маніли лежить на північному боці річки. Хоча місто має чітко визначений комерційний осередок із висококласними крамницями і сучасними будівлями, воно все ж не відображає ту енергію та активність, які характерні для міст Тихоокеанської окраїни. Маніла не може похвалитися і визначними архітектурними досягненнями, але широкі проспекти, обрамлені пальмами, банановими деревами та акаціями, надають їй привабливий вигляд.

У 1948 р. заново збудоване місто Кесон-Сіті на північний схід від Маніли було юридично об’явлене столицею Філіппін. У державних офісах з’явилося нове сучасне обладнання, але багато функцій національних владних структур так і не змінилося. Тим ча

сом зростання Маніли перевершило Кесон-Сіті, і останнє стало частиною метрополісу Великої Маніли (11,7 млн осіб). Отож Маніла і сьогодні залишається столицею країни де-факто.