ПРИРОДНЕ ДОВКІЛЛЯ

Рисунок 10-1 наочно ілюструє складну фізичну географію Східноазійського світу. На південному заході лежать покриті льодом гори і нагір’я, і земна кора згортається так, як міхи акордеона. Гігантське зіткнення тектонічних плит сформувало цей пейзаж, коли Індостанська плита просунулася на північ під Євразійську плиту (рис. 1-4). У

результаті виникли одні З НІі-Т м І.,.

_T.V s наидивовижніших світо

вих краєвидів, але сніг, лід і холод не є тут єдиною

небезпекою для життя людей. Майже весь час відбуваються землетруси і підземні поштовхи, спричиняючи зсуви та снігові лавини. Як видно з карти, високі гори і нагір’я розширюються з порівняно вузького поясу у Каракорумі, щоб сформувати широке Тібетське нагір’я, яке прилягає до Гімалаїв на півдні. Далі на схід від Тібету

гірські пасма знову сходяться в напрямі Південно-Східної Азії, де втрачають висоту.

Як показує рисунок 1-9, високогірна азійська глибинка належить до найменш заселених територій світу, але вона дуже важлива для життя со

тень мільйонів людей. У цих горах починаються

великі ріки, що живляться талим льодом і снігом та плинуть на схід через Китай і на південь через Південно-Східну і Південну Азію. Ці ріки руйнують високогір’я і нагромаджують свої наноси у долинах, створюючи родючі басейни, які підтриму ють велику кількість населення. Чудові грунти,

достатня кількість води і мільйони робочих рук для посіву пшениці та садіння рису спричинили появу одного з найбільших геопросторових зосереджень населення на Землі.

Рисунок 1-8 відносить високогірну зону Східної Азії до категорії Н — високогірного клімату; тут він стосується найбільшої території даного типу в світі. До того ж тут панує такий критерій класифікації клімату, як висота над рівнем моря. Гори затримують практично усю вологу з повітряних мас, які спрямовані на північ, і блокують їхній рух у Внутрішню Азію. Як свідчить рисунок 1-8, на північних територіях Східної Азії переважають пустелі. Рисунок 10-1 показує дві найвідоміші з них: Такла-Макан у Сіньцзяні та Гобі у Монголії.

Отже, фізична географія дуже впливає на розподіл населення Східної Азії, але навіть найбільш заселений та продуктивний у сільськогосподарському плані схід має свої обмеження. Північний схід страждає від суворої континентальності, з довгими і надзвичайно холодними зимами. Високогірний рельєф оточує річкові басейни на північ від Жовтого моря і здебільшого переважає у північній частині Корейського півострова, створюючи сильні локальні екологічні контрасти. У Південній Кореї, як видно з рисунка 1-8, спостерігаються відносно помірні умови, Північна ж Корея має суворий континентальний клімат.

У цілому прибережній, півострівній та острівній Східній Азії властивий клімат помірніший, ніж її внутрішній частині. Подібно до Південної Кореї Південна Японія і Південно-Східний Китай мають вологий помірний клімат, а найпівденніші острови Тайвань і Хайнань навіть мають території з тропічними (А) умовами. Близькість до океану зумовлює помірне кліматичне довкілля, і прибережна Східна Азія це доводить.

Перед тим як перейти до суспільної географії, варто подивитися на карту складної земної поверхні цього світу (рис. 10-2). З високогірної внутрішньої частини починаються три головні річкові системи, які відіграють важливу роль у долі тутешньої людності. На півночі Хуанхе (Жовта Ріка) витікає здалека з високих гір, перетинає Ордоську пустелю і лесове плато і відкладає свої родючі наноси на широкій Північнокитайській рівнині, де виникли найдавніші держави Східної Азії. У центрі Чанцзян (Довга Ріка), яка у низів’ях називається Янцзи, перетинає Сичуанський басейн і Три Ущелини; тут височить велетенська гребля, що зрошує обширні рисові поля у басейні Нижнього Чану. А на півдні Сіцзян (Західна Ріка) бере початок від плато Юньнань і стає рікою Перл (Ліндін’ян) у своїй низинній течії. Її гирло, обабіч якого розташовані великі міські та індустріальні комплекси Китаю, сьогодні є одним із головних ділових центрів Тихоокеанської окраїни.

«З поїзда, що рухається з Пекіна до Сіаню, ми мали можливість подивитися на знамените лесове плато. Лес являє собою дрібнозернисту пилюку, утворену з гірських порід, розпушених вивітрюванням. Він укриває значну частину Північнокитайської рівнини, що робить її такою родючою, але там його шар не такий товстий, як на лесовому плато у середньому басейні Хуанхе. Тут лес у середньому сягає 75 м (250 футів) завтовшки, а подекуди навіть 180 м (600 футів). Унаслідок своїх фізичних властивостей лес створює незвичні ландшафти. Він може стояти прямо у вигляді стін чи колон і довго не руйнуватися. Ландшафт на цьому фото виглядає терасованим: струмки виорюють глибокі долини з прямовисними стінами. Лесове плато є не лише природно-географічним регіоном, а й культурним. Сотні тисяч людей просто викопують свої домівки у таких вертикальних стінах, як тут показано, створюючи печероподібні багатоквартирні житла з дерев’яними дверима».

Подальше вивчення рисунка 10-2 указує на ще одну важливу річкову систему Китаю — річку Ляохе на північному сході та її басейн — Північно-Східну китайську рівнину. Однак Ляохе не можна порівняти з великими річками на півдні: її течія коротша, а басейн на цій високогірній території набагато менший. Як побачимо пізніше, північний схід Китаю певний час був промисловою серцевиною країни.

Ще раз подивіться на рисунок 10-2 і зверніть увагу на лесове плато на півдні Ордоської пустелі, де Хуанхе робить свій величезний вигин. Лес — це родючий, нанесений вітрами шар грунту, що складається з гірських порід, розпушених вивітрюванням. Додайте сюди воду (у цьому випадку середню течію Хуанхе та її притоки) і відповідний сезон достигання урожаю — і неодмінно з’явиться велика кількість населення. На півдні, глибоко у внутрішній частині країни, лежить басейн Сичуань (Червоний), що його перетинає Янцзи. Цей

басейн довгий час підтримував людські спільноти, і ви можете побачити його теперішнє геопросторо-ве зосередження населення на рисунку 1-9. Сучасний басейн, оточений горами, є одним із найчіткіше визначених фізико-географічних регіонів у цілому світі, а концентрація його близько 120-мільйонно-го населення підтверджує це визначення.

Далі на південь лежить плато Юньнань — джерело приток, що живлять ріку Сіцзян. Більша частина Південно-Східного Китаю має дещо підвищений рельєф, який стоїть на заваді контактів між Китаєм і Південно-Східною Азією.

Тихоокеанська межа Східної Азії являє собою скупчення півостровів та островів. Корейський півострів виглядає майже як міст від Азії до Японії, і він насправді виконував таку роль у минулому. Ляодунський і Шаньдунський півострови виступають у Жовте море, яке замулюється наносами рік Хуанхе і Ляохе. Далі від материка лежать острови, які відіграють дуже важливу роль у суспільній географії Азії та й усього світу: це Японія, Тайвань і Хайнань. Довкілля Японії визначається холодним північним Хоккайдо і теплим південним Кюсю, але серцевинний ареал Японії лежить на її головному острові Хонсю. Як показує рисунок 10-1, міріади менших островів усівають Східноки-тайське і Південнокитайське моря. Далі ми побачимо, що деякі з них мають істотне значення у суспільній географії цього куточка планети.