ПОДОВЖЕНА М’ЯНМА

М’янма (колишня Бірма) має таку саму, як і Таїланд, подовжену морфологію, але, крім цього, між ними майже немає нічого подібного. Довгий час перебуваючи під суцільно корумпованим військовим режимом, М’янма є однією з найбідніших країн планети, де, здавалось би, час зупинився на століття. Тоді як півострівний виступ Таїланду має повітряне, залізничне та шосейне сполучення, південь М’янми не забезпечений навіть усепогод-ною автотрасою. Якщо океанічні лайнери є звичним явищем у прибережному серцевинному ареалі Таїланду, то дельта ріки Іраваді у М’янмі більше нагадує Бангладеш.

Територіальна морфологія М’янми ускладнюється зміщенням серцевинного ареалу, яке сталося у колоніальні часи. Перед тим міським осередком держави був Мандатай, який розміщувався в її середині. Згодом британці розвинули сільськогосподарський потенціал дельти Іраваді, і Рангун (тепер Янґон) став столицею колонії. Ріка Іраваді пов’язує старий і новий серцевинні ареали, але справжній центр змістився на південь.

Політична географія М’янми є надзвичайно вдалим прикладом впливу форми території на внутрішню структуру держави. М’янма не лише має подовжену форму, — її обидва серцевинні ареали ще оточені із заходу, півночі та сходу підковою великих гір, де до британської окупації мешкали 11 меншин країни. Колоніальні кордони інкорпорували ці народності у середовище бірманців, які становлять дві третини всього населення (його загальна чисельність — 50,9 млн осіб). Коли британці відійшли і Бірма у 1948 р. стала незалежною,

меншини лише змінили одного правителя на іншого. У 1976 р. дев’ять тубільних народностей сформували союз, щоб домагатися права самовизначення на своїй батьківщині.

Як видно з рисунка 11-3, периферійні народності М’янми займають значну частину держави. Народність шан із північного сходу і крайньої півночі, яка споріднена із сусідніми тайцями, становить 9 % населення, або 4,6 млн осіб. Народність карен (7 %, 3,6 млн), що живе на «відростку» М’янми, проголосила бажання створити автономну територію в межах федеративної держави. Хоча військовий режим подолав ці виступи, відцентрові сили продовжують турбувати центральну владу. Втім остання сама прагне втриматися усіма можливими способами — аж до політичного протистояння між самими бірманцями.

Усе це дуже прикро, оскільки М’янма має набагато потужніший потенціал, ніж Бангладеш (її сусід на заході) та деякі інші країни її власного регіону. Вона може прогодувати себе, а також експортувати значні кількості рису. Різноманітні ґрунти та сприятливе довкілля можуть забезпечити врожаї багатьох культур. У горах знайдено олово та інші метали. Сьогодні М’янма вирубує ліси у внутрішній частині загрозливими темпами; тікове дерево посідає перше місце в експорті за вартістю, але ми маємо на увазі легальний експорт. У своєму куті «Золотого трикутника» М’янма також є найбільшим виробником опійного маку, не враховуючи інших заборонених культур, для торгівлі наркотиками. Деякий час режим Янґона намагався контролювати цю торгівлю, але постійні конфлікти з меншинами забирали всю його енергію.

Десятиліттями репресивна політика військового режиму утримувала М’янму в покорі та сповільнювала її розвиток. Інфраструктура країни в украй жахливому стані (в 1993 р. у Янгоні був лише один працюючий телефон, по якому можна було дзвонити за кордон). Крім того, що понад 80 % дорослого населення неписьменне, існує дуже мала кількість робочих місць для освічених людей. Сьогодні спостерігаються деякі ознаки змін, зокрема звільнення з в’язниці кількох політичних дисидентів і зародження туризму. Але це ще не скоро переважить наслідки політики, яка утримує знедолену М’янму серед найбідніших країн цілого світу.

На півостровах і островах південної та східної периферії Південно-Східної Азії розміщені шість із одинадцяти держав цього географічного світу (рис. 11-2). Мало регіонів планети містять такі різноманітні країни. Малайзія, колишня британська

колонія, складається з двох основних територій, розділених сотнями кілометрів Південнокитайсь-кого моря. Найпівденніша держава цього світу — Індонезія — розкинулася на тисячах островів від Суматри на заході до Нової Гвінеї на сході. На північ від Індонезійського архіпелагу лежать Філіппіни — колишня колонія США. Це три з найбільш поділених держав світу, і кожна стоїть перед викликами, які випливають із такого політико-просторового поділу. Острівний регіон Південно-

Східної Азії також містить дві малі, але важливі суверенні одиниці: місто-державу і султанат. Містом-державою є Сінгапур, який колись був частиною Малайзії (приклад того, як не вдалося подолати внутрішні відцентрові сили). Султанатом є Бруней — багата на нафту мусульманська територія на острові Калімантан (Борнео), ніби перенесена з Перської затоки. Ще одна, третя одиниця — Східний Тімор — перебуває у процесі отримання статусу незалежної держави. Небагато