Модернізація

Японські реформатори, мабуть, не передбачали, шо через якихось три покоління їхня країна стане серцевиною впливової імперії, підтримуваної потужною військовою силою. При тому, розпочавши процес модернізації, вони зуміли продовжити, а не 15 відкинути японські культурні традиції. У західному світі модернізація, як правило, прирівнюється до вестернізації — тобто урбанізації, розширення транспортних і комунікаційних можливостей, роз-

«Місто Кіото, за хронологією друга столиця Японії (після Нари й перед Токіо), — це провідний центр культури і релігії, освіти й мистецтва країни. Вулиці з рядами дерев ведуть повз сотні буддійських храмів; у затишних садах можна знайти спокій від маячні міста. Я приїхав переповненим потягом із Токіо і провів свій перший день, ідучи маршрутом, який порадив мені мій колега, але дійшов лише до середини шляху, подовгу зупиняючись біля численних пам’яток. Не лише буддизм, а й сінтоїзм позначені на культурному ландшафті. Я пройшов попід торі — воротами, які зазвичай формуються з двох дерев’яних стовпів, накритих зверху двома горизонтальними поперечками, загнутими на кінцях. Це символ того, що ви покинули мирське і увійшли в сакральне. Тоді я побачив цей прекрасний сінтоїстський храм із його оранжевою оздобою та оливково-зеленою черепицею».

будови ринкової економіки, розпаду традиційних локальних громад, кількісного зростання закладів освіти, впровадження іноземних нововведень. Але у незахідному світі цей процес розглядається цілком інакше: у ньому вбачають наслідки колоніалізму, увічнення системи акумуляції багатства, впровадженої іноземцями. З цього погляду місцева еліта, яка замінила колонізаторів у нових незалежних державах, лише продовжує руйнування традиційних суспільств, а не здійснює справжню модернізацію. Традиційні суспільства, мовляв, можна модернізувати без вестернізації.

У цьому контексті модернізація Японії є унікальною. Довго відкидаючи іноземне втручання, японці трансформували своє суспільство, не імпортуючи «троянського коня»; вони досягли цього на наявній японській інфраструктурі, маючи перед собою японські цілі. Звичайно, Японія імпортувала технології та впроваджувала іноземні інновації, але те, що, власне, й створило Японію, тобто унікальне поєднання сучасних і традиційних елементів, було суто місцевим набутком.

Відносне положення

Зміна становища Японії за останнє століття є яск-16 равим прикладом впливу відносного положення на розвиток країни. Коли відбулася реставрація Мейдзі, Британія на іншому боці Євразійського материка стала центром глобальної імперії. Колонізація та європеїзація світу були у розпалі. США ще були країною, що розвивається, а Тихий океан — простором для європейської імперської конкуренції. Що ж до Японії, то навіть захоплю

ючи та консолідуючи свої перші східноазійські колонії, вона залишалась осторонь головних напрямів глобальних змін.

Згодом Японія була втягнута у Другу світову війну і завдавала жорстоких ударів європейським колоніальним арміям в Азії. Європейці так і не оговталися: французи втратили Індокитай, а голландці змушені були залишити свою Ост-Індію (тепер Індонезія). По закінченні війни Японія була розгромлена і розорена, але в той же час японці багато зробили для скорочення європейської присутності у басейні Тихого океану. Понад це драматично змінювалася глобальна ситуація. США, транстихоокеанський сусід Японії, стали найвпли-вовішою та найбагатшою країною світу, тоді як Британія та її глобальна імперія занепадали. Раптом виявилося, що Японія не так уже й віддалена від глобальних справ: тепер Тихий океан ставав шляхом до найбагатших світових ринків. Отож відносне положення Японії — її становище стосовно економічних і політичних осередків світу — змінилося. У цьому полягає більшість сприятливих можливостей, які японці отримали у повоєнний період перебудови своєї країни.