По той бік ріки

На захід і північ від рік Конго та Убангі розташовані сім країн Екваторіальної Африки (рис. 8-12). Дві з них є внутрішніми державами. Чад, що простягається через Африканську перехідну зону і являє собою регіональний кордон із Західною Африкою, є однією з найвіддаленіших країн континенту. Однак відкриття значних нафтових родовищ на півдні та проект трубопроводу до Крібі в Камеруні будуть ефективніше зв’язувати Чад з Екваторіальною Африкою. Центральноафриканська Республіка, яка довгий час є нестабільною і дуже вбогою країною, ніколи не могла перетворити свій сільськогосподарський потенціал і мінеральні ресурси (алмази, уран) у реальний поступ. І ще одна країна займає два маленькі, з густим лісовим покривом, вулканічні острови. Це Сан-Томе і Прінсіпі — міні-держава, що налічує лише 175 000 населення та здійснює невеликий експорт зі своїх плантацій какао та кокосів.

Цілком інша картина у чотирьох прибережних державах. Усі вони володіють запасами нафти, і їм належить частка екваторіальних лісів басейну Конго; тому їхніми провідними експортними товарами є нафта та лісоматеріали. Таке поєднання у Габоні створило єдину в регіоні економіку з прибутками, вищими від середніх. Із цих чотирьох держав Габон має найбільші реальні мінеральні запаси, до складу яких входять марганцеві, уранові та залізні руди. Столиця країни Лібревіль (єдина у цьому регіоні столиця на узбережжі) є цілком сучасним із висотними будівлями у діловому центрі, жвавим портом і швидко зростаючою кількістю безпритульних.

Камерун, менше наділений нафтою та іншими сировинними матеріалами, має найсильніший сільськогосподарський сектор у регіоні завдяки розміщенню у вищих широтах і в умовах підвищеного рельєфу. Західний Камерун є однією із найрозвинутіших частин Екваторіальної Африки, тут розташовані столиця Яунде і порт Дуала. У 1997 р. Камерун надав право Китаю розробляти запаси бокситів, але посварився з сусідньою Нігерією за спільний кордон на багатому нафтою півострові Бакассі, розташованому на далекому заході, де мовою міжнаціонального спілкування камерунців є англійська, а не французька, як деінде в цій країні.

Маючи п’ятьох сусідів, Республіка Конго могла б стати важливим транспортним центром у цьому регіоні, зокрема для ДРК, якби та відродилася після громадянської війни. Її столиця Браззавіль лежить на ріці Конго навпроти Кіншаси і сполучається з портом Пуент-Нуар шосейною дорогою і залізницею. Проте спустошуюча боротьба за владу звела нанівець географічні переваги Республіки Конго.

Як ілюструє рисунок 8-12, Екваторіальна Гвінея займає прямокутник території материка та острів Біоко, де розмішена столиця Малабо. На цю країну, колишню іспанську колонію, яка залишилася однією з найменш розвинутих країн Африки, теж вплинуло видобування нафти в цьому регіоні. Нафтопродукти тепер домінують в її експорті, проте, як і в багатьох інших нафтоносних країнах, це багатство не збільшило якоюсь видимою мірою прибутки простого населення.

Здається, ще одна територія мала б бути частиною Екваторіальної Африки: це Кабінда, вклинена між двома Конго прямо на північ від гирла ріки Конго. Кабінда є одним із колоніальних спадків на карті Африки — вона належала португальцям і нею управляли як частиною Анголи. Зараз вона є 5 ексклавом незалежної Анголи — і до того ж дуже цінним завдяки великим запасам нафти.