Особливий Мадагаскар

На картах географічного світу Африканської Субса-хари Мадагаскар часто не виділяється як окремий реґіон. Це, на нашу думку, не зовсім правильно, Мадагаскар суттєво відрізняється від Південної Африки — регіону, який розташований до нього найближче, всього за 400 км (250 миль). Він також відрізняється від Східної Африки, звідки отримав деякі культурні домішки. Мадагаскар є четвертим за величиною островом у світі, велетенським куснем Африки, який відірвався від головного масиву 160 млн років тому. Близько 2000 років тому сюди прибули перші поселенці — не з Африки, а з Південно-Східної Азії. Малайські общини процвітали у внутрішніх гірських районах острова, який нагадує Африку своєю рельєфною випуклістю на сході та центральним плато (рис. 8-15). Тут було засноване могутнє королівство, імперія народу меріна. їхня малагасійська мова малайсько-полінезійського походження стала рідною мовою цілого острова.

Малайські та індонезійські іммігранти привезли на острів африканців як дружин та рабів, і внаслідок цього виник африканський компонент населення Мадагаскару, яке загалом становить 15,8 млн осіб. Усього на Мадагаскарі співіснують майже 20 розрізнених етнічних груп, із яких найчисленнішими є меріна (4 млн осіб) і бетсімісарака (2 млн). Як і материкова Африка, Мадагаскар пережив колоніальне вторгнення та суперництво за нього. Португальські, британські та французькі колоністи з’явилися після 1500 р., проте меріна були добре організовані та протистояли підкоренню. Врешті-решт Мадагаскар став частиною Французької імперії, а французька стала мовою міжнаціонального спілкування освіченої еліти.

Внаслідок азійського культурного впливу головним продуктом харчування на острові є рис, а не кукурудза. Мадагаскар багатий на деякі мінерали, зокрема хроміти, залізна руда та боксити, але його економіка є слабкою. Переживши довготривалий політичний неспокій, вона тепер обтяжена швидким зростанням населення. Інфраструктура острова зруйнована: у 1990 р. по «головному шосе» між столицею та найближчим портом довжиною 150 миль (рис. 8-15) вантажівка пленталася аж 10 годин.

Щодо унікальних флори і фауни острова, то вони відступили перед шаленим натиском людей. Багатовікова ізоляція Мадагаскару так виразно зберегла тут природну еволюцію, що сам острів є окремим зоогеографічним світом. Приматів, які живуть тут, не знайти ніде на Землі: одних лише лемурів налічується 33 різновиди. Унікальними також є багато птахів, амфібій та рептилій. їхній дім — тропічні ліси — займав 168 000 кв. км (65 000 кв. миль) у 1950 р. Але сьогодні з цих лісів збереглося близько однієї третини, їх зруйнували лісорозробки, запроваджені колоністами, знищило вирубне сільське господарство, а сильні засухи в 1980-х та 1990-х роках довершили цю справу. Цілком очевидно, що Мадагаскар має бути світовою скарбницею збереження природи. Проте фонди держави обмежені, а потреби — величезні.

Культурний ландшафт Мадагаскару зберігає південносхідноазійський відбиток — як у містечках, так і в сільських хатинах. Столиця Антананаріву є головним містом країни, і її архітектура та атмосфера поєднують культурну спадщину Азії та Африки. У міському ландшафті панують злидні: тут мало що може зацікавити іммігрантів (острів лише на 22 % урбанізований). Однак, мабуть, найбільш зловісною статистикою є подвоєння населення Мадагаскару впродовж 24 років. У цьому він схожий скоріше на Африку, ніж на Південно-Східну Азію.