ПОЛТАВА — МИРГОРОД — СОРОЧИНЦІ

Мабуть, це буде єдиний раз, коли ми рекомендуватимемо вам тур вихідного дня в якийсь певний час. І справді, коли вже їхати в Полтавську область, то наприкінці серпня, «…шлях, верст за десять до містечка Сорочинців, кипів народом, що поспішав з усіх околишніх і далеких хуторів на ярмарок. З ранку ще тяглися нескінченною валкою чумаки із сіллю та рибою. Гори горшків, за-

Корпусний сад кутаних у сіно, поволі сунулися,

здається, нудьгуючи з своєї неволі й темряви; подекуди тільки яка-небудь розмальована яскраво миска чи макітра хвастовито висувалася з високо піднятого на возі плоту й привертала розчулені погляди прихильників розкоші». З того часу, як молодий письменник Микола

Гоголь написав ці рядки, минуло вже понад 170 років. Час іде, але так само в кінці серпня, коли «повне розкоші і солодкої знемоги малоросійське літо» закінчується, поспішають до Великих Соро-чинців люди. Уже не кіньми і волами, а все автомобілями і потягами, і не тільки з найближчих сіл та хуторів, а з усієї України й навіть інших країн. їдуть не просто купувати й продавати, їдуть «ярмаркувати». У цьому розкішному, як на лінгвіста, слові поєднуються водно й безкрає блакитне небо з легким серпанком блідо-рожевих хмар, і гомін золотої тиші серед пшеничних піль, через які проїжджають подорожники, і спекотні дні, коли літо ще повністю панує над природою, і ночі, коли осінь прохолодою нагадує про свій неминучий прихід, і спілкування між людьми, щирі розмови «про життя», і поезія торгу, коли долю кількох копійок вирішують протягом години, і різноголосий і різномовнім казан розташованої на шістнадцяти гектарах торговиці…

Такий він — славетний Соро-чинський ярмарок. Звісно, скептики можуть сказати, що ярмарок — «це туристична забава, а от насправді…» і т. д. і т. ін. І можливо, в якійсь мірі вони матимуть рацію. Але що з того? Со-рочинський ярмарок — це весело й цікаво, а значить, тут треба побувати хоча б раз у житті.

А Миргород?Як гарно описував його Микола Васильович: «Чудове місто Миргород! Яких у нім нема споруд! І під солом ’яною, і під очеретяною стріхою, і навіть під дерев’яним дахом; праворуч вулиця, ліворуч вулиця, всюди прекрасний тин; по ньому в’ється хміль, на ньому висять глечики, з-за нього соняшник показує свою сонцеподібну голову, червоніє мак, мерехтять товсті гарбузи…» Але не тільки завдяки Гоголю відомий Миргород. Місто на Полтавщині — цей багатовікова історія, і часи Гетьманщини, коли Миргород був гетьманською столицею, і славний миргородський полк, що здобув чимало перемог, і, звісно ж, курорт, відомий не тільки в Україні, але й далеко за її межами; цілюща вода, що лікує людей від багатьох хвороб. Так що Миргород, безумовно, вартий вашої уваги.

І, нарешті, Полтава. Є в цьому місті щось особливе, якась неповторна «полтавська аура». З одного боку, Полтава — типова провінція, спокійна, повільна й заспокійлива. Та з другого — багато чого в Полтаві вирізняє її з-поміж сотень інших провінційних міст України. Велика Кругла площа, пам’ятки архітектури, причетність до найважливіших історичних подій. Загалом, Полтава й околиці — це ті місця, які обов’язково має відвідати кожний справжній турист.

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА

Першою письмовою згадкою про Полтаву вважається запис в Іпатіївському літописі від 1174 року про те, що під час походу на половців князь Ігор Святославич «перейшов Ворсклу біля Лтави».

Під час монголо-та-тарського нашестя Лтава (в інших джерелах — «Олтава») була повністю зруйнована. Наступний запис про Полтаву (вже під сучасною назвою) з’являється в 1430 році, коли литовський князь Вітовт передав її у володіння князя О. Глинського.

У XV—XVII століттях, до початку Національно-визвольної війни 1648— 1654 рр., Полтава багато разів змінювала володарів. У 1508 році вона була відібрана польським королем Сигізмундом І, але невдовзі повернена родині Глинських. У 1630 році Полтаву віддано дворянину Бартоломею Обалковсько-му, а в 1641 році місто перейшло до польського магната С. Конец-польського, потім у 1646 році — до Яреми Вишневецького. Приблизно в цей час Полтава дістала статус міста, їй надали магдебурзьке право. З 1648 року Полтава є центром Полтавського полку.

Улітку 1709 року біля Полтави відбулася відома битва — бій, що

багато в чому визначив розвиток Північної війни 1700—1721 рр. і долю української державності. З 1775 року Полтава входить до складу Новоросійської губернії, з 1784-го — Катеринославського намісництва, у 1796—1802 рр. — Чернігівської губернії, а з 1802 року місто стало центром Полтавської губернії. XIX століття — пора розквіту Полтави. Місто швидко розвивалося, на початок XX століття його населення складало понад 60 тисяч людей.

У роки революцій та Громадянської війни Полтава декілька разів переходила з рук у руки, поки в місті не встановили радянську владу. Під час німецько-фашистської окупації в Полтаві перебував центр групи армій «Південь», місто зазнало сильних руйнувань. Визволили Полтаву 23 вересня 1943 року.

Нині Полтава — обласний центр України. Населення міста — близько 300 тисяч жителів.

Припускають, що поселення на місці сучасного Миргорода виникло в часи Київської Русі, у X—XI століттях. Однак тільки в 1530 році назва міста з’являється в документах: місту надають магдебурзьке право та герб. У 1575 році польський король Стефан Баторій надав Миргороду статус полково-

Як уважають історики, слов’янське поселення на місці сучасної Полтави з’явилося ще в VIII— IX століттях.

го міста. Дещо пізніше Миргород стає відомий як центр виробництва селітри та пороху. У 1621 році король Сигізмунд III передав Миргород з навколишніми селами та хуторами магнату Обалковсь-кому, щоб той «міг правильно з вигодою всім цим керувати й забезпечити охорону селітри».

У середині XVII століття Миргород опинився в центрі історичних подій, що визначали долю України. У 1650 році тут відбувались переговори між Богданом Хмельницьким та послами московського царя. У 1683 році миргородських козаків очолив молодий полковник Данило Апостол. А за сорок з гаком років навченого досвідом полковника, посивілого в битвах за щастя рідної землі, обрано гетьманом України. Цілком природно, що за гетьмана Данила Апостола його рідне місто стало центром ділового й культурного життя України. У місті зводиться багато будівель і храмів, а над грандіозним Сорочинським іконостасом, прославленим далеко за межами Полтавського краю, працювали майстри з Києво-Печерської лаври. Але в кінці XVIII століття, після ліквідації Запорозької Січі й козацьких вольностей, миргородський полк було розпущено.

У 1809 році неподалік від Миргорода в селі Великі Сорочинці в поміщиків Гоголів-Яновських народився син — Микола Васильович Гоголь.

З початку XX століття Миргород відомий як бальнеологічний курорт. У 1915 році офіційна медицина дозволила застосовувати миргородську воду зовнішньо, у вигляді ванн, а через рік було дозволено вживати її і як внутрішній засіб. У квітні 1917 року в приміщенні міської лазні було відкрито першу водолікарню на п’ять ванн. Популярність Миргорода як курорту зростала з надзвичайною швидкістю. Здавалося б, у лихі часи голоду, холоду й занепаду не до курортів. Але вже в 1919 році опубліковано спеціальний декрет Ради народних комісарів про заснування курорту «Миргород». У 1927 році створено «Миргородський завод мінеральних вод».

Нині Миргород — районний центр Полтавської області, населення міста — близько 40 тисяч людей.

ВИЗНАЧНІ МІСЦЯ

Кругла площа, Корпусний сад і комплекс прилеглих до площі будівель (XIX—XX ст.), центральна площа міста.

Успенський собор (1774— 1801 рр.), пл. Соборна, 3.

Спаська церква (1705—

1706 рр.), вул. Жовтнева, 10.

У Музеї Полтавської битви

• Хрестовоздвиженський монастир (XVII—XIX ст.), вул. Свердлова, 2а.

Садиба І. Котляревського (XVIII ст.), пл. Соборна, 3.

Музей Полтавської битви (1909 р.), вул. Шведська Могила, 32 (передмістя Яківці).

Будівля губернського земства (1903—1908 рр.), нині — Полтавський краєзнавчий музей, вул. Конституції, 2.

Інститут шляхетних дівиць (1832 р.), нині — Полтавський технічний університет, пр. Першотравневий, 24.

Дворянський банк (1906— 1909 рр.), нині — обласне управління СБУ, вул. Жовтнева, 39.

Богадільня (1820 р.), нині — Полтавська медична академія, вул. Шевченка, 23.

Сорочинський ярмарок.

Меморіальний будинок-музей М. В. Гоголя, с. Великі Сорочинці, вул. Гоголя, 34.

Спасо-Преображенська церква (XVIII ст.), м. Миргород.

Наша екскурсія Полтавою щодо маршруту буде дуже простою — рухаємося в напрямку від Круглої площі до площі Соборної вулицею Жовтневою й оглядаємо місцеві визначні пам’ятки. Звичайно, багато що залишиться поза увагою, але нас чекають ще Миргород, Великі Сорочинці, так що доведеться ощадити час.

Отже, почнімо наш шлях з Круглої площі — самого центру

Полтави. Кругла площа — символ Полтави, що вирізняє місто на Ворсклі серед інших міст України. Коли в 1802 році Полтава стала губернським містом, «батьки міста» задумали серйозне перепланування центру. На місці, де в 1709 році Петро І зустрічався з учасниками Полтавської битви, закладено площу, в центрі якої було поставлено монумент Слави, а по колу розходилось 8 радіальних вулиць. Пізніше на площі стали висаджувати дерева й кущі, поволі утворився парк майже круглої форми, діаметром близько 350 метрів. А оскільки він тоді перебував у віданні Полтавського Кадетського корпусу, то й називався Корпусним садом. Назва ця збереглась і до сьогодні. По колу площі було побудовано декілька адміністративних будівель (деякі з них збереглись):

Полтава. Успенський собор

будинок губернатора, дворянське зібрання, поштамт тощо.

Ідучи по вулиці Жовтневій, не можна не звернути уваги на будинок № 39 — червону будівлю в стилі модерн. Спочатку вона була призначена для Дворянського банку, а пізніше її облюбували місцеві чекісти. Тут же, на вулиці Жовтневій, знаходиться й Спась-ка церква — одна з найстаріших будівель Полтави.

І от уже ми на Соборній площі. Успенський собор у 1930-х роках знесли варвари-атеїсти, збереглась тільки його 44-метрова дзвіниця. Колись у цій дзвіниці висів дзвін «Кизи-кермен», вилитий із захоплених у бою турецьких гармат. Тепер він знаходиться на зберіганні в краєзнавчому музеї.

Неподалік від Успенського собору знаходиться садиба І. П. Котляревського — автора безсмертних

Полтава. Спаська церква

«Енеїди», «Наталки Полтавки», «Москаля-чарівника». Класик української літератури практично все життя прожив у Полтаві, і тут його поховано в 1838 році. Його будинок декілька разів змінював господарів. У 1845 році в Полтаві побував Тарас Шевченко і замалював садибу Котляревського. Цей малюнок пізніше використовували реставратори при відновленні дому, в який частково вмонтовано вцілілі деталі старого будинку. У домі п’ять кімнат з маленькими віконця

ми й дерев’яними віконницями. У кімнатах можна побачити деякі особисті речі письменника, що збереглися: комод, дзеркало, ломберний столик, картини. Сьогодні садиба поета є філією Літературно-меморіального музею І. П. Котляревського, відкритого в 1952 році (див. розділ «Культура й розваги»). Відчинено садибу для відвідування з 9.00 до 17.00 (вихідні — понеділок, вівторок).

…Що таке повітове місто Російської імперії XIX століття?

Полтава. Хрестовоздвиженський монастир

Кажучи відверто — глушина. Маленькі хатинки, небруковані вулиці, курні влітку, брудні навесні і восени й засипані снігом узимку. Молоді люди, яким випала доля народитися в повітовому містечку, прагнуть будь-що поїхати до столиці, туди, де вирує справжнє життя, а коли їм це не вдається, доживають свого віку без бажань і прагнень… Напевно, Миргород так і лишився б в історії одним із тисяч невідомих повітових містечок, якби в 1809 році неподалік від нього в селі Великі Сорочинці в поміщиків Гоголів-Яновських не народився син Микола.

Звісно, миргородці шанують великого земляка: головну вулицю названо ім’ям письменника, місцеві гіди обов’язково покажуть туристам будинок, де, як кажуть, посварились Іван Іванович з Іваном Никифоровичем. А на площі, де за часів Гоголя

була та сама «дивовижна калюжа» («Якщо підходитимете до площі, то, певно, на якусь хвилю зупинитесь помилуватись краєвидом: на ній знаходиться калюжа, дивовижна калюжа! єдина, яку тільки щастило вам коли бачити! Вона займає майже всю площу. Прекрасна калюжа! Будинки й будиночки, які здалеку можуть здатись копицями сіна, обступивши навколо, дивуються красі її…»), тепер знаходиться прекрасний став, у якому плавають білі лебеді. ..

«Вода смердюча й до вживання всередину не годяща». Як не дивно, але саме з цього вердикту миргородських властей починалась історія Миргорода як одного з найвідоміших водних курортів України. Річ у тому, що в 1912 році вичерпались артезіанські свердловини, і перед мешканцями міста постала проблема браку води. Було вирішено на міській площі про-

Великі

Сорочинці

Спасо-

Преображенська

церква

бити нову свердловину. Бурити довелося довго, але коли бур пройшов позначку 600 метрів, ударив фонтан води. Та радість виявилась передчасною. Через підвищений вміст сірководню смак і запах води був таким, що здавалось, ніби на площі розбили сотні протухлих яєць. І тому міська управа вирішила закрити свердловину.

Але проблему браку води так і не вирішили. І тому через два роки свердловину посеред площі постановили розконсервувати, а воду з неї використовувати для

господарчих потреб і лазень. І ось тут почалися справжні дива — у багатьох городян самі собою стали зникати ломота, болі в суглобах, ревматизм, поліпшувався загальний стан організму.

Взагалі, стало зрозуміло, що вода з миргородської свердловини має просто-таки чудодійні властивості. Але вона ще довго залишалась би місцевою дивиною, якби не миргородський лікар, генерал-майор від інфантерії у відставці, Іван Андрійович Зуб-ковський. Він був людиною, по-

перше, допитливою, а по-друге — діяльною. Зацікавившись властивостями миргородської води, Іван Андрійович відправив її проби до Петрограда у Військово-медичну академію та до Одеси, у місцеве відділення Російського технічного товариства. Невдовзі прийшла відповідь — аналізи показали, що миргородська вода належить до групи слабкомінералізованих хлоридно-натрієвих вод і за своїми властивостями не поступається водам відомих європейських курортів, у тому числі й славетного Баден-Бадена. Відтоді Миргород відомий далеко за межами України як місце, де чудова вода допомагає позбавитись багатьох хвороб.

На що сьогодні можна подивитися в Миргороді? Звичайно, в місті є свої визначні пам’ятки, наприклад, Спасо-Преображенська церква — класичний зразок українського бароко, музей та пам’ятник грузинському поету Д. Гурамі-швілі, який жив у Миргороді, тощо. Але, за великим рахунком, у Миргороді треба дивитись на… Миргород. Точніше, не дивитись, а насолоджуватись. Особливо гарний Миргород улітку — доглянутий, затишний, з прекрасною курортною зоною прямо в центрі міста, де можна просто відпочити, зручно влаштувавшись на газоні.

Отже, ми познайомилися з Полтавою й Миргородом. А далі на нас чекають Великі Сорочинці. Звісно,

коли ви опинились на Полтавщині наприкінці серпня (як ми вже вам рекомендували), то саме годилося б відвідати славетний Соро-чинський ярмарок. Але й іншої пори Сорочинці варті того, щоб витратити на них свій час.

Почнімо з того, що ж можна побачити в Сорочинцях, коли там не вирує ярмаркове багатоголосся. Звичайно, що тут усі визначні пам’ятки так чи інакше пов’язані з ім’ям Миколи Васильовича Гоголя. 20 березня (1 квітня за новим стилем) 1809 року в будиночку лікаря М. Я. Трохимовського в Сорочинцях з’явився на світ видатний письменник, а 22 березня його хрестили в Спасо-Преображенській церкві. У 1929 році в Миргороді відкрито перший в Україні меморіальний музей письменника (вул. Гоголя, 34). У його експозиції представлено особисті речі Миколи Васильовича, прижиттєві видання його творів, оригінальний портрет письменника роботи І. Рєпіна, портрети його батьків роботи В. Суханова, копії документів, рукописів та фотографій, замальовки самого Гоголя, портрети відомих людей його оточення, багато ілюстрацій та скульптур різноманітних авторів до його творів, меблі й предмети інтер’єра.

А тепер усе-таки поговоримо про Сорочинський ярмарок. Почалося все в грудні 1828 року, коли випускник Ніжинської гімназії

Сорочинський ярмарок

вищих наук Микола Гоголь переїхав до Петербурга. Тут він і почав роботу над першою частиною «Вечорів на хуторі біля Дикань-ки», у том числі й над повістю «Сорочинський ярмарок». Із Петербурга Гоголь писав листи матері й сестрі, прохав рідних описувати особливості українського побуту, збирати українські казки та пісні. 26 травня 1831 року було отримано цензурний дозвіл на друк, а у вересні перша частина «Вечорів…» вийшла у світ. Відтоді слово «ярмарок» асоціюється в нас передусім із Полтавською землею. Власне, за часів Гоголя у Великих Сорочинцях відбувалося п’ять ярмарків на рік, але класик захотів прославити четвертий за рахунком, Святодухівський, що проходив наприкінці серпня.

Сорочинський, як і інші українські ярмарки, проіснував до 20-х років минулого століття. Після приходу до влади більшовиків усі товарно-грошові відносини було поставлено під державний контроль, на селі заправляла сіль-госпкооперація, отож таке хаотичне і неконтрольоване явище, як ярмарки, не вписувалося в межі, визначені для радянської торгівлі. «Добрий ярмарок здалеку чути», — каже українське прислів’я. Понад сорок років над Сорочинцями стояла тиша, і тільки в середині 1960-х років Сорочинський ярмарок було відроджено. Під нього дали місце фактично в чистому полі, яке цілий рік стояло пусте й оживало тільки наприкінці серпня. Хоч якоїсь інфраструктури для продавців та покупців практич

но не було, проте на ярмарок з’їжджались люди з усіх куточків Союзу. Адже в Сорочинцях за радянських часів можна було придбати дефіцитні товари. А крім того,

Сорочинці були чи не єдиним місцем в СРСР, де можна було й річ потрібну купити, й театральну виставу подивитись. Артисти Полтавського музично-драматичного театру розігрували перед публікою сценки з творів Миколи Васильовича Гоголя під наглядом самого класика (точніше, артиста, що грав роль письменника). А місцеві бабусі діставали з важких скринь сховані яскраві плахти й розшиті візерунком сорочки, ще ті, в яких вони нареченими ходили, і влаштовували свою виставу. І не заради туристів, а тому, що так заведено, так робили їхні матері, бабусі й прабабусі. Усе найкраще — для ярмарку: себе показати й на інших подивитись.

А чого їдуть люди на ярмарок? Щоб купити щось чи продати? Так, і для цього теж, але не це головне. Люди їдуть не тільки для того, щоб подивитись театралізовану виставу, взяти участь у різноманітних конкурсах, виграти звання «абсолютного чемпіона ярмарку з вільної боротьби» або, наприклад, дістати

приз за «кращу жіночу косу» чи за найяскравіший виступ під караоке. Ярмарок розширюється й процвітає. Єдине, чого хотілося 6 побажати, — щоб Со-рочинський ярмарок не перетворювався на етнографічну приманку для туристів, а був живим, розкутим і розгульним, без краваток і привітальних промов, читаних із папірця. Таким, яким він був за часів Миколи Гоголя…

ДЕ ЗУПИНИТИСЬ

ПОЛТАВА

«Палаццо», готель, вул. Гоголя, 33;

тел.: (0532) 611-205, 611-210.

Розміщений у центрі міста. До послуг клієнтів ресторан італійської кухні, бари, пральня, конференц-зал, дансинг-клуб «Кантина», тренажер-ний зал, послуги масажиста, закритий паркінг. Усі номери повністю обладнані, обставлені італійськими меблями.

Одномісний номер: 370 грн; двомісний: 470 грн; напівлюкс: 590— 750 грн; люкс: 850—895 грн.

«Рив’єра», готельно-ресторанний комплекс,

пров. Рибальський, 16; тел.: (0532) 57-23-44, 52-02-41.

Особлива атмосфера, дух ярмарку, що ввібрав за сотні літ культуру українців, — ось що веде людей у Великі Сорочинці.

Розміщений у віддаленій від центру частині міста. До послуг пожильців ресторан, бенкетна зала з літнім майданчиком, кондитерська, конференц-зал. Комфортабельні номери з імпортними меблями та сантехнікою.

Двомісний номер: 400 грн; напів-люкс: 580 грн; люкс: 800 грн.

«Галерея», готель, вул. Фрунзе, 7;

тел.: (05322) 56-16-66, 56-16-97.

Розміщений в історичному центрі міста. До послуг пожильців ресторан, бар з літнім майданчиком, більярд, сауна, конференц-зал. У кожному номері є телефон, супутникове ТБ, доступ до інтернету, кондиціонери, ванні кімнати.

Двомісний номер: 380 грн; напів-люкс: 730 грн; люкс: 1460 грн.

«Україна», готель, вул. Жовтнева, 41а; тел.: (05322) 24-343.

Розміщений у центрі міста. До послуг пожильців кафе, паркінг, що охороняється. Усі номери зі зручностями, телевізорами й новими меблями.

Двомісний номер: 150 грн; люкс: 288 грн.

«Київ», готель, вул. Сінна, 2/49; тел.: (05322) 24-247.

Розміщений у центрі міста. До послуг клієнтів ресторан китайської кухні «Шанхай», продуктовий міні-маркет, паркінг, що охороняється.

Двомісний номер: 96 грн; люкс: 386 грн.

«Полтава», мотель, вул. Грушевського, 1; тел.: (0532) 60-57-10.

Розміщений біля траси Київ— Харків за 4 км від центру міста. До послуг клієнтів ресторан, бар, салон-перукарня, крамниця, автостоянка, що охороняється, станція технічного обслуговування автомобілів, конференц-зал. Усі номери з санвузлами й телевізорами, є напівлюкси та люкси з кухнею.

Двомісний номер: 70 гри.

«Турист», готель, вул. Миру, 12;

тел.: (05322) 20-921, 18-19-15.

Розміщений на березі Ворскли біля залізничного вокзалу. Номери різних категорій.

Двомісний номер: 52 грн; напів-люкс: 150 грн; люкс: 450 грн.

D

МИРГОРОД

«Миргород», готель, вул. Гоголя, 102; тел.: (05355) 22-737.

Розміщений у центрі міста. До послуг пожильців ресторан, сауна. Номери одно- й двомісні, підвищеної комфортності на мансардному поверсі.

Двомісний номер: 100 грн.

«Південний», санаторій Південної залізниці, вул. Миргородських дивізій, 22; тел.: 8 (05355) 4-61-04.

Санаторій для лікування захворювань системи травлення й опорно-рухового апарату мінеральними водами. Є бар, сауна, басейн, тре-нажерний зал, тенісні корти. До послуг клієнтів пляж, прокат водних мотоциклів. Номери різних категорій з усіма зручностями, котеджі на дві спальні з усіма зручностями.

D

Двомісний номер: 75 грн; люкс: 115—140 грн; котедж: 300 грн.

«Полтава», санаторій,

вул. Гоголя, 112;

тел.: (05355) 55-246, 55-054.

Знаходиться в центрі міста поряд з річкою Хорол. Номери люкс, одно- й двомісні з усіма зручностями. До вартості входить харчування та лікування.

Двомісний номер: 215 грн.

ДЕ ПОЇСТИ

Ресторанів у Полтаві, взагалі, не дуже багато. Але це зовсім не значить, що вам загрожує перспектива залишитись голодними. У Полтаві дуже багато кафе, го-

Полтава. Пам’ятник галушці

тових запропонувати вам гарну кухню й гідний рівень сервісу.

Почнімо все-таки з ресторанів. Ресторан «Іванова Гора» (пл. Соборна, 6) вважається одним із кращих у місті. Розміщений він в історичній частині міста, поряд з Успенським собором і садибою І. Котляревського. Ціни за столичними мірками цілком помірні — обід без спиртних напоїв і, так би мовити, кулінарних забаганок коштуватиме ЗО—40 грн. Шанувальників екзотики, зокрема китайської кухні, чекають у ресторані «Шанхай» (вул. Сінна, 2/49, будівля готелю «Київ»). А в рибному ресторані «Наутілус» (вул. 23 Вересня, 19) ви можете скуштувати страви не тільки з традиційних форелі або кальмарів, але й м’яса акули, равликів і жаб’ячих лапок, що їх так полюбляють французи.

З вартих вашої уваги полтавських кафе ми відзначили й рекомендували б такі. Кафе «Берізка», що знаходиться в Корпусному саду, — одне з найпопулярніших у Полтаві, там вам запропонують різноманітні десерти, морозиво, прохолоджувальні напої та каву, найкращі сорти пива, гарячі й холодні закуски. Любителів кавказької кухні чекають у кафе «Мі-міно» (вул. Маршала Бірюзова, 15) — шашлики, кучмачі, аджаб-сандаль, лобіо, бастурма, сациві, кахурі, чанахі, аджахурі, хінкалі і,

Полтава. Краєзнавчий музей

звісно, справжнє грузинське вино. Ще один заклад, крім ресторану «Шанхай», де можна покуштувати страви китайської кухні, — кафе «Марс» (вул. Котляревського, 18). І, нарешті, кафе «Pool» (вул. Степового фронту, 29), назва якого промовляє сама за себе, зацікавить не тільки гурманів, але й цінителів більярду.

КУЛЬТУРА І РОЗВАГИ

Полтавський український музично-драматичний театр ім. М. В. Гоголя (вул. Жовтнева, 23) було засновано в 1936 році. Нині в його репертуарі представлено твори як класиків драматургії, так і сучасних авторів.

Полтавський краєзнавчий музей (пл. Конституції, 2) — один із найстаріших музейних закладів України. Його засновано в 1891 році з ініціативи відомого науковця-ґрунтознавця В. Докучаева. Основою музейного зібрання стала колекція ґрунтів, зразків гірських порід та гербарій рослин, зібраних під час експедиції В. В. Докучає-вим та його співробітниками в Полтавській області. Нині в експозиції музею представлено близько 300 тисяч експонатів, у тому числі колекції народної вишивки, ткацтва, килимарства, церковних предметів, археологічна, нумізматична, природознавча, давньоєгипетська, пам’ятки античного та східного

Культура і розваги

мистецтва, козацькі старожитності. Музей відчинено з 10.00 до 18.00, вихідний — середа.

Державний істори ко-культурний заповідник «Поле Полтавської битви» (вул. Шведська Могила, 32) засновано в 1909 році. Нині в музеї зберігається понад 8 тисяч експонатів. Музей відчинено з 10.00 до 18.00, вихідний — понеділок.

Полтавський художній музей (вул. Спаська, 11) було засновано в 1919 році як відділ краєзнавчого музею. В основу його експозиції лягла колекція творів художника-передвижника, уродженця Полтави М. О. Ярошенка. Нині в музеї зберігаються картини Рє-піна, Сурикова, М’ясоєдова, Шиш-кіна, Левітана, Ярошенка та інших видатних художників. Му-

Чупахівка

Червонозаводське

Вельбівка

Зіньків

Комишня

Вел. Сорочинці

) Ковалівна

Миргород

Баранівка

Диканька

Гоголеве

• Новоіванівка

Полтава

Жовтневе к__

Русанівка

зей відчинено з 10.00 до 18.00, вихідний — понеділок.

Літературно-меморіальний музей І. П. Котляревського (пр. Пер-шотравневий, 18) було засновано в 1950 році. Тут зібрано багату (понад 6 тисяч) колекцію матеріалів, пов’язаних із життям і творчістю класика української літератури. Музей відчинено з 10.00 до 18.00, вихідний — п’ятниця.

Полтава, безумовно, не Лас-Вегас, але індустрія розвагу місті розвинута досить добре. Любителі нічних забав зможуть на славу відпочити в клубах «Палома» (пл. Павленківська, 26), «Ніагара» (вул. Рози Люксембург, 3), «Робін Гуд» (вул. Леніна, 31), «Спайдер» (вул. Степового фронту, 46), «Браво» (вул. Рози Люксембург, 1). А в казино «Спліт» (вул. Гоголя, 22) чекають на тих, хто азартний і готовий випробувати свій талан.

До Миргорода можна доїхати автомобільним або залізничним транспортом. Автобуси до Великих Сорочинців прямують як із Полтави, так і з Миргорода. У дні проведення Сорочинсько-го ярмарку його впорядники організовують спеціальні додаткові рейси з Полтави та Миргорода.

Замовити таксі в Полтаві можна за тел.: 005, 006, 055, 056, 058, 063, 067, 082, 56-01-01.

ТРАНСПОРТ

Дістатись до Полтави можна автомобільним і залізничним транспортом. Прямі або прохідні потяги пов’язують Полтаву практично з усіма обласними центрами України та багатьма містами близького зарубіжжя. Відстань від Києва до Полтави складає 335 км, від Харкова — 148 км, від Львова (через Київ) — 868 км, від Одеси — 557 км.