Пекін

Пекін (Бейцзін), столиця Китаю, лежить у північній вершині трикутника Північнокитайської рівнини, лише за 160 км (100 миль) від свого порту Тяньцзінь на затоці Бохай. Місто розкинулося аж до горбів і гір на півночі, які укріплені Великою Китайською стіною. Ви можете дістатися Великої стіни із центру Пекіна по шосе приблизно за годину.

Хоча поселення на місці Пекіна налічує тисячі років, зростання міста до загальнонаціонального значення розпочалося у часи монгольської династії Юань понад сім століть тому. Ці імператори бажали, щоби столиця була подібною до їхньої історичної вітчизни, і вони забудували її стінами і палацами. Після монголів пізніші правителі на певний час перемістили свою столицю на південь, але уряд завжди залишався у Пекіні. Від третього покоління династії Мін Пекін став справжнім серцем Китаю; його розміщення стало до вподоби й маньчжурам, які захопили владу в 1644 р. Протягом XX ст. націоналісти Китаю знову обрали південнішу столицю, але коли у 1949 р. перемогли комуністи, вони перетворили Пекін на свою (і Китаю) штаб-квартиру.

Немилосердне нищення історичних пам’яток від часів монголів до комуністів (і тепер під час китайської модернізації) зменшило, але не зруйнувало історичну спадщину Пекіна. Від Забороненого Міста маньчжурських імператорів до Храму Неба столиця є музеєм під відкритим небом і культурним центром Китаю. Ба більше, імператори та аристократи передали місту численні парки і додаткові рекреаційні землі, яких бракує іншим містам. Сьогодні Пекін трансформується в результаті нової економічної політики Китаю. Ліс висотних будівель височіє над зміненим традиційним ландшафтом, проспекти розширюються, будується кільцева дорога. Для давнього історичного міста розпочинається нова ера.