ПРИРОДНЕ ДОВКІЛЛЯ

Перешкодою для російського просування на схід стала не лише відстань, а й природні умови. Найпівнічніші поселення на планеті розташовані саме на території Росії. Для арктичного повітря тут

практично немає природних перепон. Москва лежить північніше, ніж Едмонтон у Канаді, а Санкт-Петербург — на широті 60° — тій самій, що і південна частина Ґренландії. На більшій частині Росії зими довгі, темні й дуже холодні. Літо тут коротке, а сільськогосподарський сезон обмежений. Велика кількість сибірських поселень приречені на холод, сніг і голод.

Мало того, вологе повітря з півночі Атлантичного океану на шляху до Росії залишає в Європі значну частину вологи й тепла. Тож опади, які воно приносить, досить помірні або зовсім незначні. На рисунках 1-7 і 1-8 видно, що з цього випливає. Континентальність клімату Росії (усередині країни не відчувається помірного і вологого впливу моря) виражається у переважанні умов Djb і Dfc. Зіставивши карти Росії та Північної Америки, можна побачити, що, крім невеличкого закутка біля Чорного моря, кліматичні умови Росії нагадують Середній Захід США і Канади. Вся північ Росії перебуває у зоні клімату типу Е — найхолоднішого на планеті. Саме у цих арктичних широтах зароджуються полярні повітряні маси, які тут і переважають.

Вивчення клімату Росії допомагає зрозуміти

2 розміщення населення (рис. 1-9). Кліматологія — це галузь географії, яка досліджує не лише кліматичні умови на поверхні Землі, а й процеси, внаслідок яких складаються саме такі умови. В атмосфері Землі нагромаджується тепло від сонячного випромінювання, але цей тепличний ефект неоднорідний як у просторі, так і в часі. Ми вже згадували у Вступі, що більшість території Росії перебувала в полоні зледеніння, аж поки не настали тепліші часи голоценового періоду. Нині відбувається природний процес потепління, можливо, не без участі людського чинника. Поширення глобального потепління загрожує ряду країн (наприклад, тим, які мають обширні рівнинні узбережжя, бо підвищення рівня моря може їх затопити), але від таких змін довкілля Росія може і виграти. Завдяки підвищенню температури і вологості межі заселеної території країни можуть розширитися (рис. 1-9).

Клімат і погода (між цими двома термінами існує відмінність: клімат указує на середньоста-

3 тистичні показники за тривалий час, а погода пов’язана з теперішніми атмосферними умовами в даному місці і в даний час) завжди висували проблеми перед російським землеробством. Найсприятливіші умови — на заході, але і тут крайні температури, перемінні й ненадійні доші, короткі сільськогосподарські сезони створюють багато труднощів для сільського господарства. За радянських часів щедрі родючі лани України задовольняли попит на продукти харчування в Росії, але навіть тоді

останній доводилося імпортувати зерно. Радянське керівництво намагалося зменшити залежність від імпорту продовольства, тому в загальнодержавні плани закладалися великомасштабні іригаційні проекти, аби збільшити врожаї у республіках Центральної Азії. У розділі 7 побачимо, як деякі такі спроби побороти природу обернулися катастрофою для місцевого населення.

Природно-географічні реґіони

Чинники, які визначають суворі умови Росії, відображені на фізичній карті (рис. 3-2). Зауважимо, що Росія оточена горами і пустелями: Кавказ на південному заході (§); гірські хребти Центральної Азії в центрі ®; до Тихого океану підходять пасма гір, які простягаються від Берінґового моря до Японського ©. В одній з найактивніших сейсмічних областей світу — півострові Камчатка — є ряд діючих вулканів (рис. 1—5). Тепле субтропічне повітря майже не доходить на територію країни, тоді як арктичне без перешкод проникає на південь. Арктична північ Росії — полога низовина, і її рельєф переривається лише Уралом і східним пасмом гір.

Територія Росії обширна, зі складним рельєфом, тож її поділяють на вісім природно-географічних регіонів, і в кожному з них, у свою чергу, можна виділити дрібніші одиниці. Скажімо, у Сибірському регіоні одним із чинників такого вторинного поділу може бути рослинність. Із російської в інші мови світу перейшли такі два слова для позначення місцевої рослинності: тундра — безліса 4 поверхня вздовж арктичного узбережжя, де виживають лише мохи, лишайники і деякі види трав; тайга — головно хвойні ліси, які беруть початок 5 там, де закінчується тундра, і тягнуться через обширні простори на південь.

Східноєвропейська рівнина ® — це східне крило Північноєвропейської низовини, і саме тут уперше сформувалася серцевина Російської держави. На північ від Москви дедалі частіше трапляються мішані ліси, як у Канаді; на південь — простягаються орні землі Південної Росії, а далі — України. Звернімо увагу на особливість Кольського півострова і Баренцового моря на далекій півночі: з-за Норвегії сюди линуть теплі води Північної Атлантики, внаслідок чого порт Мурманськ цілорічно не замерзає.

На сході з названою рівниною межують Уральські гори (2). Це невисокий гірський хребет, але він має велике топографічне значення: розділяє дві обширні рівнини. Урал простягається більш ніж на 3200 км (2000 миль) від узбережжя Карського моря до кордону з Казахстаном. Гори

212 розділ з

РОСІЙСЬКИЙ СВІТ

Середньосибірське

плоскогір’я І

Примітка. Висоти на карті подано у футах

100° на схід від Грінвіча

QJJA

н о р в

ПІВНІЧНИЙ

ЛЬОАОВИТИЙ

ОКЕАН

100

%

*6

©

u

Чг

Г

Байкал

ПРИРОДНО-ГЕОГРАФІЧНІ РЕГІОНИ РОСІЇ

.«і

вос

1200 1600 км

200 400 600 800 1000 миль

РИСУНОК 3-2

не створюють перешкод для транспортного сполучення і на півдні досить густо заселені. Тут видобувають корисні копалини і паливо.

На схід від Уралу лежить Сибір. Уважається, що Західносибірська рівнина © — найбільша у світі нерозчленована рівнинна місцевість. Вона розташована в обширному басейні річок Об та Іртиш. За 1600 км (1000 миль) до Північного Льодовитого океану різниця рівнів вод Обі становить майже 90 м (300 футів). На рисунку 3-2 пунктирною лінією, проведеною від кордону з Фінляндією до Східносибірського моря, відділено Арктичну низовину. На північ від цієї лінії вода в грунті 6 постійно замерзла, і ця вічна мерзлота створює ще одну перешкоду для постійних поселень. Подивімось ще раз на Західносибірську рівнину: тут північ — ще в зоні вічної мерзлоти, а центральні території вкриті болотами. Водночас на півдні розташувалися великі міста Омськ і Новосибірськ — обидва в коридорі Транссибірської залізниці.

Далі на схід від Західносибірської рівнини рельєф починає підійматися, переходячи в Середньосибірське плоскогір’я © — ще один віддалений та рідко заселений регіон, частина якого теж перебуває під дією вічної мерзлоти. Зими тут довгі й холодні, а літа короткі. Мало де тут видно руку людини. За Якутським басейном © рельєф стає гірським і високим. Східні пасма гір © — це скупчення хребтів і гребенів, крутих ущелин, вул

канічних утворень. Озеро Байкал ® лежить у западині глибиною 1500 м (5000 футів) — це найглибше озеро світу. На Камчатці вулкан Ключевська Сопка сягає майже 4750 м (15 600 футів).

Північна частина регіону © — це найнегос-тинніша зона Росії, але на південь до узбережжя Тихого океану клімат стає менш суворим. Та все ж це справжній прикордонний регіон. Тут розвинені лісоповали, існує торгівля хутром, у надрах залягають поклади золота і діамантів. Аби посприяти розвиткові цієї перспективної території, прокладено Байкало-Амурську магістраль (БАМ) — сполучення довжиною 3540 км (2200 миль), яке можна вважати паралеллю старіючої Транссибірської магістралі (рис. 3-6).

Південний край Росії теж гірський: централь-ноазійські гори Алтай і Саяни ® ведуть від кордону з Казахстаном на заході до Байкату на сході, а Кавказ © лежить у коридорі між Чорним і Каспійським морями. Центральноазійські гори підіймаються над лінією снігового покриву і вкриті масивними льодовиками. Щороку вони тануть, несучи життєдайну вологу і поживні речовини на грунти нижніх схилів. Кавказ утворює продовження Альпійської гірської системи Європи, маючи подібний високий рельєф. Тут немає зручних перевалів для сполучення. Російський південний кордон на цій території визначений суто топографічно (за конфігурацією місцевості).

«Запам’яталась одна з найтяжчих подорожей старим автобусом Воєнно-Грузинською дорогою з Єревана (Вірменія) через Тбілісі (Грузія) до Пятігорська (Росія) — весь час через Кавказ. Неподалік грузинсько-російського кордону ми зупинилися, щоб помилуватися Ельбрусом (5642 м/18 510 футів) — найвищою горою Кавказу, яку іноді помилково називають найвищою горою Європи. Поруч на стрімкій вершині стояла православна церква. Уздовж дороги розкинулося безліч маленьких сіл, захованих глибоко в долинах і далеко одне від одного. На дверях деяких будинків намальований мусульманський півмісяць».

На фізичній карті видно, що населеніша частина Росії звужується із заходу на схід, а за Південним Уралом поселення утворююють вузеньку перервну смужку. Нижче у цьому розділі йтиметься про те, що у глибині Сибіру таки розвинулися окремі міста (Якутськ на р. Лена і Но-рільськ біля р. Єнісей). Проте, як і в Канаді, населення зосереджене головно у південних найприс-тосованіших до життя регіонах країни, утворюючи вузький пояс, який розширюється лише на Далекому Сході Росії біля берегів Тихого океану.