Перспективи Тихоокеанської окраїни Японії

На початку XXI ст. Японія залишається економічним гігантом західної Тихоокеанської окраїни, але гігантом з непевним майбутнім. Японські продукти й далі домінують на світових ринках, японські інвестиції обплутали земну кулю, але наприкінці 1990-х років економіка Японії похитнулася. Темпи її зростання впали. Багато компаній згорнули свої операції, а деякі збанкрутували. Банківська система показала свою вразливість. Перший економічний «тигр» Тихоокеанської окраїни захворів. Японські проблеми постали як наслідок поєднання внутрішніх і зовнішніх чинників. За кордоном колапс валют і економік Південно-Східної Азії відбився на японських інвестиціях. Від автомобільних заводів до іграшкових фабрик тривала прибуткова діяльність опинилася з самими лише зобов’язаннями. У самій Японії неякісний фінансовий менеджмент, до якого тривалий час толерантно ставилися внаслідок економічного буму, тепер завдавав великих збитків. На додаток конкуренція з боку ще здорових економік, особливо Тайваню, а також Південної Кореї, підірвала становище японських товарів на світових ринках.

У тривалому періоді все це могло б бути тимчасовими перешкодами, але сумнівно, що Японія збереже своє економічне домінування у Тихооке

анській окраїні. Залежність Японії від іноземної нафти є потенційною слабкістю, яка надалі тиснутиме на її економіку, якщо порушаться міжнародні лінії постачання. Західна конкуренція за японські ринки зростає. Незчисленні інвестиції, які Японія робила по всьому світу протягом свого періоду достатку — від хмарочосів і кіностудій до курсів гольфу і готелів, — утратили значну частину своєї вартості. Поки Японія реорганізується, американські та європейські підприємства розкуповують її активи і отримують вигоду від її проблем.

Якщо ви захочете здійснити подорож до Японії для теренових досліджень її економічної географії, жодне з усього цього не буде одразу помітне. Міста вирують, сировина продовжує надходити у порти, безліч контейнерів на причалах. Навіть у період спаду ця багата економіка перевершує всі інші у західній Тихоокеанській окраїні. Але інфраструктура Японії має здатність стимулювати економічну депресію. їй конче потрібні нові можливості.

Одна з цих можливостей криється у російському Далекому Сході та поза ним — у Сибіру. Російський Далекий Схід лежить прямо через Північний Хонсю і Хоккайдо і є коморою сировинних матеріалів, що чекають на експлуатацію. Для цього японці розміщені просто ідеально, але політичні відносини з Радянським Союзом, а тепер із Росією загнали усі ініціативи у глухий кут (див. вставку «Розплата за війну»), Японія може стати одним із головних користувачів значних нафтових резервів поблизу острова Сахалін, однак справа не зрушується з місця. Японія також має важливі потенційні можливості у Кореї, особливо якщо там відбудеться процес об’єднання. Але відносини з Кореєю залишаються напруженими, оскільки корейці ще пам’ятають дії японців під час Другої світової війни, а Японії! відмовляється визнати їхню неправомірність.

Усе це треба розглядати у контексті японського суспільства, яке змінюється. Населення чисельністю 127 млн осіб швидко стариться, і демо-географи очікують, що воно лише трохи збільшиться до 2007 р., а від того моменту почне зменшуватися. Де скорочення відбуватиметься досить швидко — до 100 млн у 2050 р. і лише до 67 млн у 2100 р. Японія вже на деякий час зіткнулася з нестачею робочої сили (хоча нещодавній економічний спад спричинив зростаюче безробіття, що є новим у повоєнному періоді). Протягом тривалого часу Японія потребуватиме мільйони іммігрантів для функціонування економіки, але для культурно гомогенних, етнічно стерильних «ніппон», які історично завжди опиралися іммігрантам, це буде жахом. Та японські лідери поки не мають іншого вибору. «Посивіння» країни призведе до обтяження соціальних систем і збільшення податкового пресу.

Тим часом модернізація і далі лихоманить японське суспільство. Японці мають сильні традиції родинних зв’язків і пошани до старших родичів, але цей звичай занепадає. Молоді люди на відміну від своїх батьків і дідів не розуміють духовної принадності будь-яких обмежень — чи то житла, комфорту, чи то приватної власності. У Японії попри все її матеріальне багатство родинні будинки малі, тісні, не дуже міцно збудовані, а часом навіть без елементарних вигод. Зі своїми значними вільними коштами японці багато подорожують по світі, і побачивши, як живуть американці або європейці з подібним рівнем доходів, повертаються додому збентеженими.

Як ми зазначали, Японія продовжує бути однією з найоднорідніших спільнот у сучасному інтерактивному світі. Китайці все ж періодично відкривали свої двері іноземцям; японці ж були суворішими. Крім айну, які вироджуються, тубільних меншин у Японії немає. Корейців привезли до Японії під час Другої світової війни як примусових робітників, які не мали японського громадянства. Пізніше, навіть у періоди нестачі робочої сили, ідея запросити іноземних робітників уже не сприймалася. Коли США після війни у В’єтнамі надали притулок сотням тисяч в’єтнамських біженців, Японія прийняла всього кілька сотень, і

то після тривалих переговорів. Етнокультурна однорідність, яка так ревно охороняється, не може бути життєспроможною у сьогоднішньому гло-балізованому світі.

Майбутнє Японії у геополітичній структурі західної Тихоокеанської окраїни також непевне. Понад півстоліття після закінчення Другої світової війни американські військові сили й далі базуються на японській території, гарантуючи безпеку. Китай і Корея прийняли домовленість, що забороняє озброєння Японії з огляду на те, що сталося у Другій світовій війні. Але в Японії, де підіймається націоналізм, щораз актуальнішим політичним питанням стає внутрішня військова готовність. Така ситуації! приховує в собі потенційні проблеми.

Отож Японія є осьовою країною у західній Тихоокеанській окраїні, що стоїть на економічному, соціальному і геополітичному перехресті. Її майбутнє серйозно вплине не лише на Східну Азію і Тихоокеанський регіон, але й на світ у цілому.