Парагвай

Як видно з рисунка 6-3, Парагвай належить до тих країн (ще одним прикладом є Казахстан), які розташовані у перехідних регіональних зонах. Що стосується економічного розвитку, то ВНП на одну особу в Парагваї є більш типовим для Андсько-го Заходу, ніж для Південного конусу. Етнічний склад його населення також більш подібний до країн Західного регіону: приблизно 95 % населення Парагваю (5,8 млн осіб) є метисами з такими глибокими індіанськими коренями, що жодних європейських впливів навіть і не помітно. Якщо говорити про мови, то мова гуарані настільки широко вживається поряд з іспанською, що країна є фактично двомовною. Її фізіографія, однак, явно не андська, оскільки весь Парагвай лежить на схід від гір, у центрі басейну річок Парани і Парагваю. Найкоротший шлях звідси до моря завжди пролягав у південному напрямі. По мірі того як водні шляхи басейну поліпшуються, а економічна інтеграція країн Південного конусу набирає обертів, зміцнюється і регіональна орієнтація Парагваю.

Відсутність виходу до моря неминуче відбивається на скромних економічних показниках країни. Можливості для пастухування та сільського господарства були завжди, але реалізувати їх повного мірою не вдавалося, тому що продукція експортується через Буенос-Айрес, а відстань до нього від столиці Асунсьона річковим шляхом не є близькою. Та все ж соєві продукти, бавовна, ліс, олія і шкіри досягають зарубіжних ринків. Випасання худоби у посушливому районі Чако на захід від ріки Парагвай є важливою комерційною діяльністю, але якість худоби гірша від аргентинської. Процвітаюча сільськогосподарська колонія мен-нонітів у віддаленому районі цієї зони досягла більших успіхів. Вона дає велику кількість земляних горіхів і близько половини всіх молочних продуктів країни. У прикордонній зоні на півночі багато бразільців перебралися через ріку Парану і придбали родючі землі, на яких вирощують прибуткові соєві боби. Парагвай займає шосте місце у світі з виробництва соєвих продуктів, а врожай сої становить 2 % глобальної пропозиції. Вниз по течії дві ультрасучасні греблі представляють добрі можливості для збільшення обсягів виробництва (рис. 6-12). Тут, на місці, де сходяться Парагвай, Аргентина і Бразілія, лежить Сьюдад-дель-Есте. Це прикордонне місто, зручно розташоване поряд із мальовничим водоспадом Ігуасу, приваблює натовпи відвідувачів через свою репутацію місця, де можна дешево вроздріб придбати велику кількість товарів широкого вжитку. Тут торгують дешевими нелегальними і підробленими товарами, і місцева

«Я прибув до Мендоси вчора з метою вивчення виноробної промисловості. Зупинився у старому готелі, у стінах якого все ще залишалися тріщини від землетрусу 1861 р. Мене запросили до місцевої опери на «Кармен» із початком вистави об 11,30 вечора. У Мендосі так спе-котно протягом дня, що люди тут працюють і відпочивають уночі. Мені сказали, що приблизно з 1 до 6 години пополудні місто просто «вимирає». Під час екскурсії по виноградниках сьогодні вранці я побачив незабутні краєвиди, але ніщо не могло зрівнятися з відомою статуєю «Христа Анд» на фоні Андського хребта, що має назву Сьєрра-де-лос-Параміллос. За горами починається територія Чілі. Протягом війни за незалежність Чілі від Іспанії генерал Хосе де Сан-Мартін планував і втілював свою кампанію визволення батьківщини у 1817 р. саме зі своєї штаб-квартири в Мендосі».

тіньова економіка процвітає, оскільки місто є воротами для ввозу до Південної Америки різноманітної контрабандної продукції — від підробленого взуття відомих спортивних фірм до піратських компакт-дисків та підпільно завезеної вогнепальної зброї.