Передмова до українського видання

З відновленням української державності у 1991 р. стала гостро

відчутною нестача літератури не лише з географії нашої країни, а й передусім із географії країн світу. Праці, видані у радянський період, тепер є грунтовно застарілими як у теоретично-методологічному, так і у фактологічному аспектах. За тоталітарних часів Україну (Українську РСР) потрактовували як спеціалізовану територіальну ланку «єдиного народногосподарського комплексу» СРСР, а розміщення господарства і населення («продуктивних сил») у республіці пояснювали дією «соціалістичних законів». Водночас суспільна географія зарубіжних (стосовно СРСР) країн розглядалась однобічно і загалом упереджено. Весь світ був грубо розділений на три групи країн: капіталістичні, соціалістичні й ті, що розвиваються.

Такий заідеологізований поділ не витримував і не витримує жодної критики. Хоча б тому, що у так званих соціалістичних країнах безроздільно панувала державно-капіталістична економіка. Всі вони без винятку мали жорсткий комуністичний режим, який регламентував — де більше (КНДР), де менше (Югославія) — усі сторони суспільного життя — від економічної до духовної. У поясненні всіх сторін життєдіяльності суспільства, в тому числі його геопросторової організації, єдиним дороговказом був економічний детермінізм — голе заперечення впливу природних чинників, національно-духовного фактора та ін.

Радянська економічна географія («географія виробництва») прогавила появу постіндустріального суспільства з його високим рівнем сфери послуг. Будучи ізольованою від західної науки і культури, вона зупинилася у своєму розвитку десь на початку 60-х років XX ст. А далі, поки вона перетравлювала західні теорії та концепції, на зламі тисячоліть постало інформаційне суспільство з його ГІС-технологіями, віртуальними об’єктами, глобалізацією тощо.

Після краху світової комуністичної системи та її провідної ланки — Радянського Союзу — особливого пожвавлення у теорії суспільної географії на пострадянському просторі не спостерігалося. В Україні маємо спроби видання навчальних посібників для вищої та середньої школи за редакцією Б. Яценка, Є. Качана, В. Юрківського, С. Кузика. Зокрема, у Львівському національному університеті імені Івана Франка у 2003 р. за редакцією С. Кузика вийшла «Економічна і соціальна географія світу», яка допоки найповніше висвітлює сучасну суспільну географію зарубіжних країн.

Суттєвим недоліком навчальних видань в Україні, як і в інших пострадянських державах, є рецидиви популярного ще від XVIII ст. галузево-статистичного підходу. Описи держав і регіонів тут подаються за окремими галузями, розкладаються «по поличках». До того ж цей підхід так і не позбавився «радянських» рис: характеристику, як правило, починають із галузей важкої промисловості, особливо гірничовидобувної, паливно-енергетичної, металургійної та хімічної, і закінчують сільським господарством або, у кращому випадку, розглядом галузей АПК.

Порушити цю тенденцію ми спробували у книзі «Соціально-економічна географія України» (три видання — 1994, 1995, 2000 рр.), використавши міжгалузевий підхід. За такого підходу характеристика національного господарства розпочинається з агропромислового й лісового комплексів.

Так само опис компонентної структури соціально-економічних районів

Передмова

13

України був здійснений не галузевим, а міжгалузевим методом. Проте цей підхід поки не дістав належного поширення.

Тому поява пропонованої книги має внести свій струмінь у загалом консервативне і в’ялоплинне життя сучасної української суспільної географії. Цей струмінь пов’язаний з гуманістичним, культургеографічним та геоекологічним підходами. Авторів цікавить передовсім географія людини, людської культури у найширшому розумінні цього слова. Навіть географія виробництва (аграрного, лісового, гірничовидобувного тощо) — це географія господарської культури. Багато місця відведено географії духовної культури — мистецтва, освіти, науки, релігії.

Саме тому вчені Львівського національного університету імені Івана Франка здійснили даний перекладацький проект. На суд читача виноситься книга американських науковців Г. де Блія та Пітера Муллера «Географія: світи, регіони, концепти», яка витримала у США десять видань. Отже, вона є популярною в англомовному світі. Це пояснюється кількома причинами:

1) книга написана просто, доступною мовою, разом із тим вона є науково достовірною. Кожний розділ насичений системою понять, категорій

та дефініцій;

2) дослідження охоплює цілий світ. При цьому кожній його частині автори присвячують достатній обсяг матеріалу. Факти, кількісні показники, картосхеми тощо по можливості актуалізовані (у цьому виданні вони доведені до 2002 р.);

3) крім загальних характеристик світів, регіонів та окремих держав, у книзі представлено багато фотоілюстрацій. Така наочність викликає закономірну довіру до того, про що пишуть учені;

4) і, може, найголовніше, що ми вже підкреслювали: це книга про людину, людей, людські спільноти у їхньому живому житті, у взаємопов’язанні

й «географічному бутті», тобто в контексті закорінення у природне довкілля, пристосування до нього.

Це останнє, мабуть, і стало вирішальним у тому, що око українських учених та видавців впало на книгу «Географія: світи, регіони, концепти». Але тут може виникнути запитання: чому «світи, регіони, концепти?»; чи не досить простішої назви — «Географія світу»?

Назва книги англійською мовою звучить як «Geography: Realms, Regions, and Concepts». Слово realm перекладається українською як королівство, царство, сфера, область. Проте ми не вибрали жодного з них. Може, найкращим тут було би слово «область». Але у нашому географічному «вжитку» маємо адміністративну область як мезорайон самої України.

Можна, звичайно, говорити про макро- чи мегаобласті у межах світу, але «адміністративний» осад таки залишиться.

Тому було запропоновано компромісний шлях: ми назвали ці «релми» світами. Отже, світи як великі області на земній кулі, що характеризуються історико-культурною та природно-географічною специфікою. Якщо хочете — це своєрідні цивілізаційні світи, хоч прямого стосунку до восьми-десяти цивілізацій А. Тойнбі вони не мають. Серед цих глобальних світів автори виділяють дванадцять: 1) Європейський, 2) Російський,

3) Північноамериканський, 4) Середньо-(не Центрально-!)американський,

5) Південноамериканський, 6) Північна Африка/Південно-Західна Азія,

7) Африканська Субсахара, 8) Південноазійський, 9) Східноазійський,

10) Південносхідноазійський, 11) Австралійський, 12) Тихоокеанський.

Відчуваючи певну штучність цього поділу, автори одразу виділяють два типи таких світів: а) ті, де чітко домінує якась одна країна, і б) ті, де таке домінування відсутнє. Наприклад, до останньої групи належить Європейський світ, до якого автори відносять Україну (тобто йдеться не лише про Західну Європу, як це звичайно робили). Водночас Російський світ — це вже окремий світ поза Європою. Отож бачимо, що поділ земної суші на частини світу й континенти тут до уваги не береться.

14

ПЕРЕДМОВА

Звідси такий величезний континент, як Євразія, розділений між світами: трьома власне азійськими, одним власне європейським і двома «змішаними»: європейсько-азійським (Російським) і африкансько-азійським.

Усе це разом становить половину з усіх 12-ти географічних світів. Крім того, між деякими світами виділено широкі перехідні смуги.

Регіони трактуються авторами як геопросторові частини окремих світів, які характеризуються специфічними особливостями природи, історії, демографії, культури, господарського розвитку, взаємодії суспільства і довкілля тощо. Так, світ «Європа» поділений на регіони: Західна Європа, Британські острови, Північна Європа, Середземноморська Європа, Східна Європа.

В останній виділено чотири субрегіони, і в один із них — Чорноморський — входить Україна.

Отже, таксономічний ряд макроподілу заселеної земної поверхні виглядає так: географічний світ — регіон — субрегіон — держава. Але на цьому геопросторовість не закінчується. Автори виділяють у самих країнах специфічні територіальні частини, і в основі цього поділу часто лежить етнічний принцип.

Чи вдалий цей таксономічний ряд? Про це хай судить сам читач. В усякому разі маємо досить послідовну геопросторову класифікацію, де одиниці нижчого рівня у переважній більшості строго входять в одиниці вищого таксономічного рангу. Це не лише досить адекватно відображає наукову картину глобальної геопросторової організації людства чи, точніше, ойкумени. Тут чітко проступає і дидактичний принцип, сприяючи кращій організації емпіричного матеріалу, допомагаючи краще запам’ятовувати особливості географічного буття людства.

Високий науковий рівень праці американських авторів забезпечується системою понять — концептів. Власне, концепт — це щось більше, ніж звичайне поняття. Це розгорнуте поняття, свого роду стисла концепція.

В кінці книги вміщено Глосарій, тобто алфавітний список найважливіших концептів, але без їх «обсягового» наповнення. Водночас у відповідних місцях книги розкрито не лише зміст понять, а й їхній обсяг, тобто множину тих об’єктів, які підпадають під певне поняття.

Українське видання книги американських авторів здійснене без істотних коректив. Тому книга залишається назагал американоцентричною. Зокрема, по всьому світі фіксуються глобальні чи регіональні інтереси цієї наддержави. Звернімо увагу на те, скільки місця відведено, наприклад, Середній Америці. Це цілком зрозуміло. Нам би таку книгу, де б україноцентризм був генеральною лінією викладу матеріалу! Тоді б ми могли відчути й усвідомити Україну і українство як світовий феномен — зі всіма його інтересами, плюсами і мінусами.

Україноцентризм у суспільній географії передбачає вивчення передусім самої України як феномена на політичній, демографічній, соціально-економічній, фізичній та еколого-географічній картах світу. Крім того, необхідно досліджувати безпосередніх і опосередкованих сусідів нашої держави незалежно від величини їхньої території та ролі у зносинах з Україною.

Далі увага має бути звернена на великі країни світу, які формують у ньому силові поля; на країни з найбільшим зосередженням української діаспори; на держави, з якими Україна має чи може мати тісні економічні, наукові, культурні, військові та політичні зв’язки.

Переробити у цьому світлі перекладну книгу, звичайно, неможливо.

Але щоб хоч якоюсь мірою розставити українські акценти, ми вводимо окремий розділ «Україна», де наша держава подається як свого роду окремий субрегіон Східної Європи. Автори книги ділять Схшну Європу на чотири субрегіони: держави Балтики, континентальні країни, країни Адріатики і чорноморські держави. Україна входить в останній субрегіон поряд із Болгарією та Румунією. Характеристиці України, як і інших подібних держав, автори присвячують менше однієї сторінки. Зрозуміло, що для українського читача цього замало.

Передмова

15

Тому мета нового розділу полягала в тому, щоби представити Україну головно як державу. її політико-географічне положення і його зміна у часі; формування держави та її місце на політичній карті Європи; демографічні особливості становлення й розвитку української нації — історично-визначального ядра формування, розвитку і функціонування нашої держави. Крім того, детально розкривається географія української світової діаспори.

Ураховуючи дух усієї книги, ми приділили увагу окремим містам і місцевостям усіх регіонів України. Передусім це міста-мільйонники — столичний Київ, Харків, Донецьк, Одеса, Дніпропетровськ та близький до них за людністю Львів. Крім того, у кожному із шести суспільно-географічних регіонів України ми описуємо визначні культурно-, релігійно- та історико-географічні об’єкти — особливо ті, які були обійдені увагою географів у минулому.

Картографічний матеріал книги Г. де Блія та Пітера Муллера кількісно багатий, але досить простий за змістом. У цьому річищі ми також подали нескладні й узагальнені картосхеми України, в яких фіксується лише просторова локалізація картографованих явищ.

ОЛЕГ ШАБЛ/Й,

доктор географічних наук,

професор

КОНЦЕПТИ, ПОНЯТТЯ І ТЕРМІНИ

1 Географічний світ

2 Просторовий аспект (вимір)

3 Таксономія

4 Перехідна зона

5 Географічна зміна

6 Новий світовий порядок

7 Реґіональний концепт

8 Реґіональні межі

9 Положення

10 Абсолютне положення

11 Відносне положення

12 Формальний реґіон

13 Просторова система

14 Запліччя

15 Функціональний реґіон

16 Масштаб

17 Природний ландшафт

18 Фізична географія

19 Дрейф континентів

20 Тектонічна плита

21 Субдукція

22 Тихоокеанське вулканічне кільце

23 Клімат

24 Опустелювання

25 Зледеніння

26 Льодовиковий період

27 Міжльодовиковий період

28 Гідрологічний цикл

29 Кліматичний реґіон

30 Фізіографія

31 Культура

32 Реґіональний характер

33 Культурний ландшафт

.захід від Грінвіча 0°на схід від Грі

зінвіча

крц ч н им WX-

о.Гренландія ФІп

jiioptj

/ 0,ЯнМаєн

МОРЕІ

apcmipsc ‘

МОРС/ ІфЛФФША

’ейк’яві»

Алеутські

о-ви

дИОНОдоі чоток/ Т

.. _ Pit (Учанарссуак /

л**Радор >

v . V Свнт-Чарлз

Р-Ванкувер:

о.Великобриг

о.Ньюфаундленд

Вісяайськ

затоко

Північно-

імперська

о-ви Мадейра

‘ американська

САРГАНОВЕ

МОРЕ

улоговина

‘Сиканська

Штока

Аравійський

.ЕМІ-К&і

4-Г ал ьінас

_ и-ои І

* £. Зеленого Мису

Екватор

о-ви Галапагос

м.Паріньяс

Перуанська

. влкКарКіь

м.Кабу-

Бранку о.Вознесіння

Вразільське

сБразідіа

плоскогір’я

АВІЗІ

лільямпу

улоговина

о.Тріндаді

8180 [І Чіл\йська с‘ З

-Жанейро

о.Піткерн • ‘о.Дюсі

‘Південну тропік

Н83А

о-ви с‘ Хуан-Фернануес * улоговина ®:

метри

Трістан-да-Кунья

зуенос-Айрес

м.Голкоеии

Фолклендські (Мальвінські)

0-8U

М. Вогняна Земля

о-ви •

Прінс-Едуард

о. Південна Джорджія

Півд. Сандвічеві Т ‘їОЧ&п Г

улоговині >ллінсгоуз

«Південне

ЗЕМЛЯ КОРОЛЕВИ

60і

вступ

Географія регіонів світу

34

Наступне освоєння (зайняття)

38

Густота населення

44

Розвиток

49

Перевага

39

Мегалополіс

45

Економічна

50

Неоколоніалізм

35

Центральний діловий район (ЦДР)

40

Картограма

географія

51

Глобалізація

36

Етнічність

41

Урбанізація

46

Серцевинний ареал

52

Регіональна

37

Розміщення

42

Держава

47

Периферія

географія

населення

43

Європейська модель держави

48

Реґіональна

відмінність

53

Систематична

географія

уічаЗел,^ _

*£ЖХ

’^с’ьк/’ 0-В ЛеУтсЬкит

^^КаМі

і ХОТСЬКЕ Ч МОРЕ

Алтай

450ВАГ.6ЄЛУХ8

(СХ12НЕ)

\уог[

о.Тайвань

ФІЛЛІПІНСЬКЕ

л чЬре \

АРАВІЙСЬКЕ \ МОРЕ

нгальськаг затока ;

^.Шрі-Ланка

Екватор

о.Нова Ірландія 4

Тейщельські )-ви1

Центральна

улоговина

0. Різдва » Зохідноавртралійська улоговина

гаскар

КОРАЛОВЕ

МОРЕ І

ІПівнічно-Західні

ВЕЛИКА ПУСТЕЛЯ / ВІКТОРІЯ

АВСТРАЛІЇ

1/ОЛ£ 0/ДЛ7 /

говино о. Амстердам

™смінове і ^

о.Кєипбе„„

ЗЕМЛІ

РИСУНОК

1-1

18