ТРАНСПОРТ

Київ — найбільший транспортний вузол України, дістатись до міста можна автомобільним, залізничним, повітряним і вод-

КИЇВ

ним (по Дніпру) транспортом. Відстань від Харкова до Києва складає1 483 км, від Львова (через Рівне) — 553 км, від Одеси — 486 км.

Якщо пересуваєтесь по Києву наземним транспортом, то слід пам’ятати, що центр міста вдень переповнений автомобілями і, можливо, вам доведеться провести немало часу в заторах. Найзручніший різновид міського транспорту в Києві — метро. Працює метрополітен з 6.00 до 24.00, інтервал руху в години пік складає близько однієї хвилини, але після 22.00 він збільшується до 10—15 хвилин. Трамваї, автобуси й тролейбуси починають роботу о 6.00 і закінчують о 23.00—24.00.

Замовити таксі в Києві можна за телефонами: 058, 059, 077, 510-40-40, 502-0202, 502-0101, 237-50-50, 237-70-70, 451-00-21, 237-29-99.

1 Тут і далі наводиться відстань по автомобільних дорогах між центрами населених пунктів в обхід транзитних

міст.

ПИРОГІВ:

МУЗЕЙ

ПРОСТО НЕБА

«Державний музей народної архітектури та побуту всіх історико-етнографічних районів України являє собою унікальний архітектурно-ландшафтний комплекс просто неба. Музей засновано в селищі Пирогів…» і так далі і таке інше. Так звичайно починають розповідь про Музей народної архітектури та побуту путівники й туристичні довідники. Радянські видання ще

На території додавали, що «експозиція Музею

Музею народної архітектури та побуту ^ ^

7 Ґ Ґ 77 розкриває тяжке становище се

лянства до 1917 року, класове розшарування та суперечності, соціальну нерівність». Усе правильно — усе справді «унікальне», «неповторне», та й «класоверозшарування та нерівність» таки були наявні. Але тим, хто

ПИРОГІВ

ПИРОГІВ

не буе у Пирогові, довідники й путівники, незалежно від того, коли їх видано, нічого не скажуть. А тим, кому довелось побувати там, де Голосїівський ліс підступає до околиць Києва, напевно знайомі й пам’ятні цілковито незабутні відчуття: певна відірваність від реальності — незрозуміло, де ти і хто ти насправді.

Ну як, наприклад, пояснити й зрозуміти почуття, що виникає, коли звичайна «маршрутка» раптом виявляється «машиною часу» — кілька хвилин від найближчої станції метро, і ви з XXI століття переноситесь на два-три століття назад. Або відчуття незвичайної живодайної прохолоди української хати. Адже в місті, коли температура понад тридцять, збожеволіти можна від спеки, а тут почуваєш себе заново народженим, і це без кондиціонерів та інших технічних див нашого часу. Або, наприклад, кілька вітряків на одному зі схилів. Ось де було б привілля Дон Кіхоту! Та нам, на відміну від героя Сервантеса, «донкіхотствувати», воювати з вітряками не хочеться, навпаки, виникає бажання милуватись їхньою непоказною красою.

Так що не кількістю експонатів або туристів, які щороку відвідують Пирогів, і не тим, що Держав

ний музей народної архітектури та побуту є найбільшою з подібних експозицій у Європі і єдиним музейним закладом України, який входить до Європейської асоціації народної творчості, визначається унікальність найвідомішого в країні музею просто неба. Особливий дух, аура, зв’язок часів, причетність до життя тих, хто був до тебе, — от що приваблює людей, для яких слова «культура та історія народу» не є порожнім звуком. Коли ходиш по музею, то часом здається, що от зараз вийдуть із-за пагорба твої далекі предки, прапрапра-прадідусі та пра-прапрапрабабусі, ввійдуть до хати — не до одного з експонатів музею, а до своєї рідної оселі, — і піде тут своїм звичаєм життя не музейне, а справжнє-справжнісіньке…

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА

Уперше село Пирогів згадується в літописах, датованих 1627 роком. У ту пору селом володіла Києво-Печерська лавра. У XVIII столітті село якийсь час називалось Пиро-жовим, а потім йому було повернено початкову назву. З 1957 року Пирогів знаходиться в межах

За деякими даними, до монголо-татарського нашестя в цих місцях існував великий печерний монастир, що довжиною своїх і і ідз ем н і їх гітер ей не поступався Києво-Печерському.

Києва. А з 1969 року з ініціативи Українського товариства охорони пам’яток історії та культури тут на площі близько 150 га почато формування Музею народної архітектури та побуту. Треба сказати, що перший такий музей у Переяславі-Хмельницькому відчинив свої двері перед відвідувачами ще в 1965 році, так що певна база й знання в засновників експозиції в Пирогові були. Однак, якщо музей у Переяславі-Хмельницькому відтворює лише невелику частину України, то у творців музею в Пирогові завдання було набагато ширшим — познайомити відвідувачів з усім розмаєм української народної архітектури та побуту. Перших відвідувачів музей прийняв у 1976 році.

ВИЗНАЧНІ МІСЦЯ

Головна пам’ятка Музею народної архітектури та побуту — це, власне, сам музей та будівлі й споруди, що складають його експозицію. Понад 300 експонатів, розсіяних на території 150 га, — і всі по-своєму унікальні й цікаві. У фондах музею зберігається більше ніж 70 тисяч предметів побуту, витворів народного мистецтва, знарядь праці.

«Україна в мініатюрі» — так іноді називають Музей народної архітектури та побуту. І це насправді так. Експонати сформовані з документальною достовірністю й згруповані відповідно до особливостей планування поселень того чи іншого історико-етнографічного й географічного регіону. Експозиція музею поділяється на кілька зон, що відбивають історико-етно-графічні регіони України: Середнє Придніпров’я, Слобожанщина, Полісся, Поділля та Східна Полтавщина, Карпати, Південь України. Окремо розташовані колекція вітряків та експозиція під назвою «Народна творчість в архітектурі українського села 60—70-х років XX століття».

Музей працює щоденно (крім середи) з 10.00 до 19.00. Вартість вхідного квитка 10 грн, для студентів денної форми навчання та пенсіонерів (при пред’явленні посвідчення) — 5 грн, дитячий квиток — 2 грн. Оглянути експозицію Музею можна як самостійно, так і в рамках екскурсії. Якщо ви вибрали другий варіант, то дізнатись про умови екскурсійних маршрутів можна за тел. 8(044) 526-24-16, 526-57-65. Екскурсії проводять

Вітряк — символ хліборобної України

ся українською, російською, білоруською, англійською, французькою, німецькою, італійською, польською та болгарською мовами. Пересуватись по музею можна на конях: верхи, на бричці або, взимку, на санях. Вартість такої послуги — від 5 грн з людини.

А якщо ви вирішили знайомитися з музеєм у Пирогові самостійно, то навряд чи має сенс нав’язувати вам якийсь певний маршрут.

Дістатись до музею можна за 10—15 хвилин від найближчої станції київського метро (див. розділ «Транспорт»). Тому окремий список готелів ми не наводимо. Список київських готелів

див. у відповідному місці розділу «Київ».

На вході вас зустрічають три вітряки — символи хліборобної України. А куди піти далі — вирішувати вам. Можна взяти ліворуч і через Середнє Придніпров’я, через Поділля дійти до Карпат. А можна спочатку оглянути експозицію, що відтворює народну архітектуру Півдня України. Що цікаво, рельєф місцевості в музеї й розміщення історико-географічних зон відповідають реальним географічним умовам України. Наприклад, експозиція Слобожанщини знаходиться на рівнині, Полісся розташоване поряд із лісом, а щоб потрапити до

Закарпаття, треба перебратися через величенький пагорб.

Звичайна річ, розповісти про всі експонати Музею народної архітектури та побуту в межах невеликої статті просто неможливо. Тому зупинимось на найцікавішому. Одна з головних пам’яток музею — дерев’яний храм Святого Архістратига Михаїла. Його перевезено до Пирогового із села Дорогинка Фастівського району Київскої області. У його інтер’єрі й зовнішньому вигляді збереглися давні, архаїчні особливості. Вочевидь, такі храми стояли на українській землі ще за часів Київської Русі. Науковці Інституту геохімії навколишнього середовища встановили,

що храм Святого Архістратига Михаїла збудовано в 1528 році. Це найдавніший з уцілілих дерев’яних храмів Центральної та Східної України, та й в усій країні тільки дві церкви(обидві — на Закарпатті) мають більший вік. Протягом чотирьох століть храм служив людям. Його оминули воєнні та революційні буревії. У 1930 році його було закрито, але, на щастя, не зруйновано. А на початку 1970-х років храм Святого Архістратига Михаїла дістав нове життя в Пирогові.

Прикрасою храму є унікальний бароковий іконостас, виконаний протягом 1690—1750 років іконописцями київської школи.

Храм Святого Архістратига Михаїла

Слід сказати, що храм Святого Архістратига Михаїла не просто музейний експонат. 10 березня 1990 року священик Української автокефальної православної церкви (УАПЦ) отець Мефодій здійснив у храмі відправу в пам’ять про Тараса Шевченка. З цього дня у храмі проводяться регулярні богослужіння.

Ще один вельми цікавий об’єкт — церква Святої Мучениці Параскевы (П’ятниці) 1742 року — є свідком блискучого злету й занепаду української культури в XVIII столітті. Церква ця була привезена із села Зарубинці Звенигородського району Черкаської області і нині становить частину експозиції «Середнє Придніпров’я». У цій церкві, як у храмі Святого Архістратига Михаїла, а також

Церква

Святої Мучениці Параскеви (П’ятниці)

у церкві Святого Миколая (початок XIX століття, експозиція «Поділля»), відправляються богослужіння (щосуботи й напередодні головних церковних свят — з 17.00, щонеділі та в дні церковних свят — з 10.00).

Цікаво, що одразу ж після відкриття музею в Пирогові для його співробітників почалась боротьба за цілість експонатів. Боротьба, слід сказати, дуже нелегка. Передусім через специфіку музею, експонати якого відкриті всім вітрам, дощам і снігам. Тут, до речі, варто відзначити одну цікаву деталь. Що старіша дерев’яна будівля (а таких у Пирогові більшість), то легше вона переносить вплив негоди. Річ у тім, що деревина з часом кам’яніє, і їй, зрозуміло, вже не такі страшні погодні явища, як-

З часом деревина кам’яніє, і їй не такі страшні дощ чи сніг

<D

от дощ чи сніг. Підтвердженням цього є унікальна волинська хата, датована 1587 роком.

Безперечно, варта уваги й унікальна колекція вітряків, зібраних з усіх куточків України. Розміщена на високому пагорбі, ця експозиція є своєрідним композиційним центром усього музею.

Дуже цікаво проходять у Пирогові церковні й народні свята: Великдень, Різдво, Хрещення, Спас, Івана Купала та ін. Постійно проводяться в Музеї народної архітектури та побуту дні ремесел і різноманітні ярмарки. У ці дні з усієї України до Пирогова приїжджають народні майстри, вони пропонують відвідувачам свої вироби: писанки, килими, сорочки, живопис, ковальські вироби тощо.

ДЕ ПОЇСТИ

На території Музею народної архітектури та побуту працює кілька ресторанів традиційної української кухні.

Козацький могильний хрест

ПИРОГІВ

ПИРОГІВ

ТРАНСПОРТ

Дістатись до музею можна так:

від станції метро «Либідська» — тролейбусом № 11 або маршрутним таксі №61;

від станції метро «Дружби Народів» (Ленінградської площі) — маршрутним таксі № 172;

від станції метро «Республіканський стадіон» — маршрутним таксі № 156;

від станції метро «Академмістечко» — маршрутним таксі № 576;

від станції метро «Лук’янів-ська» — маршрутним таксі № 496;

від станції метро «Хрещатик» (Бесарабської площі) — маршрутним таксі № 548.