МАТЕРИКОВО-ОСТРІВНА МАЛАЙЗІЯ

«Багатоетнічний космополітичний Келанґ, Малайзія. У центрі міста — безліч ресторанів із китайською, італійською, малайзійською кухнею. У регбі грають на одному полі, у крикет — на іншому. Коли я був тут у 1995 р., місто процвітало, але вже у 1999-му з’явилися ознаки загального економічного спаду. Побачивши декілька таких місць, як на цій фотографії, я зупинився запитати доглядача, чому будівництво законсервоване. «Ця компанія будувала велику І кількість житла, — сказав він. — Людей воно дуже цікавило, і вони розкуповували його так швидко, щойно ми встигали його будувати. Тоді настала криза, і у багатьох закінчилися гроші». Насправді Малайзія пережила труднощі краще, ніж інші країни Південно-Східної Азії, але навіть тут їхній вплив позначився на ландшафті країни».

знайдеться куточків світу, настільки різних та цікавих у географічному плані.

Федерація Малайзія репрезентує один із трьох типів фрагментованих держав, про які йшлося раніше, — материково-острівний тип, у якому частина державної території лежить на континенті, а інша — на острові. Малайзія є колоніальним політичним утворенням, шо складається з двох цілком різних компонентів в одній державі: південного краю півострова Малакка і північної частини острова Борнео. Вони відповідно відомі як Західна Малайзія та Східна Малайзія (рис. 11-2). Назва Малайзія почала використовуватися від 1963 р., коли перша Федерація Малайя на півострові Малакка розширилася й охопила території Саравак і Сабах на Борнео. Коли вживається назва Малайя, вона стосується півострівної частини Федерації, тоді як Малайзія — всього державного утворення.

Малайці півострова, традиційно сільський народ, витіснили там інші тубільні спільноти і сьогодні становлять понад 58 % сукупного 24,2-мільйонного населення країни. Вони характеризуються міцною культурною ідентичністю, вираженою у відданості мусульманській вірі, у спільній мові та в однаково негативному ставленні до китайців, індійців, європейців та інших чужинців.

Китайці прибули на півострів Малакка і Північний Борнео значною кількістю у колоніальний період, і сьогодні вони становлять близько чверті людності Малайзії. Під час Другої світової війни, коли японці правили Малайзією, китайців переслідували; багато було переселено у заліснену внутрішню частину, де вони зустрілися з комуністичним рухом опору, який тривалий час дестабілізував територію. Сьогодні комерційно активний урбанізований китайський сектор знову є об’єктом дискримінації, але тепер з боку малайців.

Індійці відкрили для себе цю територію задовго до арабів і тим більше європейців. Сьогодні вони також становлять значну меншину (понад 7 % населення) і сконцентровані, як і китайці, на західному боці півострова (рис. 11-3).

Півострівна частина Малайзії — це домінуючий сектор країни з 11-ма із 13 штатів і майже 80 % її населення. Тут влада жорстко контролює економічну і соціальну політику, сприяючи модернізації країни. Протягом азійського економічного буму 1990-х років малайзійці звели у своїй столиці Куала-Лумпурі найвищу будівлю світу та аеропорт космічної епохи; високотехнологічна адміністративна столиця постала у Путраджаї,

а поблизу неї виникла Кіберджая (ця назва говорить сама за себе). Усе це знаходиться у так званому Мультимедійному Суперкоридорі — серцевинному ареалі Малайзії (рис. 11-10).

Головним архітектором цієї програми був автократичний лідер — Магатір Могамад, який мав підтримку не лише більшості півострівних малайців, а й багатьох етнічних китайців Малайзії. Та стрімкий рух країни до модернізації наразився на контрудар консервативних мусульман на півночі, де впливовою була ісламська фундамен-талістська партія. До 2001 р. два північні штати — Келантан, де видобували олово, і багатий на енергетичні джерела, але соціально бідний Терен-гану — мали ісламську владу; вплив фундамен-талістів поширювався й на сусідні штати (рис. 11-10).

Піднесення півострова Малакка розпочалося ще під час колоніального періоду, коли британці створили значну економіку на основі плантацій каучуку, добування пальмової олії та видобутку корисних копалин (олова, бокситів, міді, заліза). Малаккська протока — стала одним із найінтен-сивніших водних шляхів світу, а Сінгапур на південному її краї — виграшним аванпостом (Сінгапур вийшов із Федерації Малайзія у 1965 р.).