Марийський палац

Зводити царську резиденцію в південній столиці імперії (а саме такою бачила роль Києва Єлизавета), звичайно, мав найкращий архітектор країни. А кращим архітектором Російської імперії в ті часи був видатний Бартоломео Франческо Растреллі, автор проектів Зимового палацу в Петербурзі та інших шедеврів, що ввійшли до світової архітектурної скарбниці.

Будівництво Марийського палацу було почато в 1752-му й закінчено в 1755 році (оздоблювальні роботи в деяких частинах палацу продовжувались до початку 1760-х років). З самого початкупалац являв собою двоповерхову будівлю, перший поверх якої був камінним, а другий зроблений із дерева. По боках будівлі були прибудовані два флігелі. Особливістю нової царської резиденції були надзвичайні за красою інтер’єри. Великі, оригінально прикрашені

свічада, паркет, набраний із двох десятків різновидів дерев, шовк, декор — усе це вражало уяву своєю пишнотою.

На жаль, уся ця краса була практично знищена двома пожежами 1812Й 1819 років. Після цього царський палац (точніше, його руїни) перетворився… на «заклад штучних мінеральних вод». Щоб палац давав хоч якийсь прибуток, у його підвальних приміщеннях були встановлені лікувальні ванни й обладнаний курзал і бювети з мінеральною водою.

Так тривало до сходження на престол Олександра II. За розпорядженням Його Імператорської Величності архітектор Карл Ма-євський взявся за відновлення палацу. Зберігши в цілому стиль палацу, задуманий великим Растреллі, архітектор привніс у його вигляд і дещо нове. Маєвський перепланував приміщення будівлі, а крім того, другий поверх відтоді

став камінним. 55 кімнат і приміщень першого поверху разом із флігелями призначались для прислуги, кухонь та охорони найясніших осіб. А на другому поверсі, що складався з 26 кімнат, розміщувались царські покої.

Серйозних змін зазнала й територія навколо палацу. На місці площі та власне плацу, на якому давніше проходили військові огляди й навчання, на пропозицію імператриці Марії Олександрівни було розбито прекрасний парк. На честь її Величності його назвали Маріїнським, а пізніше так став називатись і палац.

У радянський час Марийський палац було передано в розпорядження Комісаріату народної освіти У РСР, за розпорядженням якого в колишніх царських апартаментах розмістився Землевпорядний технікум. Пізніше в стінах колишньої царської резиденції

діяв Сільськогосподарський музей, а в 1939 році, до 125-х роковин із дня народження Кобзаря, у Марийському палаці було відкрито Центральний державний музей Т. Г. Шевченка.

Після закінчення війни палац було відновлено, і в 1948 році ЦК КП України своєю постановою перевів його під своє ж підпорядкування. Два десятиліття Марийський палац був фактично законсервований і не експлуатувався, тільки в одному з флігелів розміщувався республіканський Комітет захисту миру. Поки, нарешті, на початку 1970-х років не було прийнято рішення про проведення в будівлі Марийського палацу ремонтно-відновлювальних робіт. У 1982 році, до святкування 1500-ліття Києва, оновлений Маріїнський палац постав у всій своїй красі.