Мінлива географія економічної діяльності

Економічна географія сучасних Сполучених Штатів є результатом усіх вищезгаданих природних, людських і технічних ресурсів, які злилися разом та утворили одну з найбільш потужних економік світу. Мабуть, справжнім тріумфом стало подолання опору відстані, оскільки люди і сфери діяльності були об’єднані у загальноконтинентальну просторову економіку, яка максимально скористалася з можливостей розвитку сільського господарства, промисловості та розвою міст. Утім, незважаючи минулі досягнення, американська економічна географія на початку XXI ст. знову перебуває у муках процесу реструктуризації, пов’язаного з

переходом від індустріального до постіндустріаль-ного суспільства.

Головні компоненти просторової економіки

Економічна географія здебільшого, хоча й не виключно, займається місцевим аналізом локалізації 15 видів продуктивної діяльності. Тут можна виділити чотири головні групи:

• первинна діяльність: видобувний сектор економіки, в якому працівники та довкілля перебувають у безпосередньому контакті, особливо в гірничовидобувній промисловості та сільському господарстві’,

• вторинна діяльність: промисловий сектор, в якому сировинні матеріали перетворюються на готові промислові продукти;

• третинна діяльність: сектор послуг, що охоплює широкий діапазон сфер діяльності, — від роздрібної торгівлі, фінансів, освіти до рутинної канцелярської роботи;

• четвертинна діяльність: тепер це домінуючий сектор, що охоплює збирання, переробку та використання інформації’, підгрупа, яку інколи звуть п’ятинною діяльністю, — це менеджерська діяльність, пов’язана з прийняттям рішень у великих організаціях.

Як показує історія, кожний із цих видів діяльності успішно керував робочою силою Америки протягом останніх 200 років, і тепер домінуючим, повторимо, є четвертинний сектор. Сільське господарство панувало до кінця XIX ст., поступившись місцем промисловості з початком XX ст. Неухильне зростання сфери послуг після 1920-х років урешті випередило промисловість у 50-х роках, поділяючи нині частку популярності з процвітаючим четвертинним сектором. Розподіл робочої сили серед головних секторів зайнятості СІНА такий: сільське господарство — 2 %, промисловість — 15 %, сфера послуг — 18 %, четвертинний сектор — 65 % (близько 10 % із них у п’ятинному секторі). Нижче ми розглянемо ці основні продуктивні складові просторової економіки в огляді використання ресурсів, сільського господарства, промисловості та постіндустріальної революції.

Використання ресурсів

Сполучені Штати і Канада обдаровані багатющими родовищами сировини та енергетичними ресурсами. На щастя, цих ресурсів достатньо, щоб

створити умови для здійснення довгострокових видобувних робіт в економічно вигідному масштабі. Більшість із найбагатших ділянок сировинних матеріалів продовжують бути місцем великих бурових і видобувних операцій. Більше того, поклади сировини і палива на континенті та континентальному шельфі являють собою ще не вивчені ресурси для майбутньої експлуатації.

Сировинні ресурси. Багаті мінеральні родовища Північної Америки розташовані у трьох зонах: Канадському щиті на північ від Великих Озер, Аппа-лацьких горах та на розкиданих ділянках гірських хребтів Заходу. Найбільш вартими уваги покладами мінералів Канадського щита є залізна руда, нікель, золото, уран і мідь. Окрім величезних родовищ м’якого (бітумінозного) вугілля, район Аппалачів багатий також твердим (антрацитовим) вугіллям, родовища якого залягають у Північно-Східній Пенсільванії, та залізною рудою в центральній частині Алабами. Західна гірська зона володіє значними запасами вугілля, міді, свинцю, цинку, молібдену, урану, срібла й золота.

Паливно-енергетичні ресурси. Найбільш стратегічно важливими ресурсами Північної Америки є нафта, природний газ і запаси вугілля — викоп- 16 ного твердого палива, названого так через те, що воно утворилось як результат геологічної компресії та перетворення рослинних і крихітних тваринних організмів, які жили сотні мільйонів років тому. Ці енергетичні запаси зображені на рисунку 4-14, що ілюструє величезні родовища і обширну мережу їх залягання.

Головні райони видобування нафти у Сполучених Штатах розміщуються вздовж узбережжя і на континентальному шельфі Мексиканської затоки штатів Техас і Луїзіана; у Середньоконтинен-тальному районі, що простягається через західну частину Техасу і Оклагоми та східну частину Кан-засу, а також уздовж центральної частини північного схилу Аляски, що виходить до Північного Льодовитого океану. Головні нафтові родовища Канади залягають у формі широкого півмісяця, що вигинається у південно-східному напрямі від північної частини Алберти до півдня Манітоби, а також під водами навколо острова Ньюфаундленд на крайньому сході. Розміщення родовищ природного газу загалом нагадує географію нафтових родовищ через те, що нафта і енергетичний газ звичайно залягають у подібних геологічних формаціях (на дні стародавніх мілководних морів). Поклади вугілля Північноамериканського світу належать до найбільших на Землі, і лише запасів тієї частки, що належить США, вистачить принаймні на 400 років. Головні продуктивні родовища твердого палива розташовані в районі Аппалацьких гір, на