НОВА ЗЕЛАНДІЯ

Нова Зеландія лежить у Тихому океані за 15 сотень миль (приблизно 8 000 км) на схід та південний схід від Австралії через Тасманове море. Раніше вона могла бути частиною Тихоокеанського географічного світу, оскільки її населення — маорі — мало полінезійське коріння. Але Нова Зеландія, як

«Поїздка з Крайстчерча до Артурз-Пасс на Південному острові Нової Зеландії може слугувати уроком фізичної географії та біогеографії. Тут, на східному боці Південних Альп, ви покидаєте рівнину Кантербері з Ті сільським господарством і потрапляєте до царини вкритих льодом та снігом гірських вершин. Останнє на цій висоті пасовище лежить перед вами на невеликій пласкій ділянці, але майже одразу за ним — льодова стіна у вигляді літери U, немовби витворена якимсь велетенським скульптором. Природна рослинність від сосен до папороті стає дедалі пишнішою з наближенням до вологої західної сторони острова».

і Австралія, була захоплена європейцями. Сьогодні 3,9-мільйонне населення країни майже на 80 % європейське; чисельність маорі ледве сягає 400 000, багато з них змішаного походження.

Нова Зеландія складається з двох великих островів та багатьох розкиданих навколо невеликих острівців (рис. 12-7). Два великі острови, з яких Південний трохи більший від Північного, виглядають малими у просторому Тихому океані, але разом їхня територія більша від Британії. На противагу Австралії два головні острови здебільшого гористі або горбисті, з кількома піками, що вивищуються набагато більше, ніж будь-який з австралійських масивів. На Південному острові простягайся мальовничі гірські хребти, вершини яких, укриті снігом, перевищують 3300 м (10 000 футів). їх дуже вдало назвали Південними Альпами. На меншому Північному острові пропорційно більше рівнинних місцевостей, але тут також є територія центральних плато, вздовж пологих схилів яких розкинулися пасовища головного району молочного господарства країни. Отже, якщо австралійські землі лежать на відносно невеликій висоті, то у Новій Зеландії домінує вищий і горбистий рельєф.

Суспільно-географічна

організація

Таким чином, найбільш прийнятними територіями для проживання є нижні гірські схили та низинні узбережжя на обох островах. На Північному острові найбільший міський ареал Окленд займає порівняно низинний півострів. На Південному острові найбільшою низинною територією є сільськогосподарська долина Кантербері з центром у місті Крайстчерч. Ці зони цілком придатні для вирощування зернових, і вони також слугують як чудові пасовиська. Різнорідні грунти та лугова рослинність дають змогу випасати худобу як улітку, так і взимку. Більше того, в долині Кантербері — головному сільськогосподарському районі — також вирощують широкий асортимент овочів та фруктів.

Майже половина всіх пасовищних угідь Нової Зеландії та більшість культивованих земель забезпечують корми для овець. Тваринництво процвітає за рахунок двох головних напрямків; 60 млн голів овець та 8 млн голів великої рогатої худоби забезпечують дві третини прибутків країни від експорту, постачаючи вовну, м’ясо та молочні продукти.

Незважаючи на відмінність у розмірах, формі, фізичній географії та історії, Нова Зеландія та Австралія мають багато подібного.

НОВА ЗЕЛАНДІЯ 673

АЬ Нелсон

Вестпорт

Ґреймут

Крайстчерч

^уАшбертон

Куїнстзун

Інверкзр^лл

Блафф

Ваїтангіф^

фанґареї

Дарґавілл

Ч^Гауранґа

вт. Руапеху 0175

Нейпір

влк. Еґмонт1 8260

Вонґануї^ч^

Палмераон-|

-Hope

Гейсгінґс

Нелсон

Веллінгтон

НОВА ЗЕЛАНДІЯ

НАСЕЛЕННЯ

• до 50 000

• 50 000-250 000

• 250 000-1 000 000 ф понад 1 000 000

Вівчарство і і J Вирощування зернових

Неосвоєні

землі

Тасманове

море

Окленд

о. Північний

11474

г. Кука ж 12349а

рТімару

о. Південний

ПІВАЕННИЙ

ОКЕАН

п-ів Отаго Данідін

34е

38°

42°

46е

о. Стюарт

166° на схід від Грінвіча 170е

174°

Примітка. Висоти на карті 178° подано у футах.

РИСУНОК 12-7

Крім спільного британського походження, обидві країни характеризуються значним розвитком тваринництва, малим внутрішнім ринком, мають однакову проблему віддаленості від світових ринків та однакове бажання підтримувати й захищати власного виробника. Високий рівень урбанізації в Новій Зеландії (85 %) знову ж таки нагадує Австралію.

Значна зайнятість існує на заводах у міських околицях, у галузі обробки та пакування продуктів тваринництва й сільського господарства, а також у сфері управління.

Ще віддаленіша, ніж Австралія, Нова Зеландія також відчуває вплив розвитку країн Тихоокеанського басейну, хоча й менше, ніж її гігантський сусід.

Та все ж до середини 1990-х років Японія та інші держави Тихоокеанського басейну споживали більше новозеландського експорту, ніж Австралія чи Сполучені Штати. Імпорт у Нову Зеландію приблизно на 40 % становлять товари з Австралії та Сполучених Штатів, але частка країн Тихоокеанського басейну зростає. Як показують рисунок 1-11 і таблиця 1-2, Нова Зеландія є країною висо-

«Це було недільного ранку у Крайстчерчі на новозеландському Південному острові. Під час прогулянки вулицею Лінвуд я почув знайомі звуки, але їх відтворював незвичний інструмент: соната Баха для скрипки соль-мінор чудово виконувалася на гітарі. Я пішов за звуком і знайшов музикан-та-маорі, який володів такою вправністю, що було чути щось нове у кожній фразі, кожному ритмі. Я був його єдиним слухачем, а у відкритому чорному футлярі його гітари одиноко виблискувало кілька монет. Я запитав, чи не варто йому грати перед тисячами слухачів, а можливо, й за кордоном. Ні, відповів той, він щасливий тут, у нього все гаразд. Талант світового рівня, який грає Баха на вуличці якогось там Крайстчерча, де єдиним джерелом його доходів є туристи з усього світу! А ми говоримо про глобалізацію».

ких прибутків, але не належить до найбагатших у світі.

У геопросторовому плані Нова Зеландія поді-15 ляє з Австралією модель периферійного розвитку, але тут вона продиктована не пустелею, а високими пересіченими горами. Найбільші міста країни — Окленд та столиця Веллінгтон (разом із містом Ловер-Гатт, її сателітом) на Північному острові та Крайстчерч і Данідін на Південному — розташовані на узбережжі, а система залізничного сполучення та доріг є периферійною за всією своєю конфігурацією (рис. 12-7). Це краще видно на Південному острові, оскільки Південні Альпи виступають майже непрохідним бар’єром для наземного сполучення.

Фактор маорі та майбутнє країни

Одним із пам’ятних місць Нової Зеландії є дерев’яний Будинок Угоди у Вайтангі, що на північному краї Північного острова. Там, після серії брутальних конфліктів, британці та маорі у 1840 р. підписали історичну угоду, що гарантувала тубільцям права на землі, що їм належали. Датою підписання цієї угоди було 6 лютого, яке зараз святкується як День Вайтангі. Це щорічна церемонія у Будинку Угоди, на якій присутні прем’єр-міністр країни та лідери маорі. Проте церемонія 1995 року була шокуючою. Маорі порушили процедуру, прем’єр-міністра потіснили учасники натовпу, і була здійснена спроба підпалити Будинок Угоди. Вперше за понад півстоліття від церемонії відмовилися.

Що ж спонукало до такого вияву агресії? Це був, мабуть, найрішучіший із низки інцидентів, що свідчили про зростання етнічної свідомості маорі.

Лідери маорі наполягають на введенні в дію умов Вайтанґійської угоди (частково змінених у 1862 р.) і визнання права на великі ділянки землі у міських та заміських територіях, тобто на понад половину площі країни, за законними власниками — маорі. Вони також вимагають визнання вищості прав маорі на рибальство в акваторіях відкритого моря.

Розпорядження суду у 1990-х роках підтримали позицію маорі, але їхні успіхи в одній сфері потягли за собою претензії в інших. Сьогодні питання маорі є головним у Новій Зеландії, а активність тубільців різко зростає. У цьому світлі події 6 лютого 1995 р. не викликають здивування.

Як виявилося, маорі досягнули Нової Зеландії у X ст. і до прибуття європейських колоністів уже справили величезний вплив на екосистему ост

ровів, особливо Північного, де проживала більшість маорі. Одна зі скарг маорі полягає у повільному інтегруванні їхньої меншини (близько 400 000 осіб) у сучасне новозеландське суспільство. До цієї думки приєднуються вихідці з інших островів Тихоокеанського регіону. Окленд сьогодні є не лише найбільшим містом Нової Зеландії, а й, можливо, і найбільшим у світі скупченням полінезійців у місті, яке налічує понад 100 000 маорі, а також аборигенів островів Самоа, Кука, Тонга та інших, що складають шосту частину населення метрополіса. їхня присутність і надає Ок-ленду того етнічного розмаїття, що демонструє відсутність інтеграції, на яку скаржаться маорі.

Питання маорі має також інший, географічний відтінок. Майже всі маорі й надалі мешкають на Північному острові (де проживає три чверті всіх новозеландців), але їхні лідери висувають серйозні претензії на велику частину Південного острова, посилаючись на історичну першість тубільців. Відносно консервативні жителі Південного острова відреагували на ці претензії приблизно так само, як пересічні австралійці на судові рішення на користь аборигенів.

Угода у Вайтанґі була спланована як основа партнерства між британцями та маорі. Якщо теперішні дискусії зможуть привести до повторного звернення до угоди та до виконання її умов у контексті сучасної новозеландської суспільної географії, то в майбутньому в Новій Зеландії може сформуватися гармонійне, переважно двокультурне, суспільство. Якщо ж ці спроби виявляться марними, державі загрожує серйозна етнічна поляризація в умовах, коли демо

графічний фон прогнозує подвоєння до 2012 р. полінезійської частки до 25 % усього населення країни.

Домінуючий культурний спадок та переважаючий культурний ландшафт — на цих двох критеріях і базується делімітація Австралійського світу.

Але як в Австралії, так і в Новій Зеландії культурна мозаїка змінюється, і сусідні держави зближуватимуться й надалі.