ПІВДЕННА АФРИКА

Південна Африка як географічний регіон складається з усіх країн та територій, які лежать на південь від Демократичної Республіки Конго, що в Екваторіальній Африці, і від Танзанії — у Східній Африці (рис. 8-14). Таким чином, цей регіон простягається від Анголи та Мозамбіку (відповідно на

узбережжях Атлантичного та Індійського океанів) до Південноафриканської Республіки та охоплює півдюжини внутрішніх держав. Північну межу регіону визначають Замбія та Малаві. Замбію ділить майже навпіл довгий клин від Демократичної Республіки Конго, а Малаві глибоко проникає в територію Мозамбіку. Колоніальна структура кордонів тут, як і у будь-якому іншому місці Африки, створила багато перешкод.

Південна Африка утворює географічний регіон як у фізико-географічному, так і в суспільному вимірі. Її північну зону позначає південний кордон басейну Конго у вигляді широкого нагір’я, яке простягається східніше від плато Біге (див. рис. 8-2). Озеро Ньяса (Малаві) є найпівденнішим озером Східної рифтової долини. У Південній Африці немає вулканічної діяльності чи землетрусів. Переважна частина регіону — це плато, і Великий Уступ на їхньому тлі дуже помітний. Тут існують дві головні річкові системи: Замбезі (яка утворює кордон між Замбією та Зімбабве) і Оранжева—Вааль (південноафриканські річки, перша з яких відмежовує Намібію від Південноафриканської Республіки).

Соціальна, економічна та політична географія Південної Африки також підтверджує її визначення як регіону. Континентальна держава Замбія, економічною серцевиною якої є Мідний пояс північніше від Ндоли, завжди шукала на півдні виходів до моря, електроенергію і пальне. Серцевинна частина Малаві та її потенційний вихід до моря лежать на півдні. Мозамбік, із його розтягнутим узбережжям Індійського океану, слугує виходом не лише для Малаві, а й для Зімбабве (через порт Бейра) та Південноафриканської Республіки (через порт Мапуту). Прибережний Мадагаскар, однак, залишається особливою територією (див. вставку «Особливий Мадагаскар»),

Південна Африка є матеріально найбагатшим регіоном континенту. Величезний пояс мінеральних родовищ простягається через центральну частину регіону — від Мідного поясу Замбії через Великий Дайк у Зімбабве, басейни Бушвелд та Вітва-терсренд Південноафриканської Республіки до копалень золота та алмазів Оранжевої Вільної Держави та Північної Капської провінції у центрі ПАР. Відколи у колоніальні часи почалася експлуатація цих мінеральних родовищ, багато мігрантів прибуло сюди, щоб працювати у копальнях. Асортимент та обсяги видобутку мінералів у цьому поясі є величезними — від міді Замбії, хрому та азбесту Зімбабве до золота, хрому, алмазів, платини, вугілля та залізної руди Південноафриканської Республіки. Проте не всі мінеральні родовища Південної Африки залягають у цьому центральному хребті. Є поклади вугілля в західній частині Зімбабве (район Ґванґе) та в центральній частині Мозамбіку, біля Тете. Перелік експортних продуктів Анголи очолює нафта з родовищ, розташованих уздовж північної частини узбережжя. Алмази видобувають на північному сході країни, марганець та залізо — на центральному плато. Намібія добуває мідь, свинець та цинк на великому гірничому комплексі біля міста Цумеб на півночі, а родовища алмазів залягають на південному узбережжі.

Різноманітність сільськогосподарської продукції Південної Африки змагається з її мінеральним багатством. Виноградники прикрашають схили гір Південноафриканської Республіки; плантації чаю міцно тримаються східних уступів гір Зімбабве. Перед тим як громадянська війна зруйнувала економіку Анголи, ця країна була одним із провідних виробників кави у світі. Відносно високі широти ПАР та незначні амплітуди її висот

над рівнем моря створюють природне довкілля для яблуневих і цитрусових садів, бананових плантацій, розсадників ананасів та багатьох інших культур. Далі на північ тютюн є одним із головних сільськогосподарських продуктів Зімбабве. І хоча кукурудза є основним продуктом харчування для багатьох селян Південної Африки, вони вирощують також пшеницю та інші зернові. Навіть скотарство є різноманітним — великі стада корів на трав’янистих нагір’ях, десятки мільйонів овець на пасовищах південного сходу, обов’язкові молочні ферми навколо великих міст тощо.

Незважаючи на такі значні багатства, країни Південної Африки аж ніяк не процвітають. Як ілюструє рисунок 1-11, більшість країн і далі залишається в категорії з низькими доходами (Мозамбік із його 210 доларами СІЛА на особу — одна з найбідніших держав світу). Лише ПАР та сусідня Ботсвана мають вищі за середні доходи. Ботсвана, країна пустелі, є другою найрідше заселеною у Південній Африці. Швидке зростання населення цього регіону, громадянські війни, політична нестабільність, погане управління, корупція та екологічні проблеми затримують його економічне зростання, та все ж ситуація тут є кращою порівняно з іншими кутками Африканської Субса-хари. З настанням нового тисячоліття відродження ПАР дало надію, що цей регіон, можливо, врешті процвітатиме і зможе привести всю Субсахару до вищої стадії економічного й суспільного розвитку.