Щодо Норвегії, то їй не потрібна атомна індустрія для забезпечення своїх енергетичних потреб. Вона знайшла свої економічні можливості на морі та під ним. Рибальство Норвегії, тепер підсилене високопродуктивними рибними фермами, довго було наріжним каменем економіки, і її торговельний флот форсував цілий світ. Але після 1970-х років економічне життя Норвегії змінилося завдяки великим родовищам нафти та природного газу, розвіданих у її секторі Північного моря. У 2000 р. Норвегія була на другому місці у світі за експортом нафти.

Норвегію, з її обмеженими ділянками оброблюваної землі, підвищеним рельєфом, екстенсивними лісами, холодною північчю і надзвичайно гарним фйордовим узбережжям, не можна порівнювати з сільськогосподарським чи промисловим розвитком Швеції. Її міста — від столиці Осло і порту на Північному морі Бергена до історичного національного центру Тронгейма і арктичного Гаммерфеста — лежать на узбережжі та мають досить важке наземне сполучення. Норвегія вимальовується як різка намиста, де намистини пов’язані тонкими пасмами узбережжя. Але це не стало на заваді національному розвиткові. У 2000 р. Норвегія була на передостанньому місці в Європі за рівнем безробіття (після крихітного Люксембургу). За доходами на одну особу Норвегія є третьою найбагатшою країною в усьому світі.

Норвежці характеризуються високою національною свідомістю і духом незалежності. У 1994 р., коли шведи й фінни голосували за приєднання до Європейського Союзу, норвежці знову сказали «ні». Вони не хочуть продавати свою економічну незалежність за настанови великої та, можливо, безпечнішої Європи.