Монреаль

Монреаль лежить на великому острові у формі трикутника на річці Св. Лаврентія. історичний центр міста розташований у підніжжі пагорба з плоскою вершиною, який монреальці називають «Королівською горою» (Маунт-Роял), від чого місто й узяло свою назву. Монреаль — друге за людністю франкомовне місто у світі після Парижа. Без сумніву, це одне з найбільш космополітичних міст Північної Америки, але з сильним європейським відтінком, який забарвлює його величавий центр та жваві метушливі квартали. Ховаючись від довгих і суворих тутешніх зим, більша частина центру Монреалю стала цілим підземним містом, що простягається на багато миль переходів з магазинами, ресторанами, кінотеатрами тощо, і все це обслуговується однією з найсучасніших підземних залізниць світу.

І все ж, незважаючи на зовнішній блиск, Монреаль не є кращим містом для проживання. Ескалація напруження між франкомовною і англомовною Канадою впродовж трьох минулих десятиліть відчутно впливає й на життя у метрополісі Квебеку (3,4 млн осіб), і місто залишається розділеним за етнолінґвіс-тичною ознакою. Ця поляризація очевидна вздовж Бульвару Св. Лаврентія, який позначає межу між франкомовними мешканцями Іст-Енду Монреалю (70 % населення міста) і англомовним населенням, яке зосереджується у Вест-Енді (рештки колись значної англомовної спільноти, що зменшилася на 40 %, коли було введено закон про першість французької мови). Постраждала також і економіка Монреалю. Впродовж 1990-х років сотні англомовних фірм і тисячі їхніх працівників перебралися до Онтаріо та населених

пунктів Заходу, залишаючи за собою справжній хаос у сфері землеволодіння, зростання безробіття тощо.

Сьогодні, коли у Квебеку вщухає рух за відокремлення, Монреаль починає відроджуватися. Повернулися натовпи туристів, розквіт будівництва змінює міське ядро; нові торговельні зв’язки з іноземними країнами, особливо зі США, оживлюють бізнес у провінції; сповнені життя середмістя роблять свої мет-рополіси центрами діяльності компаній інформаційних технологій, телекомунікацій та біофармацевтики.

франкоканадців становлять третину провінційного населення. Проте акадійці не лише тримаються осторонь руху за незалежність, а й докладають активних зусиль, щоби зберегти Квебек у рамках Канадської федерації. На відміну від мешканців Квебеку акадійці останнім часом роблять усе можливе, аби пристосуватися до англомовної спільноти. Тут панують нові відносини між цими двома групами, що базуються як на взаємній повазі до обох мов, так і на суворому дотриманні передбаченої урядом системи двомовності.